Тринітрометан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Трінітрометан CH-(NO2)3 (нітроформ) вперше був отриманий в 1957 р. Шишковим. Завдяки високій реакційній здатності він широко використовується для синтезу полінітросполук.


Фізичні властивості[ред.ред. код]

Чистий безводний нітроформ - це безбарвна кристалічна речовина, що має характерний різким запах. Температура затвердіння його 26,38 °С, але сильно знижується в присутності домішок. Температура кипіння 45-47 °С при 2,9 кПа, густина 1,615 кг/см3 Нітроформ легко поглинає вологу. Він добре розчиняється у воді і в звичайних органічних розчинниках. Розчини нітроформа у воді, етиловому спирту, оцтової кислоти і вологому диетиловому ефірі пофарбовані в жовтий колір; розчини в безводних бензолі, хлороформі, сірковуглецю, лігроїні, диетіловому ефірі, а також в концентрованій сірчаній або соляній кислоті - безбарвні. Жовте забарвлення пов'язано з іонізацією нітроформа.

Вибухові властивості[ред.ред. код]

Швидке нагрівання викликає вибух нітроформу. У звичайних умовах він відносно стійкий і на холоду може зберігатися без змін. Концентровані мінеральні кислоти при високій температурі викликають розкладання нітроформа. При ударі, детонації вибухає.

Отримання нітроформу[ред.ред. код]

Найбільш просто отримують нітроформ з тетранітрометану через калієву сіль:

\mathrm{C(NO_2)_4 + KOC_2H_5 \rightarrow  KC(NO_2)_3+ C_2H_5ONO_2}


Реакцію проводять при 45-50 °С в присутності нітритів легких металів, що грають роль каталізаторів. Нітроформ виділяють шляхом додавання його солі до надлишку концентрованої сірчаної кислоти:

\mathrm{KC(NO_2)_3 + H_2SO_4  \rightarrow HC(NO_2)_3 + KHSO_4}

Маслоподібний продукт, що виділився при підкисленні солі сепарують або екстрагуються диетіловим ефіром або хлороформом. Потім відганяють розчинник під вакуумом і нітроформ залишається у вигляді леткої, неприємно пахнучої рідини, що твердне у майже безбарвні кристали, які плавляться при 25 °С

Дією концентрованої HNO3 на ацетилен.

Література[ред.ред. код]

  • Орлова Е.Ю. Химия и технология бризантных взрывчатых веществ, 3 изд., Л.: 1981.- 312 с.