Три закони Кларка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Три закони Кларка — три «закони» передбачення сформульовані англійським письменником Артуром Кларком.

  1. Коли видатний, але похилого віку вчений стверджує, що щось можливо, то він майже напевно правий. Якщо ж він стверджує, що щось неможливе, він дуже ймовірно неправий.
  2. Єдиний спосіб відкриття меж можливого — це зробити крок за ці межі в неможливе.
  3. Будь-яка достатньо просунута технологія нерозрізнима з магією.

Посилання на закони Кларка[ред.ред. код]

Закони Кларка часто цитуються в інших творах. Так

  • Айзек Азимов вивів наслідок з першого закону Кларка:
    «Проте, коли непрофесіонали згуртовуються навколо ідеї, яку заперечує шанований і літній вчений, і підтримують цю ідею з запалом і завзяттям — то цей шанований і літній вчений, з рештою, імовірно, правий».
  • В романі «Страхи Академії» (першому романі з циклу «Заснування», написаному Грегорі Бенфордом) імператор стверджує, що «Якщо технологія розрізненна від магії, то вона недостатньо розвинена».