Три закони Кларка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Три закони Кларка — три «закони» передбачення сформульовані англійським письменником Артуром Кларком.
- Коли видатний, але похилого віку вчений стверджує, що щось можливо, то він майже напевно правий. Якщо ж він стверджує, що щось неможливе, він дуже ймовірно неправий.
- Єдиний спосіб відкриття меж можливого — це зробити крок за ці межі в неможливе.
- Будь-яка достатньо просунута технологія нерозрізнима з магією.
Посилання на закони Кларка [ред.]
Закони Кларка часто цитуються в інших творах. Так
- Айзек Азимов вивів наслідок з першого закону Кларка:
- «Проте, коли непрофесіонали згуртовуються навколо ідеї, яку заперечує шанований і літній вчений, і підтримують цю ідею з запалом і завзяттям — то цей шанований і літній вчений, з рештою, імовірно, правий».
- В романі «Страхи Академії» (першому романі з циклу «Заснування», написаному Грегорі Бенфордом) імператор стверджує, що «Якщо технологія розрізненна від магії, то вона недостатньо розвинена».
