Три корейські держави
| Три корейські держави | |
|---|---|
 |
|
| Три корейські держави в кінці V століття |
|
| Корейська назва | |
| Транскрипція | Самгук |
| Хангиль | 삼국 |
| Ханчча | 三國 |
Три корейські держави — така назва трьох корейських ранньофеодальних держав Когурьо, Сілла і Пекче, які займали в період з I століття до н. е. до VII століття територію Корейського півострова та Маньчжурії. Ці держави з'єдналися в період боротьби проти китайських завойовників. Раніше і в цей так званий період трьох держав тут також існували дрібні інші племені з'єднання та держави ( Кая, Тон'є, Окчо та ін.).
Згідно з літописною традицією період трьох держав розпочався 57 до н. е., коли держава Саро (пізніша назва Сілла) в південно-східній частині півострова добилась автономії від китайської імперської династії Хань. Держава Когурьо, розташована до півночі і півдня від ріки Ялуцзян (корейська назва — Амнокан), яка в наш час розділяє Китай і КНДР, добилось незалежності від Китаю в 37 до н. е.. В 18 до н. е. два сини правителя Когурьо, не бажаючи воювати за владу, тікали з держави і заснували державу Пекче на південному-заході півострова. Столицею Пекче був Хансон (теперішній Кванджу), а згодом — Унчхон (теперішній Конджу), і насамкінець — Собури (теперішній Пуйо). В I столітті н. е. від Пекче відділилась Кая.
Падіння Ханьської династії на початку III століття позбавило три корейські держави від необхідності протистояти зовнішній загрозі. Культура у всіх трьох держав була спільною. Починаючи з I століття серед вищих кіл корейського суспільства почало поширюватися конфуціанство, яке пізніше було доповнене буддизмом.
Когурьо, найбільше з трьох держав, мало в різні періоди своєї історії дві різних столиці - Хвандо (нині Цзіань на китайському березі річки Ялуцзян) і Пхеньян. Когурьо, спочатку виникло на кордоні з Китаєм, поступово розширило свої володіння за рахунок Маньчжурії. Культурний вплив Китаю зберігалося до кінця IV століття, коли в 372 році в якості офіційної релігії був прийнятий буддизм. Приблизно в той же час це сталося і в Пекче. Панування Пекче поширилося майже на половину південної частини півострова.
Держава Саро в першій половині IV століття повністю приєднало до себе Кая. У 503 воно змінило свою назву на Сілла. Столиця Сілла - сучасний Чинджу. Буддизм став тут офіційною релігією в 528.
З розширенням території трьох корейських держав між ними почалася боротьба за переважання на всьому Корейському півострові, яку прагнули використовувати в своїх цілях феодальні правителі Китаю. Імператор Ян-ді в 612 спорядив величезну армію і відправив її у похід з метою завоювання Когурьо, але зазнав поразки.
Китайська династія Тан з 644 здійснила ряд безуспішних походів проти Когурьо. Лише союз з Сілла дозволив династії Тан в 660 розгромити спочатку армію Пекче, а вже в 668 - Когурьо. Танська династія сподівалася закріпити за собою всі землі Когурьо і Пекче, але вона наштовхнулася на опір місцевого населення, підтримане її колишнім союзником - державою Сілла, яке почало боротьбу за перевагу на Корейському півострові. У результаті в 676 танські війська були вигнані з Когурьо і Пекче, і державі Сілла вдалося до VIII століття об'єднати всю територію Корейського півострова на південь від річки Тедонган.
Таким чином завершився період трьох корейських держав і почалася історія об'єднаної держави Сілла.
Слово «Самгук», що означає по-корейськи «Три держави», використовувалося в корейських назвах класичних текстів «Самгук Саги» і «Самгук Юса».
