Тростянець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тростянець
Trostyanets gerb.png Trostyanec1 h.gif
Герб міста Тростянця Прапор міста Тростянця
Тростянець
Тростянець на карті району
Тростянець на карті району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Сумська область
Район/міськрада Тростянецький район
Код КОАТУУ 5925010100
Засноване 1660
Статус міста з 1940 року
Населення 21 368 (1 січня 2013) [1]
Поштові індекси 42600-42615
Телефонний код +380-5458
Координати 50°29′12″ пн. ш. 34°58′59″ сх. д. / 50.48667° пн. ш. 34.98306° сх. д. / 50.48667; 34.98306Координати: 50°29′12″ пн. ш. 34°58′59″ сх. д. / 50.48667° пн. ш. 34.98306° сх. д. / 50.48667; 34.98306
Висота над рівнем моря 122 м
Водойма р. Боромля, Люджа, Тростянка
Відстань
Найближча залізнична станція Смородине
До обл./респ. центру
 - фізична 48,9 км
 - залізницею 59 км
 - автошляхами 55,4 км
До Києва
 - фізична 317 км
 - залізницею 409 км
 - автошляхами 366 км
Міська влада
Адреса 42600, м. Тростянець, вул. Миру, 6; 5-13-80
Міський голова Бова Юрій Анатолійович

Тростяне́ць — місто в Україні, районний центр Сумської області.

Географічне розташування[ред.ред. код]

Місто Тростянець розташоване на річці Боромля (притока Ворскли, басейн Дніпра), а також її притоках — Люджі (південно-східна частина міста) і Тростянки (західна частина міста). До міста примикають село Лучка і селище Лісне. До міста примикають великі лісові масиви.

Через місто проходять автомобільні дороги Н12 і Т 1913, а також залізнична лінія СумиЛюботин (Південна залізниця), станції Смородине і Рупине. Населення міста — 21,5 тис. мешканців.

Тростянець лежить за 55 км на південь від обласного центру (автошлях Н12). Найближчий райцентр — місто Охтирка (21 км, на південь).

Історія[ред.ред. код]

За свідченнями істориків, поселення на місці теперішнього Тростянця виникло в першій половині XVII ст., під час нової хвилі переселення селян і козаків з Правобережної України на Слобожанщину, викликаної поновленням панування польської шляхти після битви під Берестечком (1651).

Назву міста пов'язують із назвою річки Тростянки, яка протікає неподалік.

Наприкінці XVII століття власником Тростянця стає охтирський полковник Іван Перехрестов.

Круглий двір на початку XX ст.

У 1720 році тростянецькі перейшли до царського духовника Тимофія Надаржинського. До 1820 року Тростянець належав безпосередньо сім'ї Надаржинських, а з 1820 року — яко посаг — переходить до сім'ї генерала Олексія Корсакова, з 1843-го — до сім'ї князя Василя Голіцина.

До 1765 року Тростянець був у юрисдикції Охтирського полку, потім — у складі Слобідсько-Української губернії. З 1835 року Тростянець входив до складу Харківської губернії. Господарство містечка розвивалось дуже повільно через важкий матеріальний стан населення. Заможністю виділялись лише багата садиба князів Голіциних (манеж, цирк, театр, поміщицька садиба та церква).

За даними на 1864 рік у власницькому селі Охтирського повіту мешкало 2150 осіб (1025 чоловічої статі та 1125 — жіночої), налічувалось 392 дворових господарства, існували православна церква, цукробуряковий, горілчаний, винокурний, цегельний та селітряний заводи, відбувались 3 щорічних ярмарки та базари[2].

В 18681874 роках маєтком володіє петербурзький купець Марк. 1874 року Тростянець придбав великий цукрозаводчик Леопольд Кеніґ. Останнім власником маєтку до 1917 року був його син Юлій.

1877 року в Тростянці за наказом російського міністру шляхів сполучення збудували локомотивне депо «Смородине» та закуплено 12 паротягів.

Станом на 1914 рік село було центром окремої, Тростянецької волості, кількість мешканців зросла до 4568 осіб[3].

1940 року Тростянцю надано адміністративний статус міста.

Радянські війська відійшли з боями 10 жовтня 1941 року.

У вересні 2010 року було відзначено на державному рівні 350-річчя заснування міста Тростянець Сумської області, проект відповідної Постанови Верховної Ради України був розроблений та зареєстрований у Верховній Раді України народним депутатом України, першим секретарем Сумського обкому КПУ Володимиром Даниленком[4].

Пам'ятки історії та культури[ред.ред. код]

Тростянецький парк[ред.ред. код]

Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Розташований на західній околиці Тростянця, в урочищі Нескучному.

Круглий двір[ред.ред. код]

У 1749 році сини-спадкоємці Тимофія Надаржинського — Йосип, Денис, Герасим, Пилип — збудували Круглий двір.

Час перебування Тростянця у власності сім'ї князя Василя Голіцина припав на період активного садибного будівництва на Харківщині. У цей час такі великі поміщики, як Завадський, Рєпнін, Голіцин та інші створюють у своїх маєтках цілі ансамблі з палацевих, культових і службово-господарських споруд. Голіцини забудовують садибу Тростянець будівлями в стилі російського класицизму. Садибу прикрашав «княжий палац» (поміщицький будинок), безпосередньо до нього примикали парк, оранжереї та кам'яна церква (нині діюча Благовіщенська церква). У Круглому дворі Голіцин облаштував цирк та стайні.

Круглий двір являє найбільший інтерес із садибних комплексів того періоду. У журналі «Столица и Усадьба» за 1916 р. опублікована стаття Г. Лукомського «Тростянець», в основу якої лягли враження автора від відвідин цього маєтку: «…Дуже цікавий цирк князів Голіциних, так званий „Круглий двір“, майже цілком збережений. Ця овальна велика будівля являє собою ніби маленьку фортецю з чотирма вежами на кутах та воротами посередині. У цих вежах жили циркові артисти, а також «танцюристки» кріпацького балету, що був у князя Голіцина. Уздовж стін були розташовані стайні і місця для глядачів. Бар'єри лож не збереглися, але кімнати, що слугували артистам, залишилися майже в тому ж вигляді — тепер у них живе обслуга маєтку. В дворі містилася циркова арена просто неба — свого роду грецький або римський колізей. На жаль, ніяких пам'яток цих чудових, за усними розповідями, вистав не залишилося. Все це знищено часом».

Благовіщенська церква[ред.ред. код]

Одна з найстаріших споруд міста. Збудована 1750 року і являє собою кам'яний однокупольний храм з дзвіницею. Церква має чіткий силует та приземисті об'єми і побудована в стилі раннього класицизму з елементами бароко.

Вознесенська церква[ред.ред. код]

Збудована в XIX сторіччі, має багатий рельєфний фасад. Її 40-метрова дзвіниця відзначається тонкою, художньою роботою народних майстрів-каменярів.

Руїни «Ґроту німф»[ред.ред. код]

Руїни «Ґроту німф»

Руїни «Ґроту німф», або просто «Ґроту», як його називають тростянчани, розташовані в урочищі Нескучне (в межах Тростянецького парку). За однією з легенд грот є одним із виходів зі зруйнованої підземної мережі доріг, які начебто існували тут у давнину.

Природа і відпочинок[ред.ред. код]

Місто Тростянець розташоване біля чудового за своєю красою урочища Нескучне, де серед мішаного (сосново-листяного) лісу розташовані три наповнених джерельною водою озера.

На жаль, через безвідповідальне господарювання, одне з озер починає всихати, а колись доглянутий та багатий дендропарк майже злився з лісовою зоною. Офіційні джерела все ж стверджують, що тут ще збереглись 300-річні дуби. Спортивна база відпочинку, колись розташована в сосновому лісі біля озера, цілком зруйнована. За своїх найкращих часів база функціонувала цілий рік і налічувала 3 зимових, 4 літніх корпуси та службові будівлі.

На південь від Тростянця в заплаві річки Ворскли розташований Бакирівський гідрологічний заказник, заснований 1977 року (площа — 2388 га). Тут охороняється одне з найбільших боліт лісостепової зони, цінна флора, фауна (видри, ондатри, гніздування птахів).

Інфраструктура[ред.ред. код]

У радянські часи в місті працювали: машинобудівний завод (виготовляв обладнання для цукрової промисловості), завод «Електропобутприлад», підприємства харчової та деревообробної промисловості. Опинившись в конкурентному середовищі, більшість підприємств зазнали серйозних труднощів і були змушені скоротити асортимент та обсяги виготовлюваної продукції, що позначилось на доходах тростянчан, спричинило зростання безробіття.

На сьогодні майже всі підприємстві міста приватизовано.

Найвідомішим підприємством, флагманом місцевої промисловості і одним з найбільших роботодавців міста в теперішній час є Тростянецька шоколадна фабрика «Україна», яка належить компанії «Крафт Фудз Україна» і відома своїми торговими марками «Корона», «Україна» тощо. Завдяки іноземним інвестиціям підприємству вдалося подолати фінансову кризу та зайняти одне з провідних місць на ринку шоколадної продукції в Україні.

Політика[ред.ред. код]

Завдяки керівникам району Тростянець здобув широку «славу» під час виборів президента України 2004 та Помаранчевої революції через розправу керівника місцевої райдержадміністрації Березіна над групою журналістів «5 каналу», «Тонісу» та «Громадського радіо» напередодні 31 жовтня.

Після 1-го туру виборів внаслідок сутички між головою Тростянецької районної ради Сергієм Киричком та начальником карного розшуку Олегом Авершиним з 26-річним жителем Тростянця Олександром Богоденком останнього було важко побито. З тяжкими травмами голови хлопець помер у Сумській обласній лікарні. Причиною сутички стала відмова Олександра пити «за здоров'я» кандидата в президенти Віктора Януковича, підтримуваного місцевою владою. Ця подія сколихнула тростянчан, які масово вийшли на мітинг з вимогою покарати винних та розслідувати факти корупції в районній адміністрації та міліції.

Напередодні 2-го туру виборів під керівництвом та опікою місцевих чиновників близько півсотні бандитів вчинили побиття спостерігачів та розгромили місцевий штаб кандидата в президенти від опозиції Віктора Ющенко.

6 березня. 2012 р. УНІАН. Міський голова міста Тростянець Сумської області Юрій БОВА просить Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА перевірити законність спроб депутатів міської ради усунути його з посади.[5]

Видатні імена[ред.ред. код]

13 грудня 1893 року в Тростянці народився письменник Микола Хвильовий (Фітільов).

Влітку 1864 року в Тростянці перебував композитор П. Чайковський. Тут він написав свій перший симфонічний твір — увертюру до драми О. Островського «Гроза».

Тут народився бандурист Федір Дробітько.

В Тростянці також тимчасово перебували Павло Грабовський, Антон Чехов.

Татаренко Леонід Сергійович — український поет, на його вірші покладено «Червоні троянди».

  • Борисенко Павло Федорович — (*15(28) січня 1901 — 1 грудня 1993) — український художник.
  • ГУСАР Ю. Буковинський календар. Ювілеї — 2008: [15 років з дня смерті (1993) члена Спілки художників України Павла Федоровича БОРИСЕНКА] / Юхим Гусар.- Чернівці: Правдивий поступ, 2008. — С. 105.
  • ДУГАЄВА Т. Борисенко Павло Федорович / Тетяна Дугаєва // Сучасна енциклопедія України. — Київ,2002.- Т. 1. — С. 301.

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 (pdf)
  2. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 410)
  3. рос. дореф. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.
  4. Проект Постанови про відзначення 350-річчя заснування міста Тростянець Сумської області. Сайт Верховної Ради України. 02 квітня 2010.
  5. http://press.unian.net/ukr/pressnews-110976.html