Троянці (астероїди)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Головний пояс астероїдів (білі цятки), троянці та греки Юпітера (зелені цятки) та астероїди групи Хільди (en:Hilda family) (помаранчеві цятки). Дані JPL на 14 серпня 2006 року.

Троянці в астрономії — група астероїдів, що перебувають біля точок лібрації L4 та L5 великих планет (на 60° попереду та позаду планети), поза межами головного пояса астероїдів. Період їх обертання навколо Сонця збігається з періодом обертання планети, тобто вони перебувають в орбітальному резонансі 1:1. У системі планетаСонце вони здійснюють лібраційні рухи навколо лагранжевих точок, внаслідок чого їх взаємне розташування постійно змінюється.

Першу таку малу планету (Ахіллес) було відкрито 1906 року Максом Вольфом у точці L4 системи Сонце-Юпітер[1]. Відтоді всі подібні об'єкти називають на честь героїв Троянської війни, а сам клас астероїдів — троянцями. Малі планети поблизу точки L4 (попереду планети) традиційно називають іменами ахейців, а поблизу точки L5 (позаду планети) — іменами троянців. Винятком стали 624 Гектор і 617 Патрокл, які було названо до усталення традиції.

На початок 2010 року кількість троянців перевищила 4000[2]. Іх кількість не є сталою — деякі з них можуть втрачати резонанс із Юпітером і сходити з орбіти, можливі також захопленя інших астероїдів, що рухаються поблизу орбіти Юрітера. Найбільші з них — Гектор (370 км) та Еней (148,2 км) відповідно.

Історично троянцями називали лише астероїди системи Юпітер—Сонце; тепер так називають астероїди поблизу лагранжевих точок L4 та L5 будь-яких систем. Наразі відомі троянці у системах Марса та Нептуна[2].

Зміст

Троянці Марса [ред.]

Троянці Юпітера [ред.]

Троянці Нептуна [ред.]

2001 року поблизу точки L4 Нептуна було відкрито супутник 2001 QR322 (230 км), який віднесли в новий клас троянців Нептуна. 2003 року Міжнародний Астрономічний Союз оприлюднив список претендентів на статус троянців Марса, проте незабаром цей список було відкликано. 2004 року було виявлено другого троянця Нептуна - 2004 UP10.

Наразі фахівці мають дані лише про шість таких об'єктів в околиці точки L4, які й було використано під час моделювання. У результаті з'ясувалося, що троянець 2001 QR322 нестійкий і (теоретично) міг би стати кентавром.

Розрахункова чисельність популяції троянських астероїдів Нептуна, розмір яких перевищує 1 км, становить 1-10 млн. Якщо припустити, що реальна цифра близька до одного мільйона, а нестабільний 2001 QR322 надто виділяється на тлі інших об'єктів, то внесок троянців до справи заповнення чисельності кентаврів можна, за словами вчених, оцінити в 3%.

Якщо ж узяти за основу цифру в 10 мільйонів і припустити, що 2001 QR322 схожий на своїх побратимів, то кожні 100 років один віртуальний нептуніанський троянець ставатиме кентавром. Одного такого джерела цілком достатньо для підтримки популяції останніх.

Троянці Нептуна
Назва Точка лібрації Зоряна величина Діаметр
2001 QR322 L4 22.5 140
2004 UP10 L4 23.3 100
2005 TN53 L4 23,7 80
2005 TO74 L4 23,2 100
2006 RJ103 L4 22,0 180
2007 VL305 L4 22,2 160
2008 LC18 L5 23,2 100

Виноски [ред.]

  1. Nicholson Seth B. The Trojan asteroids // Astronomical Society of the Pacific Leaflets. — Т. 8. — (1961) С. 239–46.
  2. а б «Trojan Minor Planets». International Astronomical Union (IAU). Процитовано 2010-06-07. 

Джерела [ред.]

Посилання [ред.]