Труба (музичний інструмент)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Труба
Труба
Класифікація Мідні духові музичні інструменти
Діапазон
Range trumpet.png
Музиканти * Трубачі

Труба́ (італ. tromba) — музичний інструмент сімейства мідних духових.

Інструмент відомий зі стародавніх часів. Тривалий час труба була натуральним інструментом, тобто на трубі можна було виконати лише звуки, що відносяться до натурального звукоряду, вибудованому від основної ноти. Тому в епоху класицизму були поширені труби самих різних строїв, які застосовувалися в залежності від тональності, в якій був написаний той чи інший твір.

Лише на початку XIX століття були сконструйовані труби з вентильним механізмом, що забезпечив можливість виконувати на трубі всі ноти хроматичної гами. За допомогою вентильного механізму, музикант може направляти повітря через ту чи іншу крону інструменту. Тим самим об'єм вібруючого повітря збільшується, а висота звуку — знижується. В сучасній конструкції труби використовують три вентилі, для пониження звуку на півтону, тон та на півтора тону.

В сучасній практиці використовують переважно труби у строї B, рідше — у C. Діапазон труби в симфонічній музиці — від e до c^3, в джазовому музикуванні — до f^3 і вище. В оркестровій партитурі партія труб пишеться між партіями валторн та партіями тромбонів, рідше — між партією фаготів та партією валторни.

Різновиди труби — пікколо, альтова труба, басова труба.

Діззі Гілеспі грає на трубі

Труба знайшла широке використання в джазовій музиці. Специфічним засобом зміни характеру звуку на трубі є сурдина. В джазовій музиці широко використовують спеціальну сурдину — «квакушку». Серед провідних виконавців — Луї Армстронг, Діззі Гілеспі, Нік ЛаРокка

Будова труби[ред.ред. код]

Труби роблять з латуні, або міді, рідше — зі срібла та інших металів. Вже в античності існувала технологія виготовлення інструменту з одного суцільного листа металу.

Труба власне являє собою довгу трубку, яка згинається виключно для компактності. Вона злегка звужується біля мундштука, розширюється біля розтруба, а на інших ділянках має циліндричну форму[1]. Саме така форма трубки надає трубі її яскравий тембр. При виготовленні труби важливий гранично точний розрахунок як довжини самої трубки, так і ступінь розширення розтруба — це кардинальним чином впливає на лад інструменту.

Основним принципом гри на трубі є отримання гармонійних звуків шляхом зміни положення губ і зміни довжини стовпа повітря в інструменті, що досягається за допомогою механізму вентилів. На трубі застосовується три вентилі, що знижують звук на тон, півтон і півтора тони. Одночасне натискання двох або трьох вентилів дає можливість знизити загальний лад інструменту до трьох тонів. Таким чином, труба отримує хроматичний звукоряд.

На деяких різновидах труби (наприклад, на трубі-пікколо) є також четвертий вентиль (квартвентіль), що знижує лад на чисту кварту (п'ять півтонів).

Труба — правобічний інструмент: при грі вентилі натискають правою рукою, ліва рука підтримує інструмент.

Техніка гри на трубі[ред.ред. код]

Загальні відомості[ред.ред. код]

Труба володіє великою технічної рухливістю і блискуче виконує діатонічні і хроматичні пасажі, прості і ламані арпеджіо і тощо. Витрата дихання на трубі порівняно невелика, тому на ній можливе виконання широких, яскравого тембру і великої протяжності мелодійних фраз у legato.

Стакатна техніка на трубі блискуча і стрімка (за винятком найбільш крайніх регістрів). Одинарне, подвійне і потрійне стакато виходять з граничною виразністю.

На сучасних трубах добре виходить більшість вентильних трелей.

Застосування сурдини[ред.ред. код]

Сурдина на трубі застосовується досить часто, при необхідності змінити силу звуку або тембр. Сурдина для класичної труби — грушоподібна насадка з дерева, картону або пластику, що вставляються в розтруб. Piano із сурдиною дає ефект звучання на віддалі, а forte звучить різко і гротескно. Джазові трубачі використовують найрізноманітніші типи сурдин для створення всіляких звукових ефектів — гарчання, квакання тощо.

Різновиди труби[ред.ред. код]

Найпоширенішим типом труби є труба у ладу сі-бемоль (in B), яка звучить на тон нижче, ніж написані її ноти. В американських оркестрах нерідко також використовується труба у ладу до (in C), яка нетранспонована і володіє трохи яскравішим, відкритим звуком, ніж труба in B. Обсяг дійсного звучання труби, що використовується, — від e (мі малої октави) до c 3 (до третьої октави), в сучасній музиці і джазі можливе отримання й більш високих звуків. Ноти пишуться у скрипковому ключі, як правило, без ключових знаків, на один тон вище дійсного звучання для труби in B, і відповідно до дійсного звучанням для труби in C. До появи механізму вентилів і якийсь час після цього існували труби буквально у всіх можливих ладах: in D, in Es, in E, in F, in G і in A, кожен з яких призначалася для полегшення виконання музики у певній тональності. З підвищенням майстерності трубачів та удосконаленням конструкції самої труби необхідність такої кількості інструментів зникла. Тепер музика в усіх тональностях виконується або на трубі in B, або на трубі in C.

Серед інших різновидів труби:

  • Альтова труба in G або in F, яка звучить на чисту кварту або квінту нижче написаних нот і призначаються для виконання звуків в низькому регістрі (Рахманінов — Третя симфонія). В наш час[Коли?] використовується вкрай рідко, а в творах, де передбачена її партія, застосовується флюгельгорн.
  • Басова труба in B, яка звучить на октаву нижче звичайної труби і на велику Нону нижче написаних нот. Вийшла з ужитку до другої половини XX століття, в наш час[Коли?] її партію виконують на тромбоні — інструменті, що схожий з нею за регістром, тембром і будовою.
  • Труба-пікколо (мала труба). Сконструйована в кінці XIX століття, в наш час[Коли?] переживає новий підйом у зв'язку з відродженим інтересом до старовинної музики. Використовується у ладі сі-бемоль (in B) і має можливість перебудови в лад ля (in A) для дієзних тональностей. На відміну від звичайної труби, має чотири вентилі. Багато трубачів використовують для малої труби мундштук менших розмірів, що, проте, впливає на тембр інструменту і його технічну рухливість. Серед видатних виконавців на малій трубі — Уїнтон Марсаліс, Моріс Андре, Хокен Харденбергер.

Репертуар[ред.ред. код]

Попри те що хроматичні труби що здатні виконувати мелодійні лінії без обмежень, з'явилися лише на початку XIX століття, існує велика кількість сольних творів, написаних для натуральних інструментів, які в наш час[Коли?] виконуються на малій трубі.

Сольні твори[ред.ред. код]

Хроматична труба[ред.ред. код]

Натуральна труба[ред.ред. код]

Соло в оркестрі[ред.ред. код]

Відомі трубачі[ред.ред. код]

Докладніше: Список сурмачів

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Серед інших мідних духових інструментів циліндричну трубку мають тромбон та валторна. Корнет, флюгельгорн та саксгорни, а також туба мають конічну трубку і більш м'яке звучання

Джерела[ред.ред. код]