Трувери

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Труве́ри (фр. trouvères), етимологія аналогічна до слова "трубадури", лише не від окситанського, а французького дієслова trover, 'trouver – знаходити, зображати, складати):

Трувери іноді були авторами творів, які виконувалися іншими особами, але дуже часто вони самі були жонглерами або менестрелями, тобто авторами та виконавцями одночасно.

Поезія труверів поділяється на три основних періоди.

Перший період[ред.ред. код]

Перший, докуртуазний період – до середини XII ст. – Творчість труверів носить анонімний характер, а його зміст як за формою, так і за сюжетами наближається до народної поезії (ритми, приспів, паралелізм зі світом природи і тварин , календарні та обрядові мотиви). Основні жанри – романси, історичні або ткацькі пісні (chansons d'histoire, chansons de toile), зворушливі оповіді про кохання, пісні танцювальні та весняні (rondel, reverdie, retroenge, тощо), пісні-скарги на жіночу долю (chansons de mal mariée), пастурелі. Усі ці пісні дійшли до нас в пізніших списках і в переробленому вигляді. Для цих творів характерні простота мови і щира безпосередність.

Другий період[ред.ред. код]

У другий період, приблизно в 1150-1240 роках, поезія труверів стає складнішою і знаходить власний особистий та куртуазний характер. Зміст визначається новим світсько-лицарським світоглядом з його "культом земної радості і любові”. Цей культ виражався в піднесених почуттях людини та в дещо екзальтованому «культі дами». Лірика труверів виявляє риси схожості з поезією трубадурів за своєю тематикою й стилістикою. Трувери зазнали прямого і досить сильного впливу поезії трубадурів завдяки інтенсивному літературному обміну, що відбувалося між Провансом і Францією у XII ст. Трувери часто подорожували Францією, провансальський літературні смаки і звички всіляко поширювалися серед знаті. Як приклад, можна назвати двох доньок «першого трубадура» Гійома IX Аквітанського, одна з яких стала французькою королевою, інша – графинею Шампанською). Вплив провансальської поезії в ліриці труверів характеризується складною, умовною фразеологією і дуже піднесеною концепцією любові. Проте в ній не зустрічається зумисної спрямованості на «темний стиль» (trobar clus) , характерний для деяких трубадурів. Типовим прикладом ппоезії труверів є лірика Кретьєна де Труа.

Інші видатні трувери цього періоду – Блондель де Нель, Конон Бетюнський, Тібо Шампанський – король Наварри та ін. Безпосередніша й простіша поезія Гаса Брюле і, особливо, Коліна Мюзе, в творчості якого знову оживають мотиви і форми народних пісень. Характерні жанри цього періоду – це “пісня” (chanson), “дебати” (débat і їхній різновид –jeu parti), альба (albe), сірвента (serventois – пісня полемічного або агітаційного характеру), оброблена в куртуазному дусі пастурель.

Третій період[ред.ред. код]

Третій період, пов'язаний з появою міського стану, характеризується в ліриці труверів вираженим переродженням лицарських жанрів і стилю. Нові міські трувери, що гуртуються у великих торгових і промислових центрах Франції (особливо на півночі – Артуа) в свої організації (puys) на кшталт поетичних цехів, зберігають багато елементів техніки куртуазній лірики, але додають нові елементи раціоналізм у, натуралізм у, суб'єктивізм у, моральної дидактики та релігійну тематику (наприклад, культ богоматері) . Розквіт лірики міських труверів припадає на середину XIII століття.

Найяскравішим представником поезії труверів цього періоду був Рютбеф, поезія якого була сповнена злободенним і публіцистичним спрямуванням. Інші видатні трувери – Жан Бодель (хронологічно належить ще до попереднього періоду, але вже має всі елементи нового стилю), Адам де ла Аль та ін.

Література[ред.ред. код]

  • Gröber G.Französische Literatur, в "Grundriss der romanischen Philologie, hrsg. Von G. Gröber, II Bd., I Abt., Strassburg, 1902;
  • Jeanroy A.Les Origines de la poésie lyrique en France au moyen âge, 2-e éd., P., 1904;
  • Шишмарев В. Лирика и лирики позднего средневековья, Париж, 1911;
  • Aubry P.Trouvères et troubadours, P., 1909;
  • Akehurst, F. R. P. and Judith M. Davis, eds. A Handbook of the Troubadours. Berkeley: University of California Press, 1995. ISBN 0-52-007976-0.
  • Butterfield, Ardis. "Monophonic song: questions of category", Companion to Medieval & Renaissance Music. Oxford University Press, 1997. ISBN 0-19-816540-4.
  • O'Neill, Mary (2006). Courtly Love Songs of Medieval France: Transmission and Style in the Trouvère Repertoire. Oxford: Oxford University Press. ISBN 0-19-816547-1.
  • Page, Christopher. "Listening to the trouvères". Early Music. Vol. 25, No. 4, November 1997.
  • Goldin, Frederick, translator. Lyrics of the Troubadours and Trouvères: An Anthology and a History. Gloucester, MA: Peter Smith, 1983. ISBN 0-84-465036-6.
  • Hasenohr, Geneviève and Michel Zink, eds. Dictionnaire des lettres françaises: Le Moyen Age. Collection: La Pochothèque. Paris: Fayard, 1992. ISBN 2-25-305662-6.
  • Сапонов М. А.: Менестрели. М., 2004.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]