Трувор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Призвание варягов. В. М. Васнецов


Трувор — легендарна особа, «князь» — згадується у «Повісті временних літ» Нестора поряд з Рюриком та Синеусом. Згідно з Нестором Рюрика разом з Трувором та Синеусом було запрошено на князівство до Новгорода верхівкою мешкаючих у Новгороді племен словінами, меря та вессю.

Етимологія[ред.ред. код]

Наступні російські історики часто некритично повторювали це «ім'я» слідом за літописцем, не завдаючи собі клопоту дослідити мовне походження цього терміну (історико-лінгвістичний, етимологічний аналіз). З древньо-германскої Трувор означає «дружина», військо, «товариство» вояків (thru varing).

Звідти походить і самоназва «Варяги» (нім. Waräger; старо-північн.-герм. — Varingr). Що означає «Пов'язане Словом та Клятвою товариство озброєних вояків».

Ім'я третьої «особи» Синеус у шведській мові означає «свій рід» (sine hus).

Історичний ґрунт[ред.ред. код]

Цілком імовірно, що Нестор сам користувався неназваним варязьким джерелом, котрими для вікінгів тих часів були передавані з вуст в уста Саги. Звідси логічно дійти висновку що у Новгороді на чолі з «Рюриком» оселився рід вікінгів-варягів, що на той час перебували на дофеодальній або ранньофеодальній стадії розвитку суспільних відносин.

Попередніми дослідниками часто ігнорувався той факт, що за часів Рюрика вікінги-варяги ще не знали князівсько-феодальної ієрархії і обирали старшого з своїх лав на час своїх загарбницьких походів.

Згідно із західноєвропейськими джерелами, Новгород, на той час багате торгове місто, був ареною жорстоких кривавих сутичок між вищезгаданими слов'янськими, балтійськими та фіно-угорськими племенами.

Ця інтерпретація згадуваного Нестором артефакту цілком відповідає середньовічній традиції вільних торгових міст обирати на князівство через демократичну процедуру когось з своїх громадян або запрошувати чи наймати «князя» на службу із «нейтральної сторони».

Хронологія[ред.ред. код]

За «Повістю временних літ» Трувор у 862 зайняв город Ізборськ на південь від Чудського оз., правив там два роки до своєї смерті. Після нього Ізборськ зайняв Рюрик.

За літописами Рюрикові брати померли одного року. Повѣсть временныхъ лѣт стверджує, що це сталося 864; Ніконівський літопис вказує на 870.

Історико-дослідницька література[ред.ред. код]

  1. Леонтій Войтович Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.). Львів, 2000.
  2. За ред. Підкови І. З., Шуста Р. М. Довідник з історії України. — К: Генеза, 2001. — ISBN 966-504-439-7.
  3. Соловьев С. М. История России с древнейших времен. том III. (рос.)