Трудова міграція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Трудова́ мігра́ція — переміщення працездатної особи з метою працевлаштування на певний термін.

Види міграції[ред.ред. код]

Однією з основних ознак міграції фізичних осіб є перетинання державних кордонів або меж адміністративно-територіальних одиниць — держави, області, міста, району тощо. На цій підставі вирізняють зовнішню та внутрішню міграції. Зовнішню міграцію фізичних осіб, пов'язану з перетинанням державного кордону, називають також міжнародною.

Для виокремлення потоків мігрантів, які прямують з конкретної країни, застосовується поняття еміграція (від лат. emigratio — «виселення», «переселення») — масове переселення з батьківщини в іншу державу; тривале перебування за межами батьківщини внаслідок переселення.

Для потоків у країну — імміграція (від лат. immigratio — «вселення») — в'їзд у державу іноземця чи особи без громадянства на тривале або постійне проживання.

Розрізняють ще міжконтинентальну та внутрішньоконтинентальну міграцію фізичних осіб.

Заробітча́нство — тенденція до територіального переміщення працездатних осіб з метою працевлаштування на певний термін та заробітків.

Праця за кордоном — оплачувана трудова діяльність трудящого-мігранта за кордоном, заради якої він виїжджає за межі країни, громадянином якої є та в якій постійно проживає.

Трудовий мігрант — особа, яка на тимчасовий термін виїжджає займатися, займається (або займалася) оплачуваною діяльністю до іноземної країни.

Член сім'ї трудового мігранта — особа, що перебуває з мігрантом у шлюбі, діти та інші особи, що перебувають на їхньому утриманні та визнаються членами родини відповідного до чинного законодавства країни походження.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]