Тріскові
| Ця сторінка потребує істотної переробки.
Можливо, її необхідно доповнити, переписати або вікіфікувати.
Пояснення причин та обговорення — на сторінці Вікіпедія:Статті, що необхідно поліпшити. |
| Тріскові | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Тріска атлантична (Gadus morhua)
|
||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
| Arctogadus Boreogadus Eleginus Gadiculus Gadus Melanogrammus Merlangius Microgadus Micromesistius Pollachius Raniceps Theragra Trisopterus |
||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||
|
Тріскові (Gadidae) — родина костистих риб.
Зміст |
Опис [ред.]
Тріскові мають звичайно два або три (тільки в менька один) спинних плавця й один або два анальних. Хвостовий плавець добре розвинений, відділений від спинного й анального або частково злитий з ними. Черевні плавці розташовані приблизно над грудними. Всі плавці без колючих променів. Зяброві отвори більші. На підборідді звичайно є вусик, рідше він слабко розвинений або зовсім відсутній. Тіло покрите дрібною циклоїдною лускою. Всі тріскові, за винятком миня, — морські зграйні риби. Більшість видів — придонні риби. Жир, що накопичує при відгодівлі, відкладається в тріскових риб у печінці, а не в м'язах і не на нутрощах. Ріст і розміри різних видів тріскових різні. Планктоноядние тріскові дрібніше бентосоядних і хижих. Самий дрібний вид тріскових — глибоководний гадикул (Gadiculus argenteus), що живе в північній частині Атлантичного океану, у товщі води, звичайно на глибині від 200 до 400 м і більше; його розміри 11 — 13 см, рідко до 15 см. Самих великих розмірів досягають хижі: тріска атлантична (Gadus morhua) і мольва (Molva molva), для яких відомі екземпляри довжиною до 180 см. Дрібні тугорослі тріскові — сайка, навага, путасу — дозрівають у віці 3—5 років. Тріска стає статевозрілої в 8-10 років і більше. Всі тріскові по досягненні статевої зрілості беруть участь у розмноженні протягом декількох років підряд. Плідність тріскових коливається в дуже великих межах — від декількох тисяч ікринок у наваги до 9,3 млн. у тріски й 60 млн. ікринок у мольви. В основному тріскові холодолюбиві; ряд видів живе й розмножується при температурі, близької до 0° С та навіть нижче (наприклад, навага й сайка), більшість видів, однак, віддає перевагу помірковано холодним водам. Личинки й мальки живуть у товщі води й у багатьох видів плинами несуться з нерестовищ, що сприяє їхньому широкому розселенню в перші ж місяці життя. Мальки багатьох видів, особливо пікші, мерланга, почасти також тріски, ховаються під дзвоном медуз.
У життєвому циклі багатьох видів тріскових істотне значення мають міграції, у деяких досить протяжні. Вони найтіснішим образом пов'язані з харчуванням і розмноженням і залежать від морських течій і сезонних змін температури.
Поширення [ред.]
Поширені переважно в морях північної півкулі, де їх налічується 48 видів з відомих 53; 4 види живуть у морях південної півкулі, а 1 вид (минь) — у прісних водах північних частин Європи, Азії й Америки. Особливо багато тріскових у морях північної частини Атлантичного океану: тут їхніх 39 видів, тоді як у північних морях Тихого океану 5 й в арктичних морях 5 видів. Найчисленніші тріскові в східних частинах Атлантичного океану. У Північному морі й прилеглих районах Атлантичного океану число видів досягає 20. До півночі кількість їх швидко зменшується, у Норвезькому морі їх уже близько 16, а в Баренцевому морі лише 8. У Балтійському морі постійно живе тільки тріска й у західній його частині — мерланг. У Середземному морі вказують 16 видів, а в Чорному морі тільки 2 види. У Північно-Західній Африці тріскових усього кілька видів і далі до півдня їх немає. У північно-західних водах Атлантичного океану тріскових менше, ніж на сході: тут їх близько 10 видів. В екваторіальних водах тріскових немає, і знову з'являються вони в нотальной області біля берегів Південно-Західної Африки, Південної Америки й Нової Зеландії. При цьому в південній півкулі зустрічаються тільки представники 3 рядів з відомих 21 - Micromesistius, Urophycis й Gaidropsarus. Сучасне поширення тріскових, їхні біологічні особливості, а також геологічні дані переконують, що походження їх пов'язане з помірковано холодними водами Атлантичного океану. Проникнення їх у Тихий океан відбувалося через Північний Льодовитий океан, уздовж берегів Азії й Америки. Цей шлях могли перебороти з помірковано холодноводних форм тільки самі холодолюбиві види — тріска, навага й томкод, які в атлантичному секторі їхнього ареалу заходять далеко в холодні води Арктики. Високоарктичними льодовитоморскими видами є сайка і два види арктичних трісочок. Тільки один вид із тріскових — минь — перейшов у прісні води. Думають, що це відбулося в льодовиковий час, коли його предок жив у Полярному басейні й перейшов спочатку в солонуваті, а потім й у прісні води. Проникнення тріскових у південну півкулю через тропіки відбувалася, як треба думати, глибинними охолодженими шарами. Це визначило їхнє біполярне поширення. Сучасне поширення тріскових і формування їхніх міграцій визначилося, імовірно, уже в післяльодовикову епоху.
Спосіб життя [ред.]
Тріскові використають всі види морської їжі: планктон, бентос, нектон. Протягом всього життя планктоном живиться сайка, арктична тріска, путассу. Великими ракоподібними з евфаузієвих живиться в перші роки життя минтай і тріска. Бентосом харчуються пікша, навага, частина морських минів. Великі тріскові — сайда, тріска — хижаки.
Розмноження [ред.]
Нерест тріскових відбувається переважно в холодну пору року, головним чином узимку й на початку весни. Ікра майже у всіх тріскових пелагічна, тільки в наваги й тихоокеанської тріски донна. Розмножуються вони звичайно при океанічній солоності близько 33—35% або трохи нижче. Але балтійська тріска, наприклад, розмножується при солоності від 11 до 18%, і одиничні особини тріски випадково заходять іноді навіть у ріки, а чорноморські тріскові (мерланка, морський минь) розмножуються при 17—19%. Значні опріснення переносять північні представники тріскових — навага, сайка, арктична тріска, що заходять у низов'я рік або тримаються в нижньої поверхні плавучих льодів.
Значення [ред.]
Тріскові риби мають дуже велике практичне значення. Світовий улов їх досягає 6-8 млн. т (1965—1968 р.); понад 4/6 цього улову добувається в Атлантичному океані. Найбільший улов доводиться на частку атлантичної тріски, потім випливають тихоокеанський минтай, пікша й сайда. Більшість тріскових живе в придонних обріях, тому основним знаряддям їхнього лову служить придонний трал. Збираючись із величезної площі на зимівлю або нерест, тріскові утворять дуже щільні скупчення, які дозволяють облавливать їх з великою ефективністю. Тріскові, і в тому числі тріску, доставляються в охолодженому або замороженому виді, особливо цінується філе. Важливе значення має при видобутку тріскових — печінка, з якої виготовляється медичний жир, багатий вітамінами А и D, а також консерви.
Див. також [ред.]
Посилання [ред.]
|
|
Ця стаття має кілька недоліків. Будь ласка, допоможіть покращити її або обговоріть ці проблеми на сторінці обговорення.
|

