Трістан Мюрай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Трістан Мюрай (фр. Tristan Murail, 11 березня 1947, Гавр) — французький композитор та педагог. Один із творців спектралізму.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в Гаврі в літературній сім'ї. Батько — поет, мати — журналістка. Обидві його сестер та брат стали письменниками. Спочатку студіював економіку, політологію та арабську мову. У 1967 поступає в Паризьку консерваторію де вивчає композицію в класі Олів'є Мессіана. У 1971 здобуває нагороду Французької академії та дворічне стипендійне перебування на віллі Медічі. Тут знайомиться з Джачінто Шелсі та його творчістю, що й мало вирішальний вплив на подальший розвиток творчого шляху Трістана Мюрая. У 1973 році Трістан Мюрей разом із Рожером Тессьєром, Мішелем Левіна, Гюґо Дюфором та Жераром Грізе, створює творче об'єднання і ансамбль сучасної музики «L'Itinéraire», що стало експериментальним середовищем в якому зароджувалась течія спектральної музики. З 1997 року він – професор Колумбійського університету в Нью-Йорку і активний працівник найбільшої парижськой студії IRCAM, куди мріє потрапити кожен композитор, який пише електронну музику.

Творчість[ред.ред. код]

Трістан Мюрай – один з провідних сучасних композиторів Франції, котрий працює у сфері спектральної музики. В основі спектральної музики, на якій будується більшість творів Трістана Мюрая, лежить природній обертоновий звукоряд. Композитор спеціально вивчав акустику і досліджував обертони за допомогою комп'ютера. В його творах в основному звучать класичні європейські інструменти, але їх можливості часто розширені електронікою. Крім того, композитор періодично використовує і різноманітні шуми. Взагалі його творче кредо полягає в тому, що будь-який звук потенційно може бути музичним.

Основні твори[ред.ред. код]

  • 1969 — Couleur de Mer.
  • 1970 — Altitude 8000, pour orchestre
  • 1970 — Où Tremblent les Contours, pour 2 altos
  • 1971 — Les Miroirs étendus, pour ondes Martenot et piano
  • 1971 — Ligne de non-retour, pour sept instrumentistes
  • 1971 — Mach 2,5, pour deux ondes Martenot
  • 1972 — Au-delà du Mur du son, pour grand orchestre
  • 1972 — Estuaire, 2 pièces pour piano
  • 1972 - L'attente, pour sept instrumentistes
  • 1973 — Cosmos privé, pour orchestre
  • 1973 — La Dérive des continents, pour alto solo et orchestre à cordes
  • 1973, Les Nuages de Magellan
  • 1974 — Tigre de verre, pour ondes Martenot et piano
  • 1974 — Transsahara express, pour basson et piano
  • 1974-1975 — Sables
  • 1976 — C'est un jardin secret, ma sœur, ma fiancée, une fontaine close, une source scellée pour alto solo
  • 1976 — Mémoire / Erosion, pour cor et neuf instrumentistes
  • 1977 — Tellur, pour guitare
  • 1977 — Territoires de l'oubli, pour piano
  • 1978 — Ethers, pour flûte et ensemble instrumental
  • 1978 — Treize couleurs du soleil couchant
  • 1979 — Les Courants de l'espace, pour ondes Martenot et petit orchestre
  • 1980 — Gondwana, pour orchestre
  • 1982 — La Conquête de l'Antarctique, pour ondes Martenot
  • 1982 — Désintégrations, pour 17 instruments et sons électroniques
  • 1984 — Vampyr!, pour guitare électrique, extrait de Random Access Memory
  • 1985 — Sillages, pour orchestre
  • 1985 — Time and again, pour orchestre
  • 1986 — Atlantys, pour 2 synthétiseurs DX7 Yamaha, extrait de Random Access Memory
  • 1986 — Vision de la Cité Interdite, pour 2 synthétiseurs DX7 Yamaha, extrait de Random Access Memory
  • 1984-1987 — Random Acces Memory
  • 1988 — Vues aériennes, pour cor, violon, violoncelle, piano
  • 1989 — Allégories, pour 6 instruments et sons électroniques
  • 1986-1988 — Les Sept Paroles du Christ en Croix, pour orchestre et choeur
  • 1990 — Le Fou à pattes bleues, pour flûte (sol et ut) et piano
  • 1990-1991 — La Dynamique des fluides, pour orchestre
  • 1992 — Attracteurs étranges, pour violoncelle
  • 1992 — Cloches d'adieu, et un sourire… in memoriam Olivier Messiaen, pour piano
  • 1992 — Serendib, pour ensemble de 22 musiciens
  • 1993 — La Barque mystique, pour violoncelle
  • 1993 — La Mandragore, pour piano
  • 1993-1994, L'Esprit des dunes, pour ensemble
  • 1995 — …amaris et dulcibus aquis…, pour chœur mixte et son électroniques
  • 1995 — Unanswered questions, pour flûte
  • 1996 — Bois flotté, pour piano, trombone, trio à cordes, sons de synthèse et dispositif électronique
  • 1996 — Le partage des eaux, pour grand orchestre
  • 1998 — Comme un oeil suspendu et poli par le songe… , pour piano
  • 1998 — Feuilles à travers les cloches, extrait de «Portulan», pour flûte, violon, violoncelle et piano
  • 2000 — Winter fragments (2000), pour flûte, clarinette, piano, violon, violoncelle et dispositif électronique
  • 2001 — Le lac, pour orchestre
  • 2002 — Les Travaux et les Jours pour piano
  • 2003-2004 — Terre d'ombre, pour grand orchestre et sons électroniques
  • 2005 — Pour adoucir le cours du temps, pour 18 instruments et électronique
  • 2006 — Les Ruines circulaires', extrait de «Portulan», pour clarinette et violon
  • 2006 — Seven Lakes Drive, extrait de «Portulan», pour flûte, clarinette, cor, piano, violon et violoncelle
  • 2007 — Contes cruels pour 2 guitares électriques et ensemble

Література[ред.ред. код]

  • Garant D. Tristan Murail: une expression musicale modélisée. Paris: Harmattan, 2001
  • Szendy P. Tristan Murail. Paris: Harmattan; IRCAM-Centre Pompidou, 2002.

Посилання[ред.ред. код]