Тріумфальна арка (роман)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

«Тріумфальна арка» — роман німецького письменника Еріха Марія Ремарка, вперше опублікований у США в 1945 році; німецьке видання вийшло в 1946. Було безліч припущень, що прототипом головної героїні Жоан була Марлен Дітріх, з якою Ремарк проводив час у Парижі перед початком Другої світової війни.

Сюжет[ред.ред. код]

Головний герой роману — талановитий хірург Людвіг Фрезенбург (вигадані прізвища — Равік, Воцек, Нойман, гер Хорн) — воював у Першій світовій війні, у 1933 переховував трьох товаришів (Розенберга, Вільмана й Різенфельда), за що його було арештовано. Після допитів його дружина Сибілла наклала на себе руки в концентраційному таборі. Равіку вдалося втекти зі шпиталю й оселитися у Франції. Тричі його висилали в Швейцарію, але міняючи прізвище, він щоразу повертався до Парижу.

Дія роману відбувається у Франції протягом 1938–1939 рр. Равік нелегально оперує в клініці замість ліцензованого, але менш кваліфікованого лікаря Дюрана. Мешкає в недорогому готелі серед інших біженців — хазяйка не вимагає від мешканців реєстрації й покриває їх перед поліцією. Товаришує з російським емігрантом Борисом Морозовим.

Однієї ночі біля Тріумфальної арки він зустрів жінку Жоан Маду, яка була чимось сильно налякана. Він запросив її до себе в готель, а потім дізнався, що Жоан залишила у своєму готельному номері труп чоловіка, із яким мешкала в Парижі. Він допоміг їй розібратися в цій ситуації і, щоб здихатися її, запропонував влаштуватися працювати співачкою в ресторані «Шахерезада», де Морозов працював швейцаром.

Наступного разу Равік побачив Жоан на сцені «Шахерезади» й закохався в неї. Вони почали зустрічатися. Поступово Жоан набридлі готельні номери й виступи в ресторані, вона стала мріяти про спокійне життя разом із Равіком, але це було неможливо через те, що її коханий був біженцем.

Равік і Жоан провели кілька тижнів на відпочинку в Антібі. Через тиждень після повернення в Париж Равік на вулиці став свідком нещасного випадку: на жінку впала балка з будівлі. Він надав їй допомогу, але поліцейський і репортери захотіли дізнатися його прізвище. Коли стало зрозуміло, що він біженець без документів, Равіка вислали в Швейцарію. Він встиг зателефонувати Жоан по телефону.

Через декілька місяців йому вдалося повернутися до Франції. Він дізнався, що Жоан звільнилася з «Шахерезади» й живе з чоловіком, який допоміг їй стати кіноакторкою. У своє виправдання жінка сказала Равіку, що не сподівалася на його повернення. Її новий коханець захоплювався нею й Жоан це було потрібно, але вона продовжувала кохати Равіка, тому не хотіла залишати обох чоловіків. Равік не зміг із цим миритися й покинув Маду.

Випадково у Парижі Равік зустрів Гааке — гестапівця, що у Німеччині катував його й довів до самогубства Сибіллу. Він тижнями планував убивство свого ворога й однієї ночі йому вдалося втілити цей план у життя: він закопав труп Хааке в передмісті, спалив його документи й ініціали з одягу.

Однієї ночі йому зателефонував Жоан і попросила його приїхати, але Равік поклав трубку. Через кілька годин його розбудив чоловік, який повідомив, що застрелив Жоан. Равік відвіз жінку до клініки Дюрана, оперував її, але життя Маду так і не вдалося врятувати. Він повернувся в готель і з газети дізнався, що розпочалася нова війна. У цей час про нього поліції доповіла медсестра Ежені. Людвіг Фрезенбург разом із іншими нелегальними емігрантами з «Ентернасьоналя» залишав Париж у вантажнику.

Головні герої[ред.ред. код]

  • Равік (Людвіг Фрезенбург);
  • Жоан Маду — акторка, співачка. Її батько — румун, мати — англійка. Дитинство провела в Італії;
  • Хааке — німецький гестапівець;
  • Вебер — гінеколог з клініки Дюрана, товариш Равіка; має родину, доглядає власний сад;
  • Дюран — чоловік похилого віку, власник клініки. За мізерну плату таємно наймає лікарів-емігрантів, які оперують хворих замість нього. При цьому видає нелегалів поліції;
  • Ежені — медсестра клініки;
  • Кет Хегстрем — американка, перша пацієнтка Равіка в Парижі. Хвора на рак. Повернулася до штатів на кораблі «Нормандія»;
  • Борис Морозов — високий і міцний бородань, емігрант із Росії; працює швейцаром у закладі «Шахерезада». Мріє помститися комуністу, що закатував його батька;
  • Гольдберг — сусід Равіка в готелі «Ентернасьональ», повісився на вікні;
  • Рут Гольдберг — його дружина. Після смерті чоловіка продала його паспорт іншому нелегальному емігрантові;
  • Ернст Зайденбаум — 6 років мешкав в «Ентернасьоналі»;
  • Розенфельд — емігрант, який продає унікальні картини (ван Гога, Сезанна, Гогена, Сіслея, Ренуара, Делакруа) для того, щоб прожити;
  • Люсьєнна — невдало зробила аборт у непрофесійної лікарки, після чого потрапила до клініки Дюрана. Після видалення матки стала заробляти проституцією;
  • Рональда — власниця публічного будинку «Озіріс». Отримала спадок від родички й стала власницею власного ресторану.

Екранізації[ред.ред. код]

Вибрані цитати[ред.ред. код]

  • Не багато що на світі довго буває важливим.
  • Що може дати одна людина іншій, окрім краплі тепла? І що може бути більше цього?
  • Хто нічого не чекає, ніколи не буде розчарований. Ось хороше правило життя. Тоді все що прийде потім здасться вам приємною несподіванкою.
  • Жінка від любові розумнішає, а чоловік втрачає голову.
  • Квіти треба любити, це вірно, але не слід з ними церемонитися.
  • Якщо хочеш щось зробити, ніколи не запитуй про наслідки. Інакше так нічого і не зробиш.
  • Людина велика в своїх задумах, але немічна в їх здійсненні. У цьому і її біда і її чарівливість.
  • Лише дрібниці пояснюють все, значні вчинки нічого не пояснюють.
  • Жити — означає жити для інших. Всі ми існуємо один від одного. Доброта додає людині сили, якщо йому важко живеться.
  • Вічний душевний відчай — відчай нічної темряви. Приходить з темрявоюі зникає разом з нею.
  • Прекрасна жінка, що лежала перед ним, мертва. Вона зможе ще жити, але по суті, вона мертва. Засохла гілочка на дереві поколінь. Ще квітне, але вже втратила секрет плодоносіння. У непроглядних папоротевих гаях мешкали величезні людиноподібні мавпи. Вони прожили складну еволюцію протягом тисяч поколінь. Єгиптяни будували храми; розквітла Еллада; безперервно продовжувався таємничий тік крові, що здіймалася все вище й вище, поки не з'явилася ця жінка; тепер вона безплідна, як порожній колос, і їй вже не продовжити себе, не втілитися в сина чи в доньку. Груба рука Дюрана обірвала ланцюг тисячолітньої наступності.

Видання українською[ред.ред. код]

  • Ремарк Е. М. Твори в 2-х томах. — К.: Дніпро, 1986 (в перекладі Є. О. Поповича)