Туган-Барановський Михайло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Туган-Барановський Михайло Іванович
Mikhail Ivanovich Tugan-Baranovskij.jpg
При народженні Туган-Барановський Михайло Іванович
Дата народження 8 (20) січня 1865(1865-01-20)
Місце народження с. Солоне, сучасна Харківська область
Дата смерті 21 січня 1919(1919-01-21) (54 роки)
Місце смерті м. Одеса
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Рід діяльності Економіст
Напрямок Маржиналізм

Михайло Іванович Туган-Барановський (рос. Михаил Иванович Туган-Барановский; * 8 (20) січня 1865(18650120), с. Солоне (Соляниківка), Харківська область — † 21 січня 1919, Одеса) — видатний український і російський економіст. Перший економіст-східноєвропеєць, наукові теорії якого визнали зарубіжні вчені різних шкіл і напрямків; один із найкращих знавців кон'юнктурних економічних циклів, автор численних праць про теорію вартості, розподілу суспільного доходу, історію господарського розвитку та кооперативних основ господарської діяльності. Доктор економіки (1899). Генеральний секретар (міністр) фінансів Української Центральної Ради (серпень-листопад 1917).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у селі Солоному на Харківщині у дворянській родині. Рід батька походив із литовських татар (повне прізвище — Туган-Мірза-Барановський)[1], мати — українка з Полтавщини.

Освіту розпочав у Другій Московській гімназії, продовжив у Першій Київській і закінчив у Другій Харківській. У 1884 вступив на фізико-математичний факультет Харківського університету. Закінчив 1888 екстерном природничо-математичний, здобув ступінь кандидата наук; 1890 і правничо-економічний факультети Харківського університету і доповнював студії в Англії (1892).

1890 у ж. «Юридический Вестник» опублікував першу наукову працю «Вчення про граничну корисність господарських благ як причина їхньої цінності»[2], в якій виступив з критикою теорій трудової вартості та граничної корисності. Вивчаючи економічні теорії, опублікував біографічні нариси: «Прудон, его жизнь и деятельность» (1891) та «Д. С. Милль, его жизнь и учено-литературная деятельность» (1892).

З 1893 працював у департаменті торгівлі й мануфактур міністерства фінансів столоначальником.

1894 опублікував відому працю «Промислові кризи у сучасній Англії, їхні причини та вплив на народне життя»[3], за яку здобув у Московському університеті ступінь маґістра політичної економії.

1895 вступив до Вільного Економічного Товариства (головою з 1896) і брав активну участь на цьому форумі в економічних дискусіях народників і марксистів. Разом з П. Струве став визначнішим прихильником т. зв. леґального марксизму і в 1890их pp. надрукував низку статей, нерідко полемічного характеру. З 1895 — приват-доцент політичної економії в Петербурзькому Університеті, 1899 звільнений за «вільнодумство», 1898 появилася його праця «Русская фабрика в прошлом и настоящем», в якій подана синтеза капіталістичного розвитку в Росії і критика поглядів народників та слов'янофілів на ролю соціально-економічних інституцій, зокрема дрібного промислового виробництва. За цю працю здобув докторат Московського університету.

1901-05 він перебував на Полтавщині і брав деяку участь в українському суспільному житті, зокрема в Полтавському земстві. З 1905 вдруге приват-доцент Петербурзького Університету, одночасно професор економічного факультету Петербурзького Політехніки і Комерційного інститутів; також приватного університету Шанявського у Москві (кафедра кооперації). З 1901 Т.-Б. цілком відмовився від попередніх поглядів і припинив співпрацю з представниками популярного тоді в Росії «леґального марксизму». За цього другого періоду діяльності Т.-Б. схилявся до поглядів неокантіянців й опублікував багато теоретичних й історичних праць, в яких складні явища суспільно-економічного життя пов'язував з ідеалами соціальної справедливості, що найвиразніше віддзеркалене в його працях з кооперативізму. До найважливіших праць цього періоду належать: «Очерки по истории политической экономии» (1901-2, в журналі «Народне Богатство») — перша праця про історію економічної доктрин у Російській Імперії; поширене вид. «Очерки по новейшей истории политической экономии» 1903; 3 вид. 1915, того ж року також нім. мовою), «Основы политической экономии», дуже популярний високошкільний підручник (1 вид. 1907, 5-те 1924; укр. переклад 1919), «Теоретические основы марксизма» (1905, також нім. мовою), «Subjectivismus und Objectivismus in der Wertlehre» (1907), «Социальная теория общественного распределения» (1910; нім. мовою 1913), «Социально-экономические идеалы нашого времени» (1913), «Социальные основы кооперации» (1916, 3 вид. 1919; у тому ж р. також скор. укр. вид. «Кооперація, її природа і мета»), «Бумажные деньги и металл» (1917), «О кооперативном идеале» (1918), «Вплив ідей політичної економії на природознавство та філософію» («Записки ВУАН», 1923) та ін. 1906 Т.-Б. — гол. ред. ж. «Вестник Кооперации», у 1910-их pp. — популярного серійного видання «Новые идеи в экономике» (5 випусків). Перед першою світовою війною Т.-Б. співпрацював з М. Грушевським й іншими українськими ученими над підготовою енциклопедичного довідника «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (1914 — 16, 2 тт.), третій том якого, зредагований Т.-Б. і присвячений народному господарству України, не появився.

В 1905 Туган-Барановський звернувся до Полтавського губернського земського зібрання з пропозицією про встановлення першого в Україні пам'ятника Тарасу Шевченку в Полтаві та розпочав збирання коштів для цієї мети, яку в майбутньому було реалізовано. Бере активну участь у роботі товариства взаємодопомоги вчителів Лохвиччини, у лохвицькому сільськогосподарському товаристві, у повітовому та губернському земствах.

Влітку 1917 Т.-Б. повернувся в Україну і як член УПСФ (доти був кадетом) брав активну участь в українському громадському і державному житті; недовгий час (серпень-листопад 1917) був генеральним секретарем фінансів, але найбільше уваги присвятив кооп. справам. Т.-Б. відстоював створення власної української валюти; опублікував статтю про усамостійнення українського кооперативного руху, редагував журнал «Українська Кооперація» та очолював Українське Товариство Економістів, брав участь у створенні УАН і в заснуванні Українського Державного Університету в Києві. Очолює створений за його ініціативою 5 грудня 1918 року Інститут з вивчення економічної кон'юнктури та народного господарства; інститут пропрацював до 1922 року. Стає фундатором Демографічного інституту, який з 1 січня 1919 очолив М. Птуха.  28 (15) листопада  1918 наказом гетьмана Павла Скоропадського Туган-Барановського затверджено на посаді голови відділу соціальних наук. Помер несподівано в потязі дорогою до Парижу, куди їхав у складі української дипломатичної місії; похований в Одесі.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Його концепції стали підґрунтям розробленої Дж. М. Кейнсом теорії прогнозування ринкової кон'юнктури, проведенні ефективної економічної політики. Представник «легального марксизму». Один із найяскравіших представників ліберального руху в Україні. Брав участь у заснуванні Національної академії України. Міністр фінансів Української народної республіки (19171918). Головна праця — «Промислові кризи в сучасній Англії, їх причини і близький вплив на народне життя» (1894). Книга тричі перевидалася з різними доповненнями і була дуже позитивно сприйнята науковими колами у всій Європі. Наукова спадщина Туган-Барановського становить близько 140 праць, які охоплюють майже всі ділянки економічної науки. Найбільше значення має його теорія періодичних криз, вивченню яких він присвятив низку праць, що з`явилися і в перекладах на німецьку та французьку мови і здобули йому світове ім'я. На основі його концепції кон'юнктурних циклів у Франції діяв постійний комітет для передбачення промислових криз. Менш популярна його дуалістична теорія вартості, яка базується на критиці трудових теорій Давида Рікардо і Карла Маркса та теорії граничної корисності австрійської економічної школи. Туган-Барановський багато уваги присвятив кооперації, завдяки дослідженню якої він увійшов до числа найвидатніших теоретиків кооперативного руху у Східній Європі.

Вшанування[ред.ред. код]

Пам'ятник у Донецьку

Іменем М. І. Туган-Барановського названо Донецький національний університет економіки та торгівлі.

Біля цього університету відкрито пам'ятник видатному науковцю-економісту — див. фото у картці цієї статті угорі.

Академія економічних наук України заснувала медаль імені М. І. Туган-Барановського.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Рід по батьківській лінії походить із татарських поселенців XIV ст. у Литві (повне прізвище — Туган-Мірза-Барановський)
  2. рос. «Учение о предельной полезности хозяйственных благ как причина их ценности»
  3. рос. «Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь»

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Diel К. Dr. Michael Tugan-Baranowskys theoretische Grundlagen des Marxismus. Jahrbücher fur Nationalökonomie und Statistik, т. XXXI. Єна 1906;
  • Bernstein E. Tugan-Baranowsky als Sozialist. Archiv für Sozialwissenschaft und Sozialpolitik, т. XXVIII 1909;
  • Дмитриев В. Новый русский трактат по теории политической экономии. Русская Мысль, кн. XI. 1909;
  • Курский Л. Теория рынка и промышленных кризисовъ М. И.  Туган-Барановскаго. М. 1916;
  • Птуха М. Туган-Барановский как экономист. Кооперативная Зоря, чч. 4 — 5. К. 1919;
  • Кондратиефф Н. Михаил Иванович Туган-Барановский. П. 1923;
  • Голдман М. Туган-Барановщина: к критике буржуазной политической экономии. П. 1926;
  • Gerschenkron A. Die Genossenschaftstheorie Tugan-Baranowskis. Vierteljahrschrift für Genossenschaften, ч. 3 — 4. 1929 — 30;
  • Gotz W. Zum ökonomischen System Tugan-Baranowsky. Рига 1930;
  • Wytanowicz E. M. I. Tuhan-Baranowski: teoretyk-ekonomista, historyk kapitalizmu, socjolog, twórca teoretycznych podstaw idei spółdzielczej. Roczniki dziejów społecznych і gospodarczych, т. І. Л. 1931;
  • Мицюк О. Наукова діяльність політико-економіста М. І. Туган-Барановського. Л. 1931;
  • Moisseev M. L'évolution d'une doctrine. La theorie des crises de Tougan-Baranoysky et la conception moderne des crises économiques. Revue d'histoire économique et sociale. т. XX. Париж 1932;
  • Tschebotaref f V. Untersuchungen über die Krisentheorie von Michael von Tugan-Baranowsky. Вюрцбурґ 1936;
  • Timoshenko V. M. I. Tugan-Baranovsky and Western European Economic Thought. The Annals of the Ukrainian Academy of Arts and Sciences in the U.S.A. т. З, ч. 9. Нью-Йорк 1954;
  • Kowal L. M. I. Tuhan-Baranowsky, His Political Teaching, Scientific and Cooperative Activity in Ukraine, 1917 — 1919. НЗ УТГІ. Мюнхен 1968 — 69;
  • Качор А. М. І. Туган-Барановський. Вінніпеґ 1969;
  • Kowal L. The Market and Business Cycle Theories of M. I. Tugan-Baranovsky. Revista Internazionale di Scienze Economiche e Commercial!, т. 20, ч. 4. Падова 1973.
  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.
  • Nenovsky, N., Place of Labor and Labor Theory in Tugan Baranovsky's Theoretical System, The Kyoto Economic Review, Vol. 78 (2009), No.1 pp.53-77
  • Туган-Барановський та державність України/ Матеріали наукової конференції. Донецьк: Донецький державний університет економіки, НТШ-Донецьк, Інститут економіко-правових досліджень НАНУ. Донецьк, 19-20 березня 2004 року. — 272 с.
  • Неизвестный М. И. Туган-Барановский. СПб.: Нестор-История, 2008. — 284 с.


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.