Туніка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
туніка

Туніка (лат. tunica) — у давніх римлян рід сорочки, спочатку вовняної, з 4 ст. н. е. виготовляли з льону. Це перекинуте на плечах полотно завдовжки до колін (чоловічі) або до кісточок (жіночі), з вирізом для голови. Бока зшивали, залишаючи отвори для рук (пізніше стали й пришивати рукава). Туніки прикрашали вишивкою або тканою каймою іншого кольору. Жінки на туніку з рукавами одягали безрукавну туніку, чоловіки — тогу.

Туніки були поширені ще у Давній Греції, звідки їх запозичили римляни. Та й після падіння Римської імперії у туніки вдягались і мешканці материкової Європи, й жителі Британських островів.

Грецька туніка не мала рукавів, а її візерунки вказували на приналежність власника до певного міста-держави. Шили їх зі льону чи тонкої вовни.

Римляни спочатку перейняли такий самий варіант, згодом придумали додавати рукави. Вони ж вирішили, що туніку можна використовувати максимально практично. І почали одягати її під військову амуніцію або тогу — для тепла. Також підперезували туніку паском. Довжина могла бути різною: від довжелезних (до п'ят), до коротких (до середини стегон).

Вікінги, з огляду на північний клімат, носили виключно вовняні довгі туніки із довгими рукавами.

Також здебільшого теплими, з рукавами були туніки і в середньовічних бритів, галів та германців. Довжина переважно сягала колін. Виробляли їх і з вовни, і з льону, і часом навіть з шовку. А носили як верхній одяг, на сорочку й панталони.

На Заході популярність туніки поступово спадала, і вже у 19 столітті її сприймали в основному як релігійне вбрання. На Сході ж вона ж ніколи не втрачала своїх позицій. У 1960-ті туніка з'явилась на подіумах, кіноекранах і в широкому вжитку по всьому світу, й більше не зникала.

Джерела[ред.ред. код]