Туніс (місто)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Туніс تونس |
||||
|---|---|---|---|---|
 |
||||
|
|
||||
| Основні дані | ||||
| Країна: | Туніс | |||
| Регіон: | провінція Туніс | |||
| Засноване: | у 2-му тисячолітті до н.е. | |||
| Населення - місто: |
693 486 (2002) |
|||
| Площа міста | 212 км² | |||
| Телефонний код: | +- | |||
| Географічні координати: | ||||
| Міська влада | ||||
| Мер міста | Аббас Мохсен | |||
Туні́с (араб. تونس ) — столиця держави Туніс, головний економічний і культурний центр країни, адміністративний центр провінції Туніс.
Зміст |
[ред.] Географічне розташування і населення
Туніс розташований на березі Туніської бухти Середземного моря у прибережній долині та оточуючих її пагорбах.
До складу міста входить порт Ла Ґулєт (араб. Хальк-ель Уед).
Населення Тунісу - 693 486 чоловік (2007).
[ред.] Історія
У 2-му тисячолітті до н.е. на місці сучасного міста Туніс заснували поселення бербери.
За декілька століть до н.е. Туніс відомий як передмістя Карфагену.
Піднесення Тунісу розпочинається після здобуття і зруйнування Карфагену арабами у 698 році.
В ХІІІ — XVI століттях Туніс - столиця східномагрибської держави Хафсидів, одне з найбільших і найбагатших міст ісламсього світу з населенням бл. 100 тисяч чоловік. Тоді ж збудована медіна - старе місто.
У 1535 році Туніс захопили і пограбували війська іспанського короля Карла V.
З 1574 року Туніс - у складі Османської імперії.
У 1881 — 1956 роках - адміністративний центр французького протекторату.
Під час Другої світової війни — в листопаді 1942 — травні 1943 років — Туніс був окупований італо-німецькими військами.
Місто Туніс - центр національно-визвольного руху проти французького колоніалізму (виступи 1911, 1936, 1938, 1952-1954 роки).
З 1956 року Туніс - столиця незалежної Туніської республіки.
У період від 1979 до 1990 років Туніс — штаб-кваритира Арабської ліги.
У 1970 - 2003 роки у Тунісі містився центральний офіс Організації визволення Палестини.
[ред.] Економіка
Туніс — один з головних економічних осередків країни. У місті діють металургійні, хімічні, поліграфічні, текстильні, харчової промисловості підприємства тощо.
На експорт ідуть вироблені в місті оливкова олія та килими.
Однією з головних статей прибутків міста є туристична галузь.
[ред.] Освіта, наука і культура
Туніс — основний науковий, освітній і культурно-просвітницький центр держави, в якому розташовані численні навчальні і науково-дослідні інституції, заклади культури тощо.
Основні ВНЗ - Туніський університет, Національна адміністративна школа, Національна консерваторія тощо.
У місті діють Національна і Публічна бібліотеки, муніціпальний театр.
Найвідомішим музеєм є Національний музей Бардо, розташований у приміщенні палацу хафсидьских султанів ХІІІ століття (пізніше туніських беїв) на околиці сучасного міста. У його експозиції багата колекція стирожитностей римсього і арабського періодів історії Тунісу.
[ред.] Архітектурні пам'ятки Тунісу
У Тунісі збереглися пам'ятки архітектури VIІІ — ХІХ століть.
- казба (IX, XIII-XVI століття) з мечеттю (1231-1235 роки)
- забудова старого міста — медіна (з 1979 року входить у список Світової спадщини ЮНЕСКО)
- мавзолей Сіді Бен Арус (Sidi Ben Arus) — 1491, 1654 роки
- палац Дар аль-Бей (Dar al-Beі) — XVIII-XIX століття
- палац Дар Хусейн (Dar Husajn) — XIX століття.
- палац Дар аль-Монастірі (Dar al-Monastiri) — XVIII століття
- палац Дар-Отаман (Dar Othman) — XVII століття
- палац Дар Бен Абдала (Dar Ben Abd Allah) — XIX століття
- медресе – коранічні школи Мурадія (Mouradia) та інші — XVII-XVIII століття
- католицький Туніський кафедральний собор святого Вінсента — 1882 рік, цінний орга́ном і гарними настінними розписами.
[ред.] Міське планування і транспорт
Як і більшість міст арабізованих країн Північної Африки місто Туніс має стару частину - медіну з обов'язковими казбою, мечетями і рибатами, суком - старим критим ринком, плетивом вузьких вуличок, галерей, проходів і тупиків. Значну частину забудови міста здійснено за французького продекторату. З 70-х років ХХ століття у місті зводяться мікрорайони новобудов за сучасним плануванням.
Центральний проспект (авеню) міста носить ім'я Хабіба Бурґіби, центральна площа — площа Африки.
У порівнянні з найвищими стандартами транспортна система міста Туніс має недоліки, проте вона однією з кращих в Африці.
Найпопулярнішим муніціпальним загально-громадським видом транспорту є так зване міське метро (на французький лад Métro) — насправді розгалужена система наземного електротранспорту, фактично трамваю (введена в дію у 1985 році).
Пригородне і міжміське сполучення здійснює розгалужена система приватних маршрутних таксі (таксобусів-луаж).
Туніс - вузол залізничного сполучення. У передмісті діє міжнародний аеропорт Туніс-Картаж (Tunis-Carthage).
[ред.] Передмістя
До муніціпалітету Тунісу входять мальовничі передмістя - Картаж (Карфаген) та Сіді-бу-Саїд, а також портове містечко Ла Ґулєт.
Картаж є найбільш респектабельним районом міста, де містяться численні дипломатичні і консульські резиденції, вілли забезпечених городян, тут же розташована резиденція президента Туніської Республіки. Також на території Картажу руїни стародавнього Карфагену, які є чи не найбільшою туристичною атракцією країни.
Сіді-бу-Саїд — друге за престижністю передмістя столиці Тунісу. Містечко називають осередком поетів і закоханих. Воно також є неодмінним пунктом екскурсійних програм для гостей Тунісу через надзвичайної краси зовнішний вигляд — суцільні білі будиночки з традиційними блактиними віконницями та дверима на пагорбах, що підносяться над узбережжям. У місті численні кав'ярні, вернісажі майстрів народних ремесел, картинні галереї тощо.
[ред.] Міста-побоатими
[ред.] Галерея
 Загальний вид на місто Туніс, 2006 |
 Вид на медіну Туніса, 2006 |
 Туніський Біг-Бен на центральній площі, 2006 |
|
 Французька брама - ворота у порт, 2006 |
 центральний проспект міста з вікна готелю «Карлтон», 2004 |
 Пам'ятник Ібн Халдуну на авеню Бургіби, 2007 |
 Нічний Туніс |
 Новобудови Тунісу |
 передмістя Тунісу Картаж, 2006 |
 Кафедральний собор святого Луї, Картаж |
 Сіді-бу-Саїд, 2006 |
