Тупик атлантичний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тупик атлантичний
Тупик атлантичний (Fratercula arctica)
Тупик атлантичний (Fratercula arctica)
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Алькові (Alcidae)
Рід: Тупик (Fratercula)
Вид: Тупик атлантичний
Біноміальна назва
Fratercula arctica
(Linnaeus, 1758)

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Fratercula arctica
ITIS logo.jpg ITIS: 177025
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 28701
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Fratercula arctica
Fossilworks: 83413[1] 83413[1]

Ту́пик атланти́чний (Fratercula arctica) — птах родини Алькових.

Це птах пелагічної зони. Тупик харчується переважно рибою, але в його раціон входять й інші морські істоти, такі як кальмари та ракоподібні. Найбільш прикметною рисою птаха є дзьоб, який набуває яскравого забарвлення під час сезону розмноження. Атлантичний тупик, також відомий як звичайний тупик, і це єдиний вид тупиків, який мешкає в Атлантичному океані. Цікаво, що через яскраве забарвлення дзьоба та контрастне чорно-біле оперення тупика також називають «океанський клоун» або «морський півень».

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Довжина тіла 30—35 см, важать 450–500 г. Самці, як правило, дещо більші, ніж самки, але забарвлені однаково. Спина переважно чорна, а живіт і груди — білі, сіро-білі щоки і шийка, червоно-помаранчеві ноги. Дзьоб — великий і трикутний, стиснутий з боків і під час сезону розмноження має яскраво-помаранчеве забарвлення з синьою плямою. Яскраві помаранчеві пластини дзьоба виростають перед шлюбним сезоном і линяють після нього. Дзьоби використовують в ритуалах залицяння. Під час польоту з'являються сірі круглі підкрилки і біле тільце. Політ прямий і швидкий, птах може летіти низько над водою. Атлантичний тупик в морі, зазвичай, поводиться тихо і лиш зрідка може видати під час польоту звук, схожий на муркотіння. У гніздовій колонії найзагальніший крик — трискладовий «kaa-aar-aar»; а коли птах наляканий, то видає коротке гарчання.

Поширення[ред.ред. код]

Узбережжя північної частини Африки і східне узбережжя Атлантичного океану.

Цей вид гніздиться на узбережжях північної Європи, Фарерських островів, Ісландії і на сході Північної Америки: під Полярного кола до північної Франції (Європа) і штату Мен (Північна Америка). Зимові місяці тупики проводять у морі далеко від берега — в Європі на водах Середземного моря, в Північній Америці — в Північній Кароліні.

Близько 95% Атлантичних тупиків в Північній Америці гніздяться навколо узбережжя Ньюфаундленду. Найбільша колонія тупиків в західній Атлантиці (нараховується приблизно 260 000 пар) знаходиться в екологічному заповіднику Witless Bay (Ньюфаундленд і Лабрадор).

Спосіб життя[ред.ред. код]

Гніздяться групами або колоніями по обривистим морським берегам. Велику частину року — близько 7 місяців — тупик проводить у відкритих водах Атлантичного океану, плаваючи і пірнаючи у погоні за здобиччю. Це період, коли тупики можуть вести поодинокий спосіб життя, хоча деякі тримаються парами. Навесні сотні тупиків збираються на березі, щоб вивести пташенят. Найчастіше ці птахи риють нори своїм дзьобом у крутих схилах пагорбів, а інколи серед каменів біля підніжжя скель. Тупик живиться переважно дрібною рибою: піщанкою, мойвою, кількою, мальками оселедця, макрелі і тріски. Літом меню тупиків доповнюється рачками і молюсками. Переслідуючи рибу, тупик пірнає і плаває під водою; при цьому крила служать йому «веслами», а лапи — кермом. Цей стиль плавання багато в чому нагадує політ. Линяння у тупиків відбувається взимку, у відкритому морі. Спочатку птахи скидають старі пухові пера, потім линяє оперення голови, шиї, плечей і черевця. Оскільки всі криючі махове і рульове пір'я випадає у тупиків одночасно, птахи декілька тижнів не здатні літати. Після зміни оперення тупики повертаються до місць гніздування. Піклуючись про надійну теплоізоляцію, тупики круглий рік ретельно піклуються за оперенням і змащують його жировими виділеннями куприкової залози.

На острові Буру, у пташиному заповіднику знаходиться колонія тупиків.

Природними ворогами тупиків є пернаті хижаки: соколи, яструби, орлани, полярні сови і мартини.

Полювання[ред.ред. код]

На тупиків полювали заради м'яса і яєць. Останні 100 років на Британських островах полювання на цих птахів заборонено. На Фарерських островах, птахи можуть бути впольованими для місцевого споживання після сезону розмноження, коли надлишок птахів дозволяє це. В Ісландії полювання на тупиків досі дозволено.

Чисельність[ред.ред. код]

Загальна чисельність атлантичних тупиків оцінюється приблизно у 20 мільйонів особин. У XXI столітті популяції повсюди переважно скорочуються. У деяких колоніях за останні кілька років майже не з'являлося потомства. Дослідники пов'язують це з підвищенням температури води, яке руйнує харчові ланцюги. Дрібна риба (оселедець, піскорийка, кілька), якою живляться ці птахи, стає ще дрібнішою і знайти її дедалі важче. Тупики, що живуть до 30 років, як і всі птахи-довгожителі можуть кілька років пропускати цикл парування, чекаючи на сприятливіші умови. Проте у деяких місцях, наприклад на острові Скомер в Уельсі, чисельність тупиків збільшується. Причини цього ще не визначені.

Зображення[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


  1. а б в Fossilworks