Туризм у Бутані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Такцанг-лакханг серед хмар

Туризм у Бутані — один із секторів економіки Бутану.

Його історія почалася в 1974 році, коли уряд Бутану, з метою підвищення доходів населення, а також, щоб показати унікальну культуру і традиції країни зовнішньому світу, відкрив її для іноземців. До цього потрапити в країну можна було тільки на особисте запрошення короля чи королеви[1].

У 1974 році Бутан відвідали 287 туристів. З тих пір кількість туристів, які відвідують країну щорічно, різко зросла від 2850 у 1992 році до 7158 в 1999 році. До кінця 1980-х років туризм давав країні понад $ 2 млн річного доходу[1].

Незважаючи на відкритість для іноземців, уряд усвідомлює, що туристи можуть вплинути на унікальні і практично незаймані ландшафти Бутану і його культуру. Тому він спочатку обмежив туристичну активність, віддаючи перевагу туризму вищої якості. З 1991 року діє бутанська туристична корпорація, квазіавтономна і самофінансована організація, що реалізує політику уряду в галузі туризму. Бутанський уряд, тим не менш, приватизував корпорацію в жовтні 1991 року, сприяючи приватним інвестиціям і діяльності. В результаті в країні в 2000 році вже діяли більше 75 ліцензованих туристичних компаній[1].

Кожен турист повинен платити досить високе мито за кожен день перебування в країні. Кількість туристів, які в'їжджають в країну, не обмежена і визначається кількістю місць в готелях.

Найважливішими центрами туризму є столиця Бутану Тхімпху та місто Паро на заході країни, недалеко від Індії. Головною туристичною визначною пам'яткою країни є монастир Такцанг-лакханг.

Єдиною авіакомпанією, якій дозволені польоти в Бутан, є Druk Air.

Туристичні маршрути Бутану[ред.ред. код]

Поступовий розвиток туризму призвів до обладнання туристичних маршрутів, в які входять відвідини культурних об'єктів і проходження гірських стежок.

Для туристів за підтримки уряду обладнуються стежки, на яких підтримується необхідна інфраструктура — хатини для ночівлі, супровід туристів з кіньми і яками. Села на туристичному маршруті несуть відповідальність за його підтримку і отримують також певні доходи. Нерідко в туристичні стежки обладнують стародавні караванні шляхи .

Найвідоміші гірські маршрути[2]:

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Dorji, Tandi. «Sustainability of Tourism in Bhutan» (англ.). Digital Himilaya. Архів оригіналу за 2012-04-29. Процитовано 2012-01-28. 
  2. Lindsay Brown, Bradley Mayhew, Stan Armington and Richard Whitecross Bhutan. — Lonely Planet, 2007. — С. 199-242. — (Lonely Planet). — ISBN 1740595297.

Посилання[ред.ред. код]