Туризм у Вірменії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Однією з провідних сфер економіки Вірменії є туризм. Вірменія — найдавніша держава Кавказу, одна з найдавніших у світі і на Близькому Сході. Вірменія — перша країна, яка прийняла християнство як державну релігію (відповідно до традиційної дати — у 301 р.)[1]. З кожним роком популярність країни серед туристів динамічно збільшується,[2] зокрема за даними Консульської служби Міністерства закордонних справ Нагірно-Карабаської Республки, в першому півріччі 2010 р. загальна кількість відвідавших республіку іноземних громадян збільшилося у порівннянні з аналогічним періодом 2009 р. на 45%.[3]

Загальна характеристика галузі[ред.ред. код]

У січні-грудні 2009 р. в республіку прибуло 575 281 туристів проти 558 443 туристів того ж періоду 2008 р., темп зростання числа туристів склав 103.0%. За той же період з метою туризму з республіки виїхали 526 193 чоловік, у порівнянні з січнем-груднем 2008 р. приріст склав 2.1%[4].

У 2009-і році різко скоротилося число мандрівників, що прибувають до Вірменії з країн СНД, але так само різко зросло число туристів з Ірану і Грузії, що нейтралізувало спад, характерний для нинішньої ситуації в туристичному бізнесі[5].

У той же час тільки 10% з числа туристів, що відвідали країну в 2009 році зупиняються в готелях і користуються послугами туркомпаній — решта віддають перевагу самостійній турботі про свій відпочинок. Багато в чому така тенденція обумовлена дорожнечею туристичних пакетів[5].

За даними Міністерства туризму Вірменії, найбільше грошей в країні станом на 2009 р. залишають японські, канадські і американські туристи. Найменші витрати дозволяють собі мандрівники з Ірану та Грузії. Зокрема, якщо гість з Японії витрачає близько $ 1400 в день, то іранці й грузини — тільки $ 30-40[5].

Валюта[ред.ред. код]

Грошова одиниця Вірменії — драм. В грошовому обігу знаходяться монети вартістю в 10, 20, 50, 100, 200, 500 драм, а також купюри вартістю 1000, 5000, 10000, 20000 та 50000 драм. Купюра вартістю 50000 драм випущена Центробанком Вірменії в 2001 році на честь прийняття Вірменією християнства. На купюрах зображені портрети відомих вірменських вчених та діячів культури, а також пам'ятки вірменської архітектури.

100 драм приблизно дорівнюють 2,5 гривням, а 40 драм приблизно дорівнюють одній гривні. Валюта дійсна не лише на території Республіки Вірменії, але й також є офіційною валютою Нагірно-Карабаської Республіки, а також широко використовується у вірменонаселеному регіоні Грузії — Джавахку.

Правила в'їзду до Вірменії[ред.ред. код]

Відповідно до міждержавних угод між Вірменією та Україною, в'їзд громадян України до Республіки Вірменії є безвізовим. При собі необхідно мати лише закордонний паспорт.

В'їзд на територію Нагірно-Карабаської Республіки також не вимагає отримання візи громадянам України, але необхідно отримати безкоштовну акредитаційну картку (на вибір російською, чи англійською мовами), яка видається громадянам СНД безкоштовно у будь-якому закордонному представництві НКР. Також акредитаційну картку можна отримати вже безпосередньо в Міністерстві закордонних справ прямо у Степанакерті. Акредитаційну картку треба здавати при виїзді з НКР. Відсутність акредитаційної картки не вважається правопорушенням, але відповідно до чинного законодавства НКР така форма передбачена для підтвердження статусу туриста. Реєстрація акредитаційної картки вважається офіційним ставанням на облік.

Транспорт[ред.ред. код]

Докладніше у статті Транспорт у Вірменії

Міжнародний транспорт[ред.ред. код]

У зв'язку з тим, що кордон між Вірменію та Азербайджаном і Туреччиною наразі зачинений, а також враховуючи, що кордон Грузії з Абхазією та Південною Осетією також зачинений, це створює проблеми для потрапляння наземним транспортом з України до Вірменії, тому єдиним прямим шляхом через Грузію можна потрапити через КПП «Верхній Ларс». Але не зважаючи на це, основним видом міждержавного пасажирського сполучення є авіаційний.

Щоб потрапити у Вірменію поромом через Грузію є два варіанти:

Потрапити у Вірменію через Іран можна зробивши великий крюк через Росію, Казахстан та Туркменістан.

Авіаційний транспорт[ред.ред. код]

У Вірменії наразі існує два міжнародних аеропорти, що регулярно виконують постійні пасажирські перевезення — аеропорт «Звартноц» (Єреван) та «Ширак» (Гюмрі). В Єревані також є запасний аеропорт «Еребуні», який частково використовується військовими, а неподалік від Степанакерта проходить реконструкцію Степанакертський аеропорт, який почне здійснювати регулярні пасажирські авіаперевезення з жовтня 2010 р.

З України здійснюються постійні пасажирські авіарейси лише у Міжнародний аеропорт «Звартноц» (Єреван). Авіасполучення є з наступних міст:

Автомобільний транспорт[ред.ред. код]

Відповідно до чинного законодавства Вірменії, в країні діють 4 міжнародні автомобільні митниці:

Назва митниці Розташування
у Вірменії
Регіон Вірменії Країна, з якою межує Траса Найбільші міста
Айрум північний схід Тавуш Грузія Єреван — Тбілісі Аштарак, Апаран, Спітак, Ванадзор, Туманян, Алаверді, Ахтала, Марнеулі
Бавра північний захід Ширак Грузія Єреван — Батумі Аштарак, Талін, Маралік, Гюмрі, Ніноцмінда, Ахалкалакі, Аспіндза, Ахалцихе, Адігені, Хуло, Шуахеві, Кеда, Хелвачаурі
Карчевань південь Сюнік Іран Єреван — Тегеран Масіс, Арташат, Арарат, Єхегнадзор, Вайк, Сісіан, Горіс, Капан, Каджаран, Мегрі, Агарак, Тебріз, Міане, Зенджан, Ебхер, Такестан, Казвін, Кередж
Ташир північ Лорі Грузія Ванадзор — Тбілісі Степанаван, Ташир, Болнісі, Марнеулі

Усі вищезазначені траси знаходяться в нормальному стані. На територію Вірменії можна в'їхати як власним автомобілем, так і автобусом, чи маршруткою. В країні діють загальноєвропейські правила дорожнього руху.

На кордоні з Нагірно-Карабаською Республікою митниць нема, замість них стоять лише пости ДАІ, які проводять вибіркову перевірку автомобілів (як при в'їзді у Автономну Республіку Крим). Але вважається, що єдиний офіційний пункт автомобільного пропуску іноземних громадян знаходиться на основній трасі Єреван — Степанакерт між містами Горіс та Бердзор. Це пов'язано з тим, що інші дороги є неналежної якості, хоча туристи на позашляховиках полюбляють серпантинову дорогу Карвачар — Варденіс через навколишні неповторні пейзажі (дорога йде по ущелині, по якій проходить гірська річка). Митники та прикордонники відсутні.

Залізничний транспорт[ред.ред. код]

Наразі Вірменія має залізничне сполучення лише з Грузією. Між державами курсує всього два поїзди:

  • Єреван — Тбілісі
  • Єреван — Батумі (літній)

Зараз активно проводяться проектування будівництва залізниці до Ірану, Азіатський банк виділив гроші на проведення ТЕО та ФЕО, а між найвищим керівництвом Вірменії та Ірану вже підписаний документ, за яким має розпочатися будівництво. Вартість будівництва складатиме від 1 до 2 млн доларів.

Також жваво обговорюється питання відкриття кордону з Туреччиною. Уся необхідна інфраструктура є, і навіть Вірменія вже почала закуповувати у Польщі додаткові вагони для курсування у Туреччину.


№ поїзда Напрям Відстань Відпр. з Єревану Приб. до Батумі / Тбілісі Відпр. з Батумі / Тбілісі Приб. до Єревану Вартість (у драмах) Примітка
202/201 Єреван — Батумі 723 км 22:30 16:56 11:30 7:16 СВ: 25 586
Купе п/к: 14 351
Купе: 12 651
Плацкарт: 7 943
Курсує лише влітку. У 2010 р. буде курсувати щоденно з 25 травня
372/371 Єреван — Тбілісі 374 км 20:20 9:15 16:40 6:06 СВ: 11 391
Купе: 5 652
Плацкарт: 3 527
Загальний: 2 619
Відпр. з Єревану по парним, з Тбілісі по непарним

Внутрішній транспорт[ред.ред. код]

Докладніше у статті Транспорт у Вірменії

Вірменія має розвинену систему пасажирського транспорту, що складається з міжнародного, міжміського та міського.

  • Міжнародний транспорт складається з авіаційного, автомобільного та залізничного.
  • Міжміський транспорт складається з автомобільного, залізничного та канатного.
  • Міський транспорт складається з метрополітену, тролейбусного, автобусного, маршрутного транспорту а також таксі.

Найпопулярнішим видом міжміського транспорту є автомобільний, оскільки завдяки ньому Ви можете потрапити у будь-яку точку Вірменії. Внутрішній авіаційний транспорт поки що відсутній, а залізничний не досить розвинений (всього 2 поїзди дальнього слідування та 12 приміських електропоїздів). Є кілька канатних доріг.

Найпопулярнішим видом міського транспорту є маршрутне таксі, оскільки має дуже розвинену систему покрову населених пунктів. Також завдяки низьким цінам вважається досить популярним таксі. Тролейбус та метрополітен є лише у Єревані, але особливою популярністю не користується.

Об'єкти розміщення[ред.ред. код]

За даними Управління туризму міністерства торгівлі та економічного розвитку Вірменії, наразі в республіці діє 117 об'єктів розміщення. В їх число входять:

  • 63 готелі (3006 номерів та 5570 спальних місць);
  • 26 об'єктів готельного типа (225 номерів та 535 спальних місць);
  • 23 туристичних баз (108 номерів та 289 спальних місць).

У 2005 році були відкриті 4 нових готелі, завдяки чому кількість місць збільшилася на 500. Ведеться будівництво двох нових готелів. На території республіки також діють 11 оздоровниць та 11 пансіонатів (2266 та 245 спальних місць відповідно).[6]

П'ятизіркових готелів лише чотири:

Чотири- і три- зіркових готелів у країні значно більше і вони є не лише в столиці.

Зокрема у Нагірному Карабасі є готелі «Armenia», «Yerevan», «Егнар», «Лотус», «Наїрі» (всі в Степанакерті), «Shushi» (м. Шуші) та «Ani Paradise» (с. Ванк, Мартакертський район).[7]

Туристичні об'єкти за місцезнаходженням[ред.ред. код]

Республіка Вірменія[ред.ред. код]

Єреван (столиця)[ред.ред. код]

Докладніше: Єреван
Єреван на фоні г. Арарат
Розвалини фортеці Еребуні

Арагацотн[ред.ред. код]

Докладніше у статті Арагацотн
Гора Арагац
  • Гора Арагац. Вимерлий вулкан Арагац — найвища гора на території сучасної Вірменії. Гора Арагац сама по собі є природним величним монументом з чотирма вершинами і озером посередині.
  • Бюраканська обсерваторія. Буквально за 10 км від Аштарака, на схилі гори Арагац знаходиться велике село Бюракан, що є колискою вірменської астрономії.
  • Фортеця Амберд. На південному схилі гори Арагац височіє середньовічна фортеця Амберд (X-XIII ст.) — родове володіння князів Пахлавуні. Фортеця розташована на висоті 2300 м над рівнем моря.
  • Церква Месропа Маштоца в Ошакані. За 6 км від Аштарака, на правому березі Касаху, знаходиться село Ошакан — останній притулок національного героя Вірменії, вірменського просвітителя, укладача національного алфавіту — Месропа Маштоца.
  • Сагмосаванк. Монастир Сагмосаванк був заснований у 1215 р., коли князь Ваче Вачутян наказав звести тут храм Сурб Сіон (Святий Сіон).
  • Оганаванк. Неподалік від села Карбі на початку IV ст. Св. Григорій Просвітитель заснував маленьку церкву, яка послужила основою монастирю Оганаванк. Сьогоднішній монастир Оганаванк — це споруди XII-XIII ст., Комплекс заснований з 1216 р., коли князь Ваче Вачутян заснував церкву Сурб Карепт (12161221 рр.). Монастир побудований на печерах і з'єднаний з ущелиною сходами.
  • Церква Кармравор. Найвідоміша пам'ятка Аштараку — це добре збережена церква Кармравор. Вона була побудована ще у VII столітті.

Арарат[ред.ред. код]

Докладніше у статті Арарат (марз)
Монастир Хор Вірап на фоні гори Арарат

Армавір[ред.ред. код]

Докладніше у статті Армавір (марз)
Церква Св. Ріпсіме
  • Ечміадзін. Почнемо з того, що Ечміадзін (Вагаршапат) — це окреме місто, яке навіть було однією зі столиць Вірменії в II-IV століттях. У глибоку давнину тут розташовувалося село Вардкесаван, на місці якого на початку II століття н. е. цар Вагарш I (117140) заснував свою столицю, назвавши її Вагаршапат. Входить до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
  • Кафедральний Собор Св. Ечміадзін. Головним у цьому комплексі є звичайно ж Кафедральний Собор — найдавніший християнський храм Вірменії, один з перших в усьому християнському світі. Перший камінь у фундамент цього храму, за переказами, був закладений у 301 році Григорій Григорієм Просвітителем — першим Католикосом Вірменської церкви.
  • Музей Ечміадзіна. Для зберігання реліквій та дарунків, що надходять Вірменській церкві, у 1869 році до Собору були прибудовані ще три приміщення, в яких зараз знаходиться музей монастиря. Він був відкритий в 1955 році.
  • Ечміадзинський монастир. До комплексу Ечміадзинського монастиря входять трапезна (XVII століття), готель (XVIII століття), Резиденція Католикоса (17381741), школа (1813 р.), кам'яне водоймище (1846 р.) та інші споруди.
  • Резиденція Патріарха — Католікоса всіх вірмен. Резиденція глави Вірменської Апостольської церкви розташовується у дворі монастирського комплексу.
  • Духовна академія Св. Ечміадзіна. На території монастирського комплексу знаходиться Духовна Академія Св. Ечміадзіна. Вона була заснована 130 років тому.
  • Храм Святої Ріпсіме. У Ечміадзіні знаходиться ще три древніх пам'ятки. Згідно з легендою ці храми споруджені на честь мучениць — перших християн, які втекли з Риму від переслідувань імператора. Це храми: Святої Ріпсіме, Святої Гаяне і Святої Шогакат. Храми були споруджені на місцях загибелі цих трьох святих дів.
  • Храм Святої Гаяне. Трохи пізніше Храму Святої Ріпсіме був споруджений храм на честь її християнської наставниці — Святої Гаяне. Храм був зведений у 630 році на місці каплиці IV століття і до цього дня є однією з найкращих пам'яток вірменської архітектури.
  • Храм Святої Шогакат. Цей храм побудований в 1694 році на місці каплиці IV століття. Примітна його своєрідна архітектура, відома під назвою «купольної зали».
  • Храм Звартноц. За 5 км від Вагаршапата знаходиться найяскравіша пам'ятка середньовічного вірменського зодчества — чудовий Храм Звартноц, збудований у VII столітті. На жаль, як і більшість інших стародавніх вірменських храмів, Звартноц дійшов до наших днів лише в руїнах, повністю зруйнований потужним землетрусом в X столітті. Храм входить до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
  • Сардарапат. Архітектурний і скульптурний комплекс за 10 км від Армавіра, встановлений в 1968 р. у відзначенні перемоги вірмен над турецькими загарбниками у 1918 році. Тоді, у 1918 році турецька армія вторглася у Араратську долину, зайняла село Сардарапат і розпочинала наступ на Єреван.

Вайоц-Дзор[ред.ред. код]

Докладніше у статті Вайоц-Дзор
Міст біля Джермуку
  • Джермук. Один з найзнаменитіших курортів всієї Вірменії. Курортну славу місту забезпечили унікальні термально-мінеральні джерела, навколо яких і виросло місто.
  • Монастир Нораванк. Нораванк в перекладі з вірменської означає «новий монастир». Хоча сьогодні він навряд чи виправдовує свою назву, оскільки вік у нього дуже поважний — більше семи століть. Дуже чарівний монастирський комплекс Нораванк був побудований в XIII столітті на уступі вузької звивистої ущелини річки Арпа поблизу міста Єхегнадзор.
  • Монастир Цахац Кар. Це архітектурний комплекс розташований за 6 км від села Єхегіс марза Вайоц-Дзор.
  • Монастир Спітакавор. Ця пам'ятка розташована в зеленій долині Єхегнадзорського району.

Гегаркунік[ред.ред. код]

Докладніше у статті Гегаркунік
  • Озеро Севан. Древнє реліктове озеро Севан — «Перлина Вірменії» або «Гегамське море» — одне з найбільших високогірних прісноводних озер у світі. Це справжнє диво природи розташоване в самому центрі Вірменського нагір'я, у величезній гірській чаші, обрамлене мальовничими гірськими хребтами на висоті 1900 м.
  • Монастир Севанванк. На північно-західній частині озера, на вузькому скелястому півострові розташована відома пам'ятка вірменського середньовічного зодчества — монастир Севанаванк.
  • Монастир Айріванк. Розташований на західному узбережжі озера Севан в однойменному селі і відноситься до IX-XII століть.
  • Кладовище Норатуз. Недалеко від монастиря Айріванк, на березі озера Севан розташоване село Норатуз, відоме найбільшим кладовищем хачкарів.

Котайк[ред.ред. код]

Докладніше у статті Котайк
Храм Сонця в Гарні
Монастир Гегард
Цахкадзор взимку
Монастир Кечаріс
  • Гарні. У невеликому поселенні Гарні, яке широко розкинулося вздовж ущелини, по дну якого тече невелика річка Азат, знаходяться справжній археологічний комплекс, об'єднаний спільною назвою Гарні. Входить до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
  • Фортеця Гарні. Одне з яскравих свідчень багатовікової культури дохристиянського періоду Вірменії. Вона розташована в мальовничій гірській місцевості, звідки відкривається фантастичний вигляд на мальовничі околиці.
  • Палац і лазні. З розкопаних на території храму будівель значний інтерес представляє палацові споруди, свого часу, судячи за залишками, багато прикрашені всередині і зовні.
  • Храм Сонця. Справжній і єдиний шедевр елліністичної архітектури у Вірменії — язичницький храм Сонця в Гарні. Це одна з найдавніших пам'яток Вірменії, що збереглися ще з часів язичництва. Єдиний язичницький храм на території СНД, який повністю зберігся. Історики приписують його будівництво древнєвірменському царю Трдату, який прийняв християнство як офіційну релігію в 301 році. Хоча багато вчених роблять висновки про те, що він побудований в I ст. н. е.
  • Гегард. За декілька кілометрів від Гарні, якщо рухатися вздовж ущелини річки Азат на північний схід, на схилі майже замкнутого амфітеатру стрімких скель, в оточенні суворої й величної природи знаходиться монастир Гегард або Гегардаванк, відомий своєю скельної архітектурою. Покажчиком шляху до нього служить фігура левиці на високому п'єдесталі у крутого повороту дороги, несподівано відкриває вид на монастир. Монастир входить до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
  • Каплиця Св. Григорія Просвітителя. Першою, при князях Закарянах була побудована каплиця Св. Григорія Просвітителя.
  • Храм Катогіке. У 1215 році було зведено головний храм — Катогіке, стінами якому служать кам'яні кручі.
  • Церква Авазан (1283 р.). До 1240 р. були закінчені роботи над першою печерною церквою монастиря — Авазаном.
  • Церква Аствацацін (1215 р.). У другій половині XIII століття монастир був куплений князями Прошянамі.
  • Цахкадзор. У перекладі з вірменського «Цахкадзор» означає «Ущелина квітів». Цим багато чого сказано. Ущелина, значить гори, сніжні вершини, стрімкі ріки, круті обриви, мальовничі долини, покриті квітковим килимом. Найпопулярніший зимовий курорт Вірменії. Є багато лижних трас та кілька секцій сучасної канатної дороги.
  • Монастир Кечаріс. У північно-західній частині Цахкадзора, на терасі схилу Памбакського хребта стоять три церкви древнього монастиря Кечаріс, яке в XII-XIII століттях було великим духовним центром Вірменії зі своєю школою. Кечаріс — є класичним зразком середньовічного архітектурного мистецтва Вірменії.

Лорі[ред.ред. код]

Докладніше у статті Лорі
Монастир Ахпат
Монастир Санаїн

Сюнік[ред.ред. код]

Докладніше у статті Сюнік
Татевський монастир
Древня язичницька обсерваторія Караундж (Зорац Карер)
  • Монастир Татев. Перлина середньовічної вірменської архітектури монастир Татев був побудований у IX-XIII століттях. Відвідати його досить складно через важкодоступність місцевості, в якій він розташований. Але справжні цінителі унікальних пам'яток старовини все-таки знаходять сили і можливості відвідати цей шедевр середньовічної архітектури. Для полегшення відвідання монастиря наразі планується будівництво найдовшої канатної дороги у світі, яка буде з'єднувати монастир з селом, що розташоване з іншої сторони каньйону.
  • Сатані камурдж (Сатанинський міст) — природній міст, створений без втручання людини над ущелиною ріки Воротан. Біля моста розташовані теплі термальні джерела, які обладнані для купання.
  • Караундж (Зорац Карер). Стародавня обсерваторія. У Сюнікському марзі, біля м. Сісіан, знаходиться одна з найзнаменитіших мегалітичних споруд Вірменії «Зорац Карер» — це доісторична пам'ятка, що складається із сотень вертикально поставлених великих 2-х метрових каменів-менгирів —— з наскрізними отворами у верхній частині.
  • Водоспад Шакі. На півдні Вірменії, всього за декілька кілометрів від Сісіана знаходиться водоспад Шаки. Затаєний в одному із затишних куточків Сюніка, водоспад постає глядачам своєю невимовною красою. Тут день наповнений музикою неспішно падаючої води, яка в гармонії з панорамою величної гірської природи довершує чудовий краєвид.
  • Ухтасар — наскальні малюнки V—VI тисячоліття до н. е.

Тавуш[ред.ред. код]

Докладніше у статті Тавуш
Монастир Гошаванк
  • Діліжан. Місто Вірменії, що має статус гірськокліматичного та бальнеологічного курорту. Він розташований в Тавушському марзі, в ущелині річки Агстев, на висоті 1258—1510 м в оточенні хвойних лісів. Діліжан славиться воістину чарівним за цілющими якостями повітрям, напоєним ароматом сосен і створює дуже сприятливі умови для людей, які страждають на легеневі захворювання.
  • Діліжанський заповідник. Це величезна заповідна територія, де у надзвичайно мальовничому пейзажі злилися гори, ліси і мінеральні джерела.
  • Монастир Агарцін. Якщо їхати від Діліжана в бік села Техут через заповідний буковий ліс дорога сама виводить на чудовий монастирський комплекс XI-XIII ст. — Агарцін. Це — перлина каньйону, одне з найтаємничіших місць у Вірменії, що потопає в зелені гірські ліси.
  • Монастир Гошаванк. Недалеко від монастиря Агарцін знаходиться ще одна світоч науки та культури древньої Вірменії — монастир Гошаванк або Нор Гетік, де розташовувався великий середньовічний університет.
  • Тавушська фортеця. На одному із схилів ущелини річки Агстев, що круто обривається до річки, здалеку видно високий скелястий ріг з вежами середньовічної фортеці Тавуш (Берд).

Ширак[ред.ред. код]

Докладніше у статті Ширак (марз)
Центральна площа у другому за розміром місті Вірменії — Гюмрі
  • Гюмрі. У 1840 році Гюмрі був офіційно проголошений містом. Незабаром Александрополь (Гюмрі) став також важливим центром торгівлі та ремісництва. У 60-х роках XIX ст. ремісників тут було більше, ніж у Тбілісі. Високого розвитку досягли майстерність каменярів, гончарів, теслярів, ковалів, мідь. Не даремно з XIX століття Гюмрі називався містом вірменських традицій, поетів і ашуг, ремесел і мистецтв. Тут було безліч магазинів, великих і малих крамниць, ринків. У середині XIX ст. місто отримало справжню планування з системою площ, пов'язаних широкими проспектами в центрі.
  • Монастир Арічаванк. Монастирський комплекс Арічаванк був споруджений в період з VII по XIII ст. Головною його особливістю є те, що він був збудований з величезних каменів різних відтінків.
  • Монастир Мармашен. За 10 км від Гюмрі, в селі Мармашен знаходиться монастир Мармашен (X-XIII ст.) — видатний культурний і релігійний центр середньовічної Вірменії.

Нагірно-Карабаська Республіка[ред.ред. код]

Степанакерт (столиця)[ред.ред. код]

Докладніше у статті Степанакерт
  • «Ми — наші гори». Символ Нагірного Карабаху, також зображений на гербі Нагірно-Карабаської Республіки, а також на поштових марках республіки. «Ми — наші гори» (народна назва — «Татік у папік», що перекладається з вірменської, як «Дід да баба») — це пам'ятник, який був збудований на честь того, що у радянські часи в Нагірному Карабасі була найбільша відносна кількість довгожителів.
  • Арцаський державний музей.
  • Центр міста з новим стадіоном, парком розваг, центральною площею з урядовими будівлями, парламентом та резиденцією Президента.

Аскеранський район[ред.ред. код]

Докладніше у статті Аскеранський район
Розкопки Тігранакерту
  • Тігранакерт. Один з чотирьох древньовірменських міст, заснованих Тіграном II в I столітті до н. е., що носили його ім'я. Розташовувався в провінції Арцах Великої Вірменії. На місці стародавнього міста збереглися кургани, кам'яні статуї, видовбані в скелях культові споруди, церкви. Американські газети порівняли виявлення Тігранакерта з відкриттям Трої.
  • Фортеця Майраберд. Фортеця розташована у південній околиці Аскерана на обох берегах річки Трту на дорозі Степанакерт — Акн в лісистій місцевості. Знаходиться в 16-17 км на північний схід від Степанакерта. Може згадуватися також як Аскаран, Аскатран, Аскетран. Товщина стін фортеці становить 2 м, висота — 9 м. На стінах знаходяться круглі вежі, побудовані з дрібної гальки і колотого вапняку на вапняному розчині. Вежі служили наглядовими пунктами. На стінах були вузькі коридори, що служили для сполучення між вежами. Неприступною фортецею робили подвійні стіни і ландшафт: вона розташована серед гір в ущелині.

Гадрутський район[ред.ред. код]

Докладніше у статті Гадрутський район
Розкопки в Азоській печері
  • Азоська печера. Розташована на лівому березі річки Гуручай. Вхід в неї знаходиться на висоті 900 метрів над рівнем моря, з півночі і півдня її оточує густий ліс. Має 7 виходів, з них 5 вивчені. Під час досліджень в Азоській печері була знайдена нижня щелепа людини пренеандертальца — азохантропа.
  • На території села Тог були проведені розкопки, які виявили руїни однієї з найбільших споруд дізакського періоду (Дізак — це сучасний Гадрут) меліка Авана (Єгана) князівської фортеці XVIII століття. Наразі там будується база активного відпочинку;
  • Долина Араксу;
  • Гтчаванк;
  • Фортеця Горозаберд;
  • Худаферинські мости

Кашатазький район[ред.ред. код]

Докладніше у статті Кашатазький район
Монастир Цицернаванк
  • Монастир Цицернаванк. Датується IV-VI століттями і визнаний як вірменський приклад східного архітектурного типу. Перебував у області Ахаечк Сюніка. Церква Св. Георгія Побідоносця відкрита після реставрації у 19992000 роках.
  • Монастир Арахіш;
  • Монастир Дзохадзор;
  • Фортеця Воротнаберд;
  • Фортеця Крваберд;
  • Фортеця Шушанц;
  • Монастир Амутех.

Мартакертський район[ред.ред. код]

Докладніше у статті Мартакертський район
Монастир Гандзасар

Мартунинський район[ред.ред. код]

Докладніше у статті Мартунинський район
Монастир Амарас
  • Монастир Амарас. Монастир заснований у V столітті Григорієм Просвітителем. Пізніше до монастиря були прибудовані величезні стіни, які відмінно збереглися і зараз.
  • 2,000-річне дерево біля села Сехторашен.
  • Фортеця Майраберд;
  • Монастир Брі Єхці;
  • Монастир Гхленкар.

Шаумянівський район[ред.ред. код]

Докладніше у статті Шаумянівський район
Монастир Дадіванк

Найвідомішим монастирем Шаумянівського району є монастир Дадіванк. Вірменський монастир IX—XIII століть, в півкілометрі на північ від річки Трту. Архітектурний комплекс розташований на схилі пагорбу, з усіх сторін оточений лісами.

Шушинський район[ред.ред. код]

Докладніше у статті Шушинський район

Основні пам'ятки розташовані в райцентрі — Шуші, який на протязі XVIII—XIX століть був головним містом Арцаху. Зокрема в Шуші розташовані:

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]