Турки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Турки тур. Türkler
Загальна кількість	70 млн
Найбільші розселення	Туреччина:  58 000 000[1][2][3] Німеччина:  2 700 000[4][5] Ірак:  2 500 000[6][7] Сирія:  1 500 000[8] Болгарія:  746 000[9][10] Франція:  500 000[11] Велика Британія:  400 000[12][13] Нідерланди:  372 714[14][15] Кіпр:  260 000[16][17] Австрія:  250 000[18] Бельгія:  200 000[19] США:  171 000[20] Греція:  130 000[21][22][23] Саудівська Аравія:  120 000[24] Швейцарія:  100 000[25] Росія:  100 000[26] Македонія:  80 000[27][28] Швеція:  60 000[29] Данія:  57 130[30] Австралія:  55 000[31] Азербайджан:  50 000[32] Канада:  50 000[33][34] Румунія:  44 500[35] Єгипет:  40 000[36] Ізраїль:  20 000[7] Сербія:  20 000[37] Норвегія:  15 000[38] Італія:  13 500[39] Японія:  10 000[40]
Мова	Турецька
Релігія	Іслам
Близькі етнічні групи

Ту́рки (тур. Türkler) — народ загальною чисельністю близько 70 млн осіб, основного населення Туреччини.

[ред.] Історія

Предки турок — туркмени — почали переселятися з Середньої Азії на територію Туреччини близько 1000 років тому, асимілюючи корінне населення, представлене греками на заході (Іонія, Каппадокія), а також курдами і вірменами на сході (Кілікія). До складу турецького народу також увійшли яничари, що комплектувалися з хлопчиків балканських народів, в т. ч. слов'ян.

[ред.] Турецька діаспора

Історично найбільш відома турецька діаспора існувала в Кримському ханстві — васальній державі Османської імперії. Проте до XVIII ст., коли Крим увійшов до складу Російської імперії, турки майже повністю інтегрувалися в кримськотатарський етнос. Під сильним впливом турецької мови склався південний діалект кримськотатарської мови (два інших діалекту, що мають кипчацьке походження, помітно відрізняються від нього лексично і граматично).

В даний час найбільш крупна турецька діаспора є в країнах, що раніше входили до складу Османської імперії. У арабських країнах (країни Магріба, Єгипет, Сирія, Ірак) турки не випробовують релігійного тиску, проте в той же час їх можливість вивчати рідну мову і підтримувати культурні зв'язки з Туреччиною серйозно обмежується.

Набагато гірше положення турок в немусульманських країнах. Однією з причин є історична пам'ять: Османська імперія проводила агресивну політику по відношенню до немусульманських народів. Погане відношення до турків розповсюджується і на місцевих жителів, які були отуречені або прийняли іслам, — наприклад, на мусліман в Боснії.

Турки-месхетинци, що жили в Грузії, неодноразово піддавалися гонінням. У 1944 р., разом з деякими іншими народами, вони були депортовані. В даний час турки-месхетинци розсіяні по територіях колишнього СРСР, уряд США подає їм підтримку з імміграції в США.

Вельми неприязне відношення до турків до цих пір поширене і на побутовому, і на офіційному рівні в Греції, Вірменії і Болгарії. У Болгарії за часів правління Т. Живкова була зроблена спроба насильницької «інтеграції» турок в болгарське суспільство; болгарські турки були вимушені змінити імена на слов'янські. У 2006 р. партія турецької меншини в Болгарії, погрозивши вийти з урядової коаліції, заблокувала ухвалення законопроекту про визнання вірменського геноциду, який внесла партія націоналістів «Атака».

Турецька діаспора в Німеччині утворилася в результаті «економічного дива» 1960-х рр., коли в результаті економічного зростання зріс попит на робочу силу, тоді як населення Німеччини не тільки не росло, але навіть зменшувалося. У зв'язку з цим до Німеччини прибула велика кількість турок. Відбувалися зіткнення між турками і німецькими націоналістами, нерідко із смертельними випадками. У 1990-і рр., проте, ситуація стала мінятися в кращу сторону, хоча все ще далека від ідеалу — німецький уряд почав цілеспрямовану програму з інтеграції турків в німецьке суспільство при збереженні їх національної ідентичності.

На Кіпрі в результаті невдалої спроби приєднання острова до Греції і блискавичної війни 1974 р., що послідувала за тим, утворилася невизнана Турецька Республіка Північного Кіпру, звідки були вигнані греки, а їх майно перейшло до турків. В той же час багато турків було вимушено покинути грецьку частину острова. У 2004 р. Кіпр був прийнятий в ЄС без північної (турецької) частини; на референдумі турки проголосували за об'єднання острова, проте греки проїгнорували референдум, оскільки на голосування не було винесено важливе на них питання про реституцію власності.

У 1990-х рр. у зв'язку із збільшенням торгових контактів між Україною і Туреччиною стала рости швидкими темпами турецька діаспора в Україні; у Києві відкриваються туркомовні дитячі сади і школи. Немало турок проживає і в Росії (найчастіше вони приїжджають як будівельні робочі).

[ред.] Примітки