Туровський Роман Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Roman Turovsky-Savchuk

Роман Михайлович Туровський-Савчук (*16 травня 1961, Київ) — художник та лютнист-композитор. Народився в Києві 16 травня 1961 року, навчався в Державній художній середній школі імені Тараса Шевченка, в Київському Художньому Інституті, та творчих майстернях Михайла Туровського, його батька. Емігрував в Нью-Йорк в 1979, продовжив навчання в Нью-Йорку в Parsons School of Design, паралельно займаючись грою на лютні та композицією під керівництвом Патріка O'Браєна, П'єрлуіджі Чімма, Леоніда Грабовського і Давіде Дзанноні.

Туровський почав займатися композицією на початку 90-х років, одночасно з початком його кар'єри митця-живописця. Його перша персональна виставка відкрилася в червні 2006-го в Нью Йорку, a друга — в лютому 2013-го. Вісім картин Туровського зберігаются в Маріанський Ґалереї дейтонського універсітету в США.

Композиційна творчість Туровського обмежена ідіоматикою барокової лютні та торбана[1]. Він є автором численних інструментальних та вокальних композицій, які включають більше 500 обробок українських народних пісень для ренесансових та барокових лютень. З 1996-го року він підписує свої твори «Sautscheck», тобто німецькою транслітерацією свого прізвища, та в деяких випадках «Ioannes Leopolita». Його музика отримала широку росповсюдженість під цими аллонімами, і викликала значне роздратування серед музикознавців, які сприйняли його роботи, як навмисну містифікацію через їх відверто бароковий стиль.

Як виконавець-лютніст Туровський бере участь в «New York Bandura Ensemble» і «Radio Banduristan» Юліяна Китастого. В грудні 2011 та січні 2013 Туровський мав бенефіс на голандський радіостанції «Concertzender».[2] Його музика була також використана в телевізійному сюжеті Марка Стеха про Георгія Нарбута (KontaktTV Toronto, «Очима Культури № 55») в березні 2013.[3]


Роман Туровський-Савчук — один з фундаторів двох міжнародних асоціацій — en:Vox Saeculorum та Delian Society, які виступають за збереження тональної музики.

Бібліографія[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]