Турів
| Транслітерація назви | Turaŭ | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
 | |||||
| Основні дані | |||||
| 52°04′09″ пн. ш. 27°44′10″ сх. д. / 52.06917° пн. ш. 27.73611° сх. д.Координати: 52°04′09″ пн. ш. 27°44′10″ сх. д. / 52.06917° пн. ш. 27.73611° сх. д. | |||||
| Країна |
 Білорусь | ||||
| Область | Гомельська область | ||||
| Перша згадка | 980 | ||||
| Статус | з 2004 року | ||||
| Населення | 2 846 (2011) | ||||
| Площа | 5,46029 км²[1] | ||||
| Часовий пояс | час у Білорусі | ||||
| Поштовий індекс | 247980 | ||||
| Телефонний код | +375-2353 | ||||
| Висота | 125 м[2] | ||||
| Транспорт, відстані | |||||
| До Мінська | |||||
| - фізична | 204 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Вебсторінка | Тураў | ||||
  Турів | |||||
  Турів Турів (Гомельська область) | |||||
 | |||||
 Турів у Вікісховищі | |||||
Ту́рів[3] (біл. Ту́раў) — місто Білорусі, у Житковицькому районі Гомельської області[3]. Розташоване на східному Поліссі, пристань на правому березі Прип'яті.
Географія[ред. | ред. код]
Турів розташований на правому березі річки Прип'яті, на Поліській розмежувальній лінії[3].
Історія[ред. | ред. код]
Турів — старий княжий город на землі дреговичів. Уперше згаданий в літописі «Повісті минулих літ» під 980 роком. Походження назви пов'язують з ім'ям князя Дреговицької землі Тура, якого вважають засновником міста.
За київського князя Володимира Турівське князівство увійшло до складу Київської держави. У 988 році першим історично відомим князем який посів у місті був Святополк, син Володимира, під владою якого була Київська Русь. У 1005 році за правління Святополка у Турові утворена Турівська єпархія.
За правління другого сина Володимира Ярослава у Турові посів його син Ізяслав.
У X—XIII століттях був столицею удільного Турово-Пинського князівства та центром Турівської єпархії[3].
Узимку 1241 року місто зруйноване Батиєвою навалою. Після цього занепало й регіональним центром став Пінськ[3].
З 1320-тих років Турів належав до Великого Литовського Князівства (із середини XV ст. — до середини XVI століття Туровом володіли князі Острозькі).
Згадується у переліку руських міст далеких і близьких кінця XIV століття як «київське» місто[4].
У 1655—1659 роки входив складу Пинсько-Турівського полку Гетьманщини[3].
З 1793 року містечко Мозирського повіту Мінської губернії Російської імперії.
4 травня 1796 року у Варшаві дідичка «Турівського ключа» (складався з дільниці міста Турова, сіл Бураже, Рилаже, Ричів, Воросниця, Тереблиці, Короличі, Кароліш, Бакче, Гвинне, Дроздин) Йоанна Потоцька — донька Йоахіма Кароля Потоцького — підписала заповіт, яким заповідала його своїй доньці Маріанні Шимановській[5].
У 1917—1920 роках входив до складу до Української Народної Республіки[3].
Під час Другої світової війни німецький гарнізон у містечку становили 200 німців, 90 поліцаїв, 9 жандармів[6].
3 серпня 2004 року Рада Міністрів Республіки Білорусь надала Турову статус міста.
Відомі люди[ред. | ред. код]
- Кирило Турівський — єпископ Турівський, руський мислитель[3];
- Василь Федорович Острозький — намісник турівський[7];
- Костянтин Іванович Острозький — власник міста;
- Василь Костянтин Острозький — уродженець міста.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Храм на честь всіх святих (XIX століття)
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ http://gp.by/upload/iblock/0c7/0c77b7a70bc8b48d969b9da8379e9542.pdf
- ↑ GeoNames — 2005.
- ↑ а б в г д е ж и Леонюк В. Турів // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 302. — ISBN 966-95063-0-1.
- ↑ Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. — Москва-Ленинград : Издательство Академии Наук СССР, 1950. — С. 475-477.
- ↑ S. Barącz. Pamiątki buczackie. — Lwów: Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s.— S. 72-73. (пол.)
- ↑ Олійник Ю. В., Завальнюк О. М. Нацистський окупаційний режим в генеральній окрузі "Волинь-Поділля" (1941–1944 рр.) / Міжнародна громадська організація "Міжнародний фонд "Взаєморозуміння і толерантність"; Державний архів Хмельницької області; Кам янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка. — Хмельницький : Поліграфіст-2, 2012. — С. 43. — ISBN 978-966-1502-55-9.
- ↑ Książęta Ostrogscy (01) [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Турів
|
Це незавершена стаття з географії Білорусі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
| ||||||||||||||