Тур Іштван

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Генерал Іштван Тур в Палермо, 1860 рік, "Експедиція Тисячі" (photo by Gustave Le Gray).
Іштван Тур
Музей Іштвана Тура в Бая
Монумент на честь будівництва Коринфського каналу
Іштван Тур
Легіон Ґарібальді
Міст Іштвана Тура через Дунай

Іштван Тур (угор. Türr István, іт. Stefano Türr, фр. Étienne Türr), (10 серпня 1825 року, Бая, Угорщина - 3 травня 1908 року, Будапешт) - угорський військовий, революціонер, архітектор каналів та інженер, відіграв важливу роль в об'єднанні Італії, підтримував зв'язок з Гарібальді. В останні роки свого життя відомий як борець за мир.

Революція 1848-1849[ред.ред. код]

Уродженець міста Бая, провінція Bács-Kiskun, Угорщина, Іштван вступив до австрійської армії, став лейтенантом в полку угорських гренадерів, з яким в 1848 році взяв участь у австро-італійській війні 1848—1849. У січні 1849 в Королівстві Сардинія був капітаном "угорського легіону", сформованого з дезертирів царської австрійської армії. Остаточна перемога Йозефа Радецького в Новарі призвела до зречення Carlo Alberto di Savoia престолу і повалення так званого "демократичного" уряду. Більшість італійських вигнанців та іноземців з Королівства Сардинія прямують на нові поля битви - Рим, Türr в Німеччині, Баден.

Кримська війна[ред.ред. код]

У 1854 році воював на боці Англії, приєднавшись до англо-турецького легіону. У 1855 році, сподіваючись на британський захист, наважився побувати у габсбурській Валахії та був заарештований в Бухаресті, коли купував коней. Австрійські власті вважали його за дезертира і хотіли привести у виконання смертний вирок, але Іштван Тур був вчасно врятований завдяки втручанню Лондона.

Об'єднання Італії[ред.ред. код]

У 1859 році він воював в Італії, як капітан групи Гарібальді "Альпійські мисливці"; останній завжди тримав Іштвана в пошані. Рік по тому Тур взяв участь в "експедиції тисячі" по захопленню двох Сицилій: в результаті він отримав важкі поранення і був підвищений до генерал-майора. Гарібальді призначив Тура губернатором Неаполя, де той зіграв вагому роль у підготовці і проведенні референдуму 21 жовтня 1860 року.

Шлюб[ред.ред. код]

10 вересня 1861 в Мантові Іштван Тур бере шлюб з Аделіною Бонапарте Вайз (Adelina Bonaparte Wyse). Шлюб високого рангу, враховуючи, що наречена була дочкою Томаса Вайза і Летиції Бонапарт (онука Лучіано Бонапарте - брата Наполеона I, отже - двоюрідна сестра нового французького імператора Наполеона III). Сестра Аделіни, Марія, вийшла заміж в 1861 році в за п'ємонтця Урбано Раттацці (Urbano Rattazzi).

Угорське повстання 1866[ред.ред. код]

У 1866 році, під час третьої італійської війни за незалежність і кампанії Гарібальді в Трентіно, Іштвану Туру було доручено підготувати визвольне повстання в Угорщині, організоване з території Сербії.

Повернення в Угорщину[ред.ред. код]

Поразка Австрії змушує імператора Франца-Йосипа гарантувати конституцію і створення ліберальних установ, а також відновлення автономії колишнього Угорського королівства. Ця угода між Австрією та Угорщиною відома як Ausgleich ("вирівнювання, компенсація"). Назва держави змінилася з "Австрійська імперія" на "Австро-Угорщина". У новій політичній ситуації почався етап політичної діяльності Тура, який відіграв вагому роль у тогочасних подіях, сприяв будівництву каналів на Дунаї, зародженню угорської промисловості. З 1881 він керував роботою по будівництву Коринфського каналу на однойменному перешийку.

Бібліографія[ред.ред. код]

італійською

  • Alexandre Dumas padre: I Garibaldini.
  • Gaetano Falzone (a cura di); I corrispondenti italiani di Stefano Turr nel Magyar orszagos leveltar di Budapest. Palermo, Tip. G. Mariscalco, 1965.
  • Ignazio Helfy (a cura di); Documenti e note relativi al libello contro il generale Turr. Milano, Guglielmini, 1863.
  • Lajos Lukacs; Bandiere della legione ungherese in Italia nell'armeria Reale di Torino. Torino, 1971.
  • Caterina Pigorini Beri; Stefano Turr : ricordi politici. Roma, Nuova antologia, 1908
  • Stefania Turr; L' opera di Stefano Turr nel Risorgimento italiano (1849-1870) descritta dalla figlia (2 voll.); Firenze, Tipografia fascista, 1928.
  • Attilio Vigevano; La legione ungherese in Italia (1859-1867). Ministero della Guerra, Stato Maggiore centrale, Ufficio storico, Roma, 1924.

німецькою

  • Heinrich J. Schwarz: Stephan Türr. Historisch-romantisches Zeitgemälde aus Österreichs jüngster Vergangenheit. A. Last Verlag, Wien 1868 (2 Bände).

угорською

  • Anna Dániel; Így élt Türr István. Budapest, Móra Kiadó, 1985.
  • Béla Gonda; Türr tábornok. Budapest, Baja város közönsége, 1925.

Дивись також[ред.ред. код]