Іштван Тюрр

Іштван Тюрр
угор. Türr István
Ім'я при народженні	угор. Thier István
Народився	11 серпня 1825(1825-08-11)[…] Бая, Угорщина
Помер	3 травня 1908(1908-05-03) (82 роки) Будапешт, Австро-Угорщина
Поховання	Керепеші
Країна	Угорщина  Королівство Італія
Діяльність	військовослужбовець
Знання мов	угорська і італійська
Учасник	Експедиція Тисячі
Військове звання	генерал
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Генерал Іштван Тюрр в Палермо, 1860 рік, «Експедиція Тисячі» (photo by Gustave Le Gray).

Музей Іштвана Тюрра в Бая

Монумент на честь будівництва Коринфського каналу

Пам'ятник Гарібальді в Будапешті

Легіон Ґарібальді

Міст Іштвана Тюрра через Дунай

Іштван Тюрр (також написання прізвища Тур; угор. Türr István, італ. Stefano Türr, фр. Étienne Türr; 10 серпня 1825 року, Бая, Угорщина — 3 травня 1908 року, Будапешт) — угорський військовий, революціонер, архітектор каналів та інженер, відіграв важливу роль в об'єднанні Італії, підтримував зв'язок з Гарібальді. В останні роки свого життя відомий як борець за мир.

Революція 1848—1849

Уродженець міста Бая, провінція Bács-Kiskun, Угорщина, Іштван вступив до австрійської армії, став лейтенантом в полку угорських гренадерів, з яким в 1848 році взяв участь у австро-італійській війні 1848—1849. У січні 1849 в Королівстві Сардинія був капітаном «угорського легіону», сформованого з дезертирів царської австрійської армії. Остаточна перемога Йозефа Радецького в Новарі призвела до зречення Карла Альберта престолу і повалення так званого «демократичного» уряду. Більшість італійських вигнанців та іноземців з Королівства Сардинія прямують на нові поля битви — Рим, Türr в Німеччині, Баден.

Кримська війна

У 1854 році воював на боці Англії, приєднавшись до англо-турецького легіону. У 1855 році, сподіваючись на британський захист, наважився побувати у Волощині та був заарештований в Бухаресті, коли купував коней. Австрійська влада вважала його за дезертира і хотіла привести у виконання смертний вирок, але Іштван Тюрр був вчасно врятований завдяки втручанню Лондона.

Об'єднання Італії

У 1859 році він воював в Італії, як капітан групи Гарібальді «Альпійські мисливці»; останній завжди тримав Іштвана в пошані. Рік по тому Тюрр взяв участь в «експедиції Тисячі» по захопленню Сицилії: в результаті він отримав важкі поранення і був підвищений до генерал-майора. Гарібальді призначив Тюрра губернатором Неаполя, де той зіграв вагому роль у підготовці і проведенні референдуму 21 жовтня 1860 року.

Шлюб

10 вересня 1861 в Мантуї Іштван Тюрр бере шлюб з Аделіною Бонапарте Вайз (Adelina Bonaparte Wyse). Шлюб високого рангу, враховуючи, що наречена була дочкою Томаса Вайза і Летиції Бонапарт (онука Лучіано Бонапарте — брата Наполеона I, отже — двоюрідна сестра нового французького імператора Наполеона III). Сестра Аделіни, Марія, вийшла заміж в 1861 році в за п'ємонтця Урбано Раттацці (Urbano Rattazzi).

Угорське повстання 1866

У 1866 році, під час третьої італійської війни за незалежність і кампанії Гарібальді в Трентіно, Іштвану Тюрру було доручено підготувати визвольне повстання в Угорщині, організоване з території Сербії.

Повернення в Угорщину

Поразка Австрії змушує імператора Франца-Йосипа гарантувати конституцію і створення ліберальних установ, а також відновлення автономії колишнього Угорського королівства. Ця угода між Австрією та Угорщиною відома як Ausgleich («вирівнювання, компенсація»). Назва держави змінилася з «Австрійська імперія» на «Австро-Угорщина». У новій політичній ситуації почався етап політичної діяльності Тюрра, який відіграв вагому роль у тогочасних подіях, сприяв будівництву каналів на Дунаї, зародженню угорської промисловості. З 1881 він керував роботою по будівництву Коринфського каналу на однойменному перешийку.

Бібліографія

італійською

• Alexandre Dumas padre: I Garibaldini.
• Gaetano Falzone (a cura di); I corrispondenti italiani di Stefano Turr nel Magyar orszagos leveltar di Budapest. Palermo, Tip. G. Mariscalco, 1965.
• Ignazio Helfy (a cura di); Documenti e note relativi al libello contro il generale Turr. Milano, Guglielmini, 1863.
• Lajos Lukacs; Bandiere della legione ungherese in Italia nell'armeria Reale di Torino. Torino, 1971.
• Caterina Pigorini Beri; Stefano Turr: ricordi politici. Roma, Nuova antologia, 1908
• Stefania Turr; L' opera di Stefano Turr nel Risorgimento italiano (1849—1870) descritta dalla figlia (2 voll.); Firenze, Tipografia fascista, 1928.
• Attilio Vigevano; La legione ungherese in Italia (1859—1867). Ministero della Guerra, Stato Maggiore centrale, Ufficio storico, Roma, 1924.

німецькою

• Heinrich J. Schwarz: Stephan Türr. Historisch-romantisches Zeitgemälde aus Österreichs jüngster Vergangenheit. A. Last Verlag, Wien 1868 (2 Bände).

угорською

• Anna Dániel; Így élt Türr István. Budapest, Móra Kiadó, 1985.
• Béla Gonda; Türr tábornok. Budapest, Baja város közönsége, 1925.

Див. також

• Альпійські мисливці