Туссен Лувертюр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Туссен Лувертюр

Туссе́н Лувертю́р (фр. Toussaint Louverture) або Франсуа́-Доміні́к Туссе́н (фр. François-Dominique Toussaint) або Туссе́н Бреда́ (фр. Toussaint Bréda) - національний герой Гаїті, один з найпровідніших лідерів Гаїтянської революції. Народився 20 травня 1743 недалеко від міста Кап Франсе́ (тепер - Кап-Аїтьєн) на півночі сучасного Гаїті. Помер 7 квітня 1803 у в'язниці Фор де Жу (фр. Fort de Joux), у Ля Клюз-е-Міжу (фр. La Cluse-et-Mijoux), Франція.

Тепер вже важко встановити деякі подробиці справжнього життя Туссена. Ореол національного героя і провідного революціонера тільки ускладнює цю задачу. Важко перевірити, чи справді його предки походили з королівського роду у Дагомеї, як стверджують деякі біографи. Існують різні дані щодо його освіти: дехто стверджує, що Туссен знав латину і геометрію [1], інші - що він тільки вмів читати й писати. На початку життя Туссен був рабом, і цей період не залишив по собі багато документальних свідоцтв.

До нас дішло кілька портретів Туссена, які дуже відрізняються один від одного і вочевидь зображують різних людей. Один з них дуже схожий на портрет Наполеона Бонапарта (з яким Туссена нерідко порівнювали). Інший портрет зображує людину, значно молодшу від віку, який мав Туссен під час Гаїтянської революції. Жак Аделаїд-Мерланд припускає, що найреалістичніші портрети, можливо, ті, які показують Туссена не гарним фізично, бо за свідками сучасників він не відрізнявся вродою [2] .

Відомо, що батько Туссена народився у Африці і був проданий у рабство. Сам Туссен народився у Сен-Доменґ (фр. Saint-Domingue, сучасний Гаїті) у 1743 році.

Плантація, на якій народився Туссен, належала Графові Бреда (фр. Comte de Bréda), тому до 1790х років Туссен згадується, як Туссен Бреда. Коло 1776 року Туссен отримує волю. Він продовжує виконувати деякі адміністративні доручення на плантації. Водночас він арендує ферму, де вирощує каву на продаж. Йому належать коло 13 рабів.

Під час повстання рабів 1791 року (яке вважається початком Гаїтянської революції) Туссен - вже достатньо похила для тих часів людина (особливо для колишнього раба). Попри це, він приєднується до повстанців. Оскільки він був письменний, досвічений і розумівся у цілющих рослинах, його обрали лікарем одного з загонів. Пізніше він став командиром. Іспанія, що з політичних причин підтримувала повстанців, присвоїла Туссенові звання генерала. З 1793 року він підписується як Туссен Лувертюр(від фр. "L`Ouverture" - відкриття).

5 травня 1794 Туссен переходить на бік Франції, яка щойно скасувала рабство на Санто-Домінґо та у деяких інших колоніях.

Він допомагає Франції захистити колонію від англійців та іспанців і поступово стає головнокомандуючим французькою армією на Санто-Домінґо. У 1798-1802 роках Туссен стає фактичним правителем колонії, ведучи повністю самостійну внутрішню політику, укладаючи торгівельні угоди з США та Британією. Наполеон офіційно визнає його губернатором.

Туссен окупує іспанську частину острова (сучасна Домініканська Республіка). Він поступово стає диктатором, спираючись як на своїх генералів (переважно чорних і мулатів), так і на білих радників.

Економіка колонії побудована на експорті цукру, кави і тютюну. Всі ці продукти вирощуються на плантаціях, розрахованих на рабський труд. Хоча рабство скасовано, Туссен примушує більшість колишніх рабів залишатися на своїх колишніх плантаціях і працювати, як колись - хоча вже у кращих умовах. Дехто бачить у цьому встановлення кріпацтва. Такі заходи налаштовують проти Туссена багатьох рабів.

Туссен утискає політичних опонентів: чимало з них мають шукати притулок у Франції.

8 липня 1801 Туссен скликає асамблею, яку він цілком контролює. Асамблея проголошує широку автономію (але не незалежність) колишньої колонії. Туссена проголошено Губернатором на решту життя.

Наполеон Бонапарт прагне знов підкорити колонію і поновити рабство. Франція відправляє війська на Гваделупу і Санто-Домінґо. Керівники експедицій мають таємні накази поновити рабство, але приховують це від "широких мас" і роблять гучні заяви про те, що усі вільні залишаться вільними. Деякі генерали-мулати, налаштовані проти Туссена, беруть участь у експедиції.

Туссен наказує війську чинити збройний опір французам. Попри тривалі бої, у 1802 значна частина колонії окупована. Туссена заарештовано і 15 червня 1802 депортовано до Франції. Він гине 7 квітня 1803 у в'язниці Фор де Жу (Fort de Joux).

Депортація Туссена не покращує ситуацію для французів. Дізнавшись про події на Гваделупі, де рабство було відновлено а вільне "не-біле" населення позбавлено громадянських прав, мешканці острова повстають. Повстанці приєднуються до залишків туссенівської армії. Мулати, які служили у французькій армії, переходять на їхній бік. Восени 1803 року французькі війська залишають острів. 1 січня 1804 проголошено державу Гаїті.

Довідки[ред.ред. код]

  1. Antoine Métral, Isaac Louverture. Histoire de l'expédition des Français à Saint-Domingue: sous le consulat de Napoléon Bonaparte
  2. Jacques Adélaïde Merlande. La Caraïbe et la Guyane: au temps de la Révolution et de l'Empire. Paris : Karthala, 1992. pp 91-92

Посилання[ред.ред. код]