Тустань

Ранок у Тустані

Ту́стань — княж-град у ІХ-ХІІІ ст., давньоруський наскельний оборонний комплекс, митниця та місто-фортеця, залишки якого розташовані в Карпатських горах (Східних Бескидах), в Сколівському районі Львівської області, поблизу с. Урич, біля м. Борислава та селища Східниця. Сучасний Державний історико-культурний заповідник «Тустань» у Підгородцівському лісництві.

Історія

Процес формування

У мезозої та палеоґеновому періоді кайнозою, за часів існування прадавнього (велетенського) океану Тетіс, тут нагромадилися потужні товщі намулу. Близько 25 мільйонів років тому, в неоґеновий період кайнозою, разом з утворенням нинішніх Карпат, були вже сформовані і камені-пісковики, деякі з них у процесі гороутворення піднялись на поверхню землі. В геологічній науці вони відомі як «Ямненські» (назва походить від с. Ямна). До комплексу урицьких пісковиків входять: Камінь, Гострий Камінь, Мала Скеля, Жолоб (Орел).

В одних місцях пісковики виступають у формі великих монолітів, в інших — у формі безладно сформованих брил. Є багато тріщин, ніш, печер, в тому числі рукотворних.

У процесі денатурації пісковики змінювали свій первісний вигляд, набуваючи чудернацьких форм. Частині цих витворів дано імена — «Чотири велетні», «Три пальці», «Чотири списи», «Орел». Про них складено міфи і легенди.

Перші використання

У І тис. до н. е. на скельній групі Камінь функціонувало язичницьке святилище племен культури фракійського гальштату, які населяли цей край в епоху бронзи (поблизу було виявлено їх поселення у Підгородці). На скелі Камінь вчені виявили 270 петроґліфів. Найбільш численними є солярні знаки — символи дохристиянського бога Сонця. Наприкінці І тис. до н. е. фракійці розчинилися в слов'янському етносі.

Слов'янська доба

Упродовж чотирьох сторіч на скелях існував могутній дерев'яний дитинець (замок) Тустань, збудувала білохорватська племінна Знать. Центральну частину укріплень площею 3 га розташовано на скельній громаджені Камінь Ямненських пісковиків заввишки 40 м. Дерев'яна забудова Тустані існувала від другої половини IX до середини ст. XIII ст. Вона була важливим стратегічним пунктом і входила до єдиної системи Карпатської (Угорської) лінії оборони південно-західних рубежів Київської Русі, а згодом і Галицько-Волинського князівства. Тоді Тустань належала, купно зі Львовом, Перемишлем, Короснем і Теребовлею, до найвідоміших поселень Галичини, а також слугувала митним пунктом. Про це свідчать знайдені в Тустані арабські дирхеми, що були в обігові IX—XI ст.

Загальна реконструкція фортеці

1241 році, під час монголо-татарської навали хана Батия Тустань зруйнували татари, і по ньому залишилось лише с.Тустань (згодом Тустановичі, нині — частина Борислава) і неприступний замок Тустань. Згодом місто-фортеця Тустань згадують в літописі краківський історик Ян Длуґош та польський хроніст Янка з Чарнкова, згідно з яким вона оберігала південний кордон Галицького князівства, а 1340 р. її захопив польський король Казимир III Великий та наказав наново відбудувати по руйнуванні.

У грамоті Папи Римського Боніфація ІХ від 15 травня 1390 року Тустань згадано як прикордонну фортецю, через яку експортували кухонну сіль, видобуту в Дрогобичі та околицях. Це документально потверджує, що Тустань, окрім функції сторожового форпосту, виконувала також функцію митної фортеці на «соляному» шляху від Дрогобича до Закарпаття й Угорщини, який мав два маршрути: прямий через Тустановичі, або окільний через села Губичі, Борислав, Східницю, Урич, Підгородці і далі через Верецький (Ворітський) перевал.

Тустань від часу її загарбання поляками належала державі, тобто була королівською. Королівська дарча грамота на село Крушельницю від 4 листопада 1395 року свідчить про те, що Тустань була також адміністративно-територійним центром Тустанської волості. Згодом Тустань переходить у власність польських магнатів і шляхти. Доказом цього є дарча королівська грамота від 1539 р., за якою король дарує фортецю М. Бліцинському. Останній продає її 1541 р. Ця грамота також свідчить, що Тустань перебувала в занедбаному стані. У приписі М. Бліцинський і його спадкоємці зобов'язувались власним коштом і заходами цей замок відновити, зміцнити, підтримувати в належному стані, а в подальшому — обороняти.

Те, що фортеця (замок) Тустань існувала включно до XVI ст., потверджують матеріяли розслідів й архівні документи: остання відома письмова згадка про фортецю датована 1565 роком; у люстрації Дрогобицької соляної жупи вказано, що «… у Тустані беруть мито від купців, котрі йдуть горами, минаючи Дрогобич. Оренда мита… чинить 14 злотих ».

Поступовий занепад фортеці спричинили декілька чинників:

• 1. Економічний: у XVI ст. країни Центральної Європи розробляють власні поклади солі, а тому відпадає потреба її вивозу з Галичини. Тустань утрачає роль митниці.
• 2. Політичний: у зв'язку зі стабілізацією політичних стосунків Польщі та Угорщини і просуванням польських кордонів на схід Тустань перестає відігравати роль прикордонної оборонної фортеці.
• 3. Військовий: зміни у військовій техніці і, відповідно, у військовій тактиці, призвели до втрати оборонного значення замку.

Починаючи від XVIII ст. руїни замку-фортеці Тустань починають відвідувати численні подорожники й туристи. Для них місцеві мешканці навколишніх поселень створюють численні перекази та леґенди про його історію та занепад.

«Вставайте, кайдани порвіте!

Т. Шевченко, М. Шашкевич, І. Франко».

Такі слова виритинували на Камені 30 червня 1912 р. з нагоди здвигу галицької і закордонної української молоді. У травні 1914 р. на території скель відбувся мітинґ-фестини української молоді, приурочений до сотої річниці від дня народження Тараса Шевченка. На здійнятому синьому полотнищі майоріли вишиті жовтою стяжкою слова «І вражою злою кров'ю волю окропіте!» Пролунав спів багатотисячних голосів славня «Ще не вмерла Україна». Чимало учасників молодіжного здвигу та фестин вступили пізніше до леґіонів УСС та УГА.

Камінь використовували для пропаґанди державної символіки України, зокрема герба. 1918 р. на честь проголошення ЗУНР тут виритинували велику лілію, а на ній — тризуб. Після падіння республіки на їхньому місці викарбували герб тодішньої Польщі. Але з часом патріотична українська молодь збила цього знака. Лишилась тільки ніша.

У часі національно-визвольних змагань 1940—1950-х рр. поблизу Каменя, в урочищі Погарці, були криївки вояків УПА з куреня «Бойки» ім. Богдана Хмельницького. У боях за соборність України тут загинули 25-річний Пехів Степан Васильович і 20-річний Поясник Богдан Семенович, а тяжкопоранений Пехів Богдан Семенович потрапив до лап енкаведистів, і був запроторений до Сибір[Сибіру|, де на каторзі помер.

Двічі — восени 1944 і 21 травня 1945 р. — поблизу Каменя, в урочищі Церківне, здійснювали короткочасні постої бійці УПА куреня «Підкарпатського», очолюваного Павлом Вациком («Прут») — Лицарем Срібного Хреста Бойової Заслуги І класу.

1947 р. на Камені було виритинували тризуба, а 1 листопада 1987 р. піднято український синьо-жовтий прапор.

Камінь — визначна пам'ятка боротьби за незалежність України.

Археологічні пам'ятки

Урицькі скелі горують над долиною на 83 метрів. Це своєрідний острів, нижню частину якого вкриває гумус. Цей гумус містить шари, наповнені унікальними археологічними пам'ятками. Від IX до XIII ст. ці скелі активно забудовували. А відтак, там виявили чимало археологічних пам’яток.

Тустань. Петрогліфи. І тис. до н.е.

«…в лісистих проваллях… в величезних камінних «бовдах» якісь дивні віки, якась старина, дивна, запропавша культура записала твердими і глибокими буквами свої сліди» Іван Франко ... Особливістю пам'ятки є зосереджена найбільша в усіх Карпатах кількість наскельних зображень-петрогліфів.Зазвичай це солярні знаки – символи Сонця, подібні є по цілому світу, їхнє справжнє призначення й досі не розгадано. Вони мають вигляд кіл, дисків, спарених і концентричних кіл (усього близько 270), і належать до ранньозалізної доби. Одним із найцікавіших і найвражаючий петрогліф - 2-метрове зображення людського обличчя. Його риси округлі формою передано місяцеподібними заглибленнями таким чином, що повіки прикриті. Гра світла й тіні надає йому виразу спокою й самозаглиблення. Припускають, що цей комплекс є капищем астрономічно-календарного типу, пов'язаного з рухом Cонця. Іншим типом петрогліфів є зображення верхівця, вовка й лося, виконані в однаковій техніці. Вони подібні до пам'яток мистецтва кочовиків ранньоскитського часу в т.зв. «звіриному стилі». Цікавими є зображення «танцівників», «рогу достатку», «колеса Юпітера», «п'яти поєднаних спіралей». Давньоруським часом датують зображення хрестів і сокир. Є підстави вважати, що зображення сокир свідчать про залишки культу, пов'язаного з вшануванням бога-громовержця – Перуна. Із приходом християнства поверх зображень сокир маємо ідеограми хрестів, що символізують, мабуть, «тамування» дохристиянського символу. Але згодом біля зображень хрестів знову викарбовано сокири, що може свідчити про певне відродження, яке пережили дохристиянські вірування в домонгольську добу. Отже, у давнину ці скелі місцеві мешканці різних культур використовували як святилище, подібно до того як це було на «Кам'яній могилі». Але, попри набутий матеріял, чимало давніх зображень ще чекають свого відкриття та правильного прочитання. На скельній групі Камінь і нині збереглися виявлені під час досліджень у 1971—1978 рр., близько 4 000 пазів і врубів, зроблених у скелі. 1972 р. Роман Багрій знайшов на теренах дитинця бронзову булаву, а згодом і бронзового складаного хреста для святих мощей. Знаходили там і чоловічі персні, бойові сокири, а на дні кам'яної станви для води — горщик IX ст. На північному боці великого крила урицьких скель археологи виявили кілограми наконечників стріл для луків та арбалетів. Крім того, залишились рештки штучного муру, склепіння, печери, сходи, підскельні коридори, криничка і дві станви-цистерни для води. На їхній основі здійснено графічну реконструкцію унікального наскельного давньоруського 5-поверхового оборонного та митного пункту міста-фортеці Тустань ІХ—ХІІІ ст. Висотна структура наскельної забудови, наземні оборонні стіни заввишки 15 метрів, п'ятиповерховий житловий комплекс XIII ст. з поверхами заввишки 3,5—4 м, складна система водопостачання (криниця, довбана в скелі, та дві станви) свідчать про високий рівень давньоруської будівельної техніки. Від 1979 р. урицькі скелі досліджував археолог Микола Бандрівський, науковий співробітник Інституту українознавства НАН України ім. І. Крип'якевича.

Уперше в історії вивчення дерев'яного зодчества домонгольського часу на підставі натурних обмірів пазів та врубів встановлено не тільки кількість поверхів, а й висоту кожного зокрема. Збережені на скелях сліди є достатнім матеріялом для однозначної наукової реконструкції кожного з цих будівельних періодів (обміри та наукову реконструкцію здійснив багаторічний дослідник Тустані Михайло Рожко).

Не тільки в Україні, але й в усій Європі немає нині збережених дерев'яних фортець X—ХІІІ ст., що ставить Тустань у ряд унікальних пам'яток давньоруської архітектури домонгольського часу.

Новітня історія

Схема-план заповідника

1970 р. мешканців с. Урич залучили до знімання кінострічки «Захар Беркут» (сценарій Дмитра Павличка, режисер Леонід Осика, 1970—1971 рр.) за однойменною повістю Івана Франка.

1983 р. з метою охорони високопродуктивних корінних ялицево-букових та букових лісів цей край оголосили Сколівським лісовим заказником республіканського значення.

На підставі матеріялів досліджень та наукової реконструкції нині розробляють документацію для реставрації пам'ятки. Державний історико-культурний заповідник «Тустань», створено постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1994 р. №687 "Про державний історико-культурний заповідник «Тустань» (Львівська область)", площею 464 га, на базі видатної пам'ятки історії, археології й містобудування — наскельного оборонного комплексу міста-фортеці Тустань IX—XIII ст. Підпорядкований Управлінню культури Львівської облдержадміністрації. Розпорядженням голови Львівської обласної держадміністрації "Про Державний історико-культурний заповідник «Тустань» від 26 грудня 1995 р. №1159 функції керування цим заповідником були покладені на Львівський історичний музей. Виготовили і затвердили у Києві генеральний план фортеці. Тут також буде організовано музей народної архітектури.

Наскельна Фортеця «Тустань» є в перелікові визначних пам'яток історії та культури, які потребують першочергового відтворення. Постанова Кабінету Міністрів України «До переліку визначних пам'яток історії та культури України» № 26401/12 від 30 грудня 1998 р.

Фестиваль української середньовічної культури „Ту Стань! — 2010“

Історична реконструкція на фестивалі "Ту стань" (2006)

Згідно з Указом Президента України від 11 лютого 1999 р. № 157/99 у межах Дрогобицького, Сколівського і Турківського районів Львівської області в басейнах р. Стрий та її прирічка Опір на площі 35 594 га (з них 24 702 га у постійному користуванні парку, 10 982 га землі інших користувачів) було утворено Національний природний парк «Сколівські Бескиди», на території якого розташовано заповідник «Тустань». Парк дасть змогу зберегти ландшафти західної частини Українських Карпат із типовими для них унікальними природними комплексами, що мають важливе природоохоронне, екологічне, естетичне, освітнє та рекреаційне значення. Це резерват самобутньої незайманої природи, неповторної своїми мальовничими краєвидами.

Пісковики в c. Урич — природний об'єкт, що має наукову, естетичну, рекреаційну та історико-культурну цінність. Тепер ці пісковики оголошено Державним історико-культурним заповідником «Тустань», який щорічно відвідують до 3 000 туристів.

У Львові на ритинах ХІХ ст. зображено скелі Тустаня. Від IX ст. їх відвідали сотні тисяч осіб — вояки, князі, королі, шляхтичі, подорожники, туристи, науковці, краєзнавці, професори, поети та письменники, державні та громадські діячі й інші. Серед них були: Данило Галицький, Казимир Великий, Бальтазар Гакет, Іван Вагилевич, Антін Бєльовський, Антін Петрушевич, Корнило Устиянович, Іван Франко, Леся Українка та чимало інших знаних постатей.

«А в Уричі камінь, і ковані в нім

Покої, і брами, і льохи;

Чи велетнів се, чи розбійників дім,

Не знає ніхто анітрохи».

Іван Франко. 1884 р.

Улітку 2006 р. здійснили експеримент щодо відтворення Карпатської системи сиґналізації з унікальним лазерним скануванням скель, що дало можливість створити цифрову 3D модель пам’ятки.

«На пошану Михайла Рожка» 4—5 червня 2009 р. відбулася Міжнародна наукова конференція, яку організував Державний історико-культурний заповідник «Тустань». У роботі конференції взяли участь історики, археологи, етнологи, архітектори, краєзнавці та інші фахівці як з України, так і з інших країн.

Нині в с. Урич діє музей історії міста-фортеці Тустань, який (працює щодня, окрім понеділка та вівторка), а місцева церква XIX ст. — пам'ятка архітектури.

Література

• Рожко М. Тустань —давньоруська наскельна твердиня. —Київ, 1996
• Щур Р., Коханець М. Тустань. (Державний історико-культурний заповідник). Історія. Фольклор. —Львів, 2002
• Франко І. Українсько-руська студентська мандрівка. Зібрання творів: у 50 т. —Київ, 1973. Т. 3
• Франко І. Вандрівка руської молодіжі. // Подорожі в Українські Карпати. —Львів, 1993
• Вагилевич І. Берди —в Уричі. // Подорожі в Українські Карпати. —Львів, 1993
• Бандрівський М. Сварожі лики. —Львів, 1992
• «Замки Львівщини», часопис «Галицька брама», в-во «Центр Європи», № 10-12(106—108), 2003, С. 22-23

Див. також

• Ту Стань! — фестиваль середньовічної культури

Посилання

• tustan.com.ua — офіційний сайт державного історико-культурного заповідника Тустань
• Путівник "Стежками легендарної Тустані"
• М.Ф.Рожко. Тустань - древнерусская наскальная крепость (рос.)
• Тустань (Урич)
• Наскельна фортеця Тустань (фото і опис)
• Людям від жадоби зриває дах, або нищення Тустані ІІ. Леся Оробець
• Незаконну забудову розпочато в заповіднику «Тустань»