Тутковський Павло Аполлонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Павло Аполлонович Тутковський
Тутковський Павло Аполлонович.jpg
Народився 1 березня 1858(1858-03-01)
Липовець,
Вінницька область Вінницька область
Помер 3 червня 1930(1930-06-03) (72 роки)
Київ, УРСР УРСР
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Alma mater Київський університет
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор наук

Тутковський Павло Аполлонович (*1 березня 1858, Липовець — † 3 червня 1930, Київ) — український геолог, географ і педагог. Один з основоположників геології й географії України, дійсний член Української1919 року) і Білоруської1928 року) академій наук та Наукового товариства імені Шевченка1923 року).

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1 березня 1858 року в селищі Липовці теперішньої Вінницької області в родині службовця. Дитинство Павла та інших дітей в родині пройшло під сильним впливом матері — жінки високої культури, музично обдарованої.

Закінчивши Житомирську чоловічу гімназію із срібною медаллю, в 1877 році поступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Київського університету, проте був виключений з нього в 1879 році за участь у студентському заколоті. Закінчив курс у 1882 році. На першому курсі він зустрічає О. Д. Багалій, яка згодом стала його дружиною. В 1881 році в них народилась дочка, майбутня писсьменниця Ольга Сно. Молода сім'я не мала коштів на існування і Павло Тутковський постійно шукав можливості, щоб заробити на утримання сім'ї. В той же час продовжував із зацікавленістю працювати в університетській лабораторії. Разом із своїм вчителем і наставником К. Феофілактовим часто виїжджав на геологічні екскурсії в околиці Києва, де набував навичок дослідника.

По закінченні навчання Феофілактов рекомендував Тутковського на кафедру геології та мінералогії з метою підготовки до професорського звання. Через рік його призначають консерватором мінералогічного і геополітичного кабінету, де він працював з 1884 по 1895 роки. Це дає йому змогу утримувати свою велику сім'ю, допомагати батькові. Тринадцять років в університеті не пройшли марно. Павло Аполлонович зріс і сформувався як спеціаліст. За дорученням Київського товариства природознавців Тутковський з 1884 по 1902 рік проводить геологічні дослідження практично всіх губерній України. Він захоплюється вивченням викопної мікрофауни і вперше в Росії друкує близько 20 оригінальних праць з цього питання. Водночас він вивчає підземні води України і 1895 року подає свій проект водопостачання Києва. Саме завдяки йому Київ став одним з перших європейських міст, що забезпечило себе артезіанською водою. В 1883 році Тутковського обирають почесним членом Київського товариства природознавців, згодом — дійсним членом Петербурзького мінералогічного товариства, членом Бельгійського товариства геології і палеонтології в Брюсселі, почесним членом товариства любителів природознавства, антропології та етнографії при Московському університеті.

В 1904 році П. А. Тутковський прийняв пропозицію куратора Київського навчального округу і став інспектором народних училищ Луцького повіту Волинської губернії. В Луцьку він продовжує польові роботи, розпочаті ще в 1900 році як позаштатний працівник геологічного комітету. Проводив геологічні дослідження вздовж залізниці Київ — Ковель, що тоді проектувалася. В 1909 році він з усією родиною переїздить до Житомира, де призначається директором народних училищ Волинської губернії. Будучи інспектором, Павло Аполлонович багато мандрував і спостерігав природу улюбленої Волині. У Житомирі він прожив 9 років. І цей період його життя був пов'язаний з Товариством дослідників Волині. Найпродуктивнішими для П. Тутковського були 1906–1915 роки, коли він дуже багато працював у Товаристві. З 1909 року Товариство дослідників Волині регулярно публікує його праці. 2 жовтня 1910 року Товариство обирає Павла Тутковського віце-головою, тобто фактичним керівником. Особливе місце в колі краєзнавчих інтересів посідала унікальна пам'ятка поліської природи Словечансько-Овруцький кряж. Цій темі була присвячена його праця «Словечансько-Овруцький кряж та узбережжя ріки Словечни». Краєзнавчу тематику висвітлювали також його праці «Зональність ландшафтів Волинської губернії», «Бурштин у Волинській губернії», «З геології міста Житомира» та ін. Працюючи в Києві на високих посадах, вчений не поривав з дорогою йому Волинню. Разом з учнями він проводить дослідження в Овруцькому та Коростенському районах, приїздить на засідання Товариства дослідників Волині. У Житомирі П. А. Тутковський залишив по собі добрий слід не лише як вчений і краєзнавець. Саме завдяки йому Волинський музей став самостійною науковою установою, переїхав у нове приміщення. Тутковський бере участь в розробці нового статуту музею, а зібрані геологічні матеріали займають у музеї видатне місце.

За пропозицією професорів Д. М. Анучина і О. П. Павлова Тутковський подав до Московського університету працю про викопні пустелі північної півкулі. Докторська дисертація «Викопні пустелі північної півкулі» захищена при Московському університеті в 1911 році на вчене звання доктора географії. Рада фізико-математичного факультету Казанського університету присудила Тутковському ступінь доктора мінералогії та геогнозії. З 1913 року викладає в Університеті святого Володимира, обіймає посаду приват-доцента географії, з 1914 року — професор кафедри географії, читає лекції з фізичної географії.

У 1917 році створив при Київському університеті Географічний інститут. Один із основоположників Української Академії Наук, українських інститутів. Обраний 1919 року головою фізико-математичного відділу УАН.

У травні 1920 очолює секцію науки Українського Громадського Комітету — керівник В. Прокопович[1].

У 1924–1926 роках керівник науково-дослідної кафедри геології при УАН. Яка була реорганізована 1926 року в Інститут геологічних наук УАН, перший директор інституту стає Павло Аполлонович. Створення національної наукової термінології Тутковський вважав одиним з нарізних каменів відродження української культури. Він був одним з ініціаторів і організаторів видання «Матеріали до української природничої термінології та номенклатури». 12 вересня 1921 року в знак визнання його заслуг РНК УСРР прийняла постанову «Про соціальне забезпечення заслужених працівників науки», серед трьох інших достойників, Тутковському дозволено видання за державний кошт наукових праць; звільнено від сплати державних податків; заборонено реквізиції та ущільнення помешкання, яке він займав; матеріально забезпечено, а у випадку смерті — членів родини поза категоріальною довічною ставкою заробітку.

У 1923 році Павло Тутковський видає укладений ним «Словник геологічної термінології». У 1924 році збувається мрія вченого про створення Геологічного музею при Інституті геологічних наук УАН в Києві. Не можна не згадати й про участь П. Тутковського в організації бібліотеки Академії наук, інституту наукової мови.

Могила Павла Тутковського

Наприкінці 1920-х років вченому прикріпили ярлик «націоналіста», крамольного вченого не раз викликали в ДПУ. Врятувала від ГУЛАГу вченого смерть, що сталася 3 червня 1930 року. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 15, ряд 1, місце 14).

Науковий доробок[ред.ред. код]

Монографічні праці стосуються переважно Волині й Полісся, зокрема «Краткий географический очерк истории центрального и южного Полесья» (1910); «Зональность ландшафтов и почв в Волынской губернии» («Почвоведение», 1910, ч. 3); «Словечансько-Овруцький кряж та узбережжя ріки Словечни» (1923).

Чимало праць Тутковського присвячені палеогеографії четвертинного періоду; він розвинув учення про материкове зледеніння антропогену та про зв'язок стадій зледеніння з епохами українського лесу й довів його еолове походження: «К вопросу о способе образования лесса» («Землеведение», 1899, кн. 1-2); «До питань про вік поверхів лесу та похованих ґрунтів України» («Праці Українського Науково-Дослідного Геологічного Інституту», 1931, т. 4).

Синтетичний характер мають праці Тутковського «Природна районізація України» (1922) і класична на той час праця «Краєвиди України в зв'язку з природою та людністю» (1924).

Тутковський дав перший україномовний довідник «Загальне землезнавство» (1927), перший «Словник геологічної термінології» (1923); він автор статей про географію як науку і з дидактики географії; також з економіки, зокрема, сільського господарства України; автор низки статей з географії України в «Енциклопедичному Словнику Брокгауза і Єфрона».

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

У 2007 році Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені П. А. Тутковського, яка вручається Відділенням наук про Землю НАН України за видатні наукові роботи в галузі геології, географії, океанології, геоекології, кліматології та метеорології.

Наукові праці[ред.ред. код]

Сфера наукових досліджень: палеонтологія, історична та динамічна геологія, мінералогія, петрографія, гідрогеологія та ін. Автор теорії еолового походження лесу, один із засновників мікропалеонтологічного вивчення осадових гірських порід. Внесок Тутковського в науку різнобічний. Він працював практично у всіх галузях науки про Землю. Автор понад 300 наукових праць, присвячених питанням мінералогії, петрографії, палеонтології, стратиграфії, ґрунтознавству, регіональній і динамічній геології, четвертинним відкладам і проблемам четвертинного періоду, геоморфології, фізичній географії, етнографії та етнології, гідрогеології, корисним копалинам, крає- і ландшафтознавству. Автор першого українського словника геологічної термінології. Основні праці:

  1. (рос.) Ископаемые пустыни Северного полушария: Монография. 1909. Книги 1-4.
  2. Загальне землезнавство: Монографія. 1927.
  3. До питань про вік поверхів лесу та похованих ґрунтів України: Монографія. 1931.
  4. Зональность ландшафтов и почв в Волинской губернии. 1910.
  5. Природна районізація України. 1922.
  6. Словник геологічної термінології. 1923.
  7. Мінералогія. 1926.
  8. Загальне землезнавство. 1927.

Література[ред.ред. код]

  • Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.313.
  • Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
  • Академік Павло Тутковський. Автобіографія. — К. — 1929.
  • Сно О. Бібліографічний спис друкованих праць академіка П. А. Тутковського / Збірник пам'яті академіка Павла Аполлоновича Тутковського, Том 1, — К. 1932.
  • Каптаренко-Чорноусова О. К. Академік Павло Аполлонович Тутковський / Геологічний журнал. — 1958, Том 18, випуск 1.
  • Історія Київського університету. — К., 1959.
  • Нариси з історії геологічних досліджень у Київському університеті / Під редакцією професора В. Г. Молявка, доцента О. В. Зінченка. — К., 1999.
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Незабутні постаті. — К., 2005.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]