Тушка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Цей термін має також інші значення. Докладніше — у статті Тушка (значення).
Globe icon.
 Інформація у цій статті відображає становище лише в деякій країні або регіоні, але не у всьому світі. Будь ласка, покращіть цю статтю, при потребі обговоривши проблему на сторінці обговорення. (березень 2013)

«Ту́шка» — термін, що вживається щодо депутатів Верховної Ради України, котрі, з особистої матеріальної чи іншої зацікавленості, вийшли з фракції від якої вони балотувалися до Верховної Ради України. Термін також вживається щодо депутатів, котрі у важливих питаннях голосують за постанови на боці фракцій, до яких не входять і до яких їх виборці не обирали.

Це один із проявів політичної корупції та кризи парламентаризму в Україні, так само як і "кнопкодави".

Зміст

Визначення терміну "тушка"[ред.]

У широкому значенні політичний термін «тушка» застосовується до тих політиків-високопосадовців, хто з кон'юнктурних міркувань змінив свої політичні погляди та (або) силу, яка забезпечила йому місце у парламенті або іншу високу посаду. Широке розуміння «тушки» охоплює не лише депутатів-опозиціонерів, що голосують у Верховній Раді України за провладні законопроекти. Термін допускає можливість як виключення, так і добровільного виходу з політичної партії (блоку) політика, втрату ним статусу «тушки»[1], а також «міграцію» політиків від однієї партії до іншої в межах одного виборчого блоку.[2].

Історія виникнення терміну[ред.]

Верховна Рада України VI скликання[ред.]

Прообразами тушок можна вважати депутатів Ігоря Рибакова (обирався від БЮТ) та Юрія Бута (обирався від НУНС), які 6 червня 2008 року написали заяви про вихід із парламентської коаліції, що на той час об'єднувала БЮТ і НУНС. Через це в коаліції залишилося менше 226 парламентаріїв, що призвело до її розпаду[3].

Коли у 2010 році після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах знов постало питання про формування парламентської коаліції, Партії регіонів необхідно було знайти спільну мову із НУНС або БЮТ, оскільки наявний на той час формат «ПР + Блок Литвина + Комуністи» не давав мінімально необхідної для утворення коаліції кількості народних депутатів. Утім, перемовини зайшли у глухий кут. Тоді були ухвалені зміни до Регламенту Верховної Ради України, якими було дозволено приєднуватися до коаліції не лише фракціям, але й окремим депутатам[4]. Законодавчі зміни забезпечили формування коаліції за рахунок переходу на бік владної команди кількох депутатів з НУНС та БЮТ.

11 березня 2010 року було оголошене повідомлення про сформування Коаліції депутатських фракцій «Стабільність і реформи» у Верховній Раді України шостого скликання[5], а також вирішені питання про відставку Юлії Тимошенко з посади Прем'єр-міністра та призначення на посаду Миколи Азарова. Засоби масової інформації з легкої руки опозиціонерів «охрестили» нове парламентське утворення «Коаліцією тушок». З цієї події термін «тушка» починає активно вживатися як журналістами, так і політиками.

Конституційний Суд визнав такими, що відповідають Конституції ті зміни до Регламенту Верховної Ради, що дозволили сформувати «коаліцію тушок»[6], 1 жовтня 2010 року взагалі скасував Конституційну реформу 2004 року, яка передбачала необхідність утворення коаліції депутатських фракцій[7]. Це спричинило «другу хвилю» виходу депутатів із опозиційних фракцій.

На початку 2012 року керівник громадського руху «Громадянський опір» Олександра Кужель оприлюднила список депутатів-тушок, які «зрадили своїх виборців». Втім, за ознаками вона підпадає під визначення «тушка», адже сама багато разів змінювала політичні сили, що забезпечували її кар'єрне політичне зростання (підтримувала Леоніда Кучму під час роботи у Верховній Раді у 1994–1998 роках, у списках партії «Трудова України» провладного блоку «За єдину Україну!» брала участь у парламентських виборах 2002 року, тоді ж підтримувала команду прем'єра Віктора Януковича, будучи членом команди Сергія Тігіпка, від якого пішла у листопаді 2011 року[8], змінивши свої погляди на прихильність до Юлії Тимошенко.

3 липня 2012 року парламент ухвалив Закон «Про засади державної мовної політики» (на основі проекту № 9073), який здійняв чергову хвилю звинувачень у належності тих або інших депутатів до категорії «тушок».

Звільнення Юлії Тимошенко з посади прем'єр-міністра[ред.]

Особливо цікава і важлива подія сталася 11 березня 2010 року при розгляді питання про відставку Ю. Тимошенко з посади Прем'єр-міністра та призначення Миколи Азарова. Хоча у той час фракції БЮТ і НУНС мали більшість (227 депутатів), 19 «помаранчевих» депутатів, проголосували як депутати від Партії регіонів і таким чином забезпечили вирішення питання в інтересах своїх політичних супротивників, фактично зрадивши інтереси своїх виборців.

За звільнення проголосували 244 депутати:

  • усі депутати фракції Партії регіонів (172), КПУ (27), Блоку Литвина (20),

Верховна Рада України VII скликання[ред.]

Першими тушкамим в Верховній Раді України VII скликання стали обрані від Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» батько та син Табалови. Батько, Табалов Олександр Миколайович, був обраний депутатом по багатомандатному округу як № 47 по списку ВО «Батьківщина». Син, Табалов Андрій Олександрович, став депутатом Верховної Ради як кандидат від ВО «Батьківщина» по одномандатному виборчому округу № 99 (Кіровоградська область)[9]. Обидва після обрання депутатами відмовилися вступити в фракцію ВО «Батьківщина» в Верховній Раді[10][11][12][13][14][15][16][17][18][19][20][21][22].

Різко про існування тушок, зокрема в Верховній Раді України VII скликання, висловився Президент України Леонід Кравчук:[23]

« Особисто я хотів би вірити в те, що в опозиції більше не буде «тушок» на кшталт Табалових, які ніби клялися на Біблії, а насправді — на казані зі смолою. Такі люди взагалі повинні бути викинуті з політичного життя як клятвовідступники.  »

4 квітня 2013 року народні депутати Олег Канівець, Віталій Немілостівий, Роман Стаднійчук, Ігор Скосар вийшли зі складу фракції «Батьківщина».[24][25]

Голова фракції «Батьківщина» Арсеній Яценюк в розмові з українськими журналістами в Брюсселі заявив, що за вихід з фракції «Батьківщина» дають 5 млн доларів США і 100 тис. доларів утримання щомісячно.[26][27]

Список тушок[ред.]

VI Скликання Верховної Ради України[ред.]

Lystivka tushky.jpg

VII Скликання Верховної Ради України[ред.]

Список "тушок" VII скликання Верховної Ради України

№ ПІБ Дата виходу з своєї фракції Фракція до якої приєднався
1 Олександр Табалов 11 грудня 2012[28] Позафракційний[29]
2 Андрій Табалов 11 грудня 2012[28] Позафракційний[30]
3 Олег Канівець 4 квітня 2013[25] Позафракційний[31]
4 Віталій Немілостівий 4 квітня 2013[25] Позафракційний[32]
5 Роман Стаднійчук 4 квітня 2013[25] Позафракційний[33]
6 Ігор Скосар 4 квітня 2013[25] Позафракційний[34]
7 Володимир Купчак 6 червня 2013[35] Позафракційний[36]
8 В'ячеслав Кутовий 6 червня 2013[35] Позафракційний[37]

Цікаві факти[ред.]

  • Термін «тушка» за смислом пов'язаний із анекдотом часів СРСР про старого єврея та його папугу:
« Старий єврей емігрує з СРСР і вивозить з собою папугу. Його перевіряють на митниці:
— З папугою не можна!
— Але це мій улюблений домашній вихованець, майже член сім'ї…
— Птахів дозволено вивозити тільки тушкою або опудалом. Доведеться залишити.
Папуга почув це і як закричить:
— Не треба мене залишати! Хоч опудалом, хоч тушкою, тільки б виїхати з цієї країни!		  »

— Народний фольклор

Див. також[ред.]

Примітки[ред.]

  1. ↑ Нардеп передумав бути «тушкою» (Лівий берег)
  2. ↑ БЮТ создает оппозицию, объединяя «тушек» (Ліга) (рос.)
  3. ↑ Юрій Бут: «темна конячка» української політики робить хід (Радіо Свобода)
  4. ↑ Верховна Рада дала зелене світло коаліції «тушками» (УНІАН)
  5. ↑ Повідомлення про сформування Коаліції депутатських фракцій «Стабільність і реформи» у Верховній Раді України шостого скликання від 11.03.2010 (Сайт Верховної Ради України)
  6. ↑ Коалиция «тушек» законна (Эксперт)
  7. ↑ КС скасував політреформу: Янукович отримав повноваження Кучми (ТСН)
  8. ↑ Кужель о Тигипко и ПР: «Я больше ни одному уроду служить не буду» (censor.net)
  9. ↑ СПИСОК народних депутатів України, обраних на виборах народних депутатів України 28 жовтня 2012 року // «Голос України». — № 214 (5464). — 2012. — 13 листопада. — С. 4—10.
  10. ↑ Стаття «Опозиція вимагає від двох потенційних „тушок“ здати мандати» на сайті «Українська правда»
  11. ↑ Депутат каже, що перших «тушок» в «Батьківщину» привів Яценюк
  12. ↑ З Ради виштовхали «тушок» і «скрутили» Femen
  13. ↑ «Тушки» таки стали депутатами. Опозиція проти
  14. ↑ Опозиція вимагає перевиборів в окрузі «тушки»-Табалова
  15. ↑ «Тушка» Табалов-молодший заявляв, що влада намагалась його зламати
  16. ↑ Перша з «тушок» раніше хотіла керувати в Партії регіонів
  17. ↑ Картки відсутніх «тушок» Табалових уже голосують у Раді
  18. ↑ Опозиція забирає картки у Табалових і вимагає, щоб Верховна Рада закрилась
  19. ↑ Кличко каже, що «Регіони» обіцяли не голосувати за Табалових
  20. ↑ Тушка Табалов прийшов в Раду і вмостився серед регіоналів
  21. ↑ ТУШКА-ТАБАЛОВ ЗДАВ КАРТКУ
  22. ↑ Новий парламент стартує з «синдрому Табалова» Мустафа Найем, Сергій Лещенко на сайті «Українська правда» 13 грудня 2012
  23. ↑ Стаття «Донбаська влада і граблі для опозиції» в газеті «Експрес» № 145 (6736) за 27.12.2012-3.01.2013
  24. ↑ Четверо депутатів вийшли з фракції «Батьківщини»
  25. ↑ а б в г д Із фракції ВО «Батьківщини» вийшло 4 депутати
  26. ↑ Яценюк розповів, скільки коштують його тушки
  27. ↑ Яценюк: Депутати залишають «Батьківщину» в результаті потужної атаки з боку влади
  28. ↑ а б http://www.pravda.com.ua/news/2012/12/11/6979241/ Ukrajins'ka Pravda: У "Батьківщині" намітилися дві "тушки" - ЗМІ
  29. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=15656&skl=8 Верховна Рада України: Народний депутат України VII скликання Табалов Олександр Миколайович
  30. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=15775&skl=8 Верховна Рада України: Народний депутат України VII скликання Табалов Андрій Олександрович
  31. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=3165&skl=8 Верховна Рада України: Народний депутат України VII скликання Канівець Олег Леонідович
  32. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=15663&skl=8 Верховна Рада України: Народний депутат України VII скликання Немілостівий Віталій Олександрович
  33. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=16646 Верховна Рада України: Народний депутат України VII скликання Стаднійчук Роман Васильович
  34. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=15660&skl=8 Верховна Рада України: Народний депутат України VII скликання Скосар Ігор Євгенійович
  35. ↑ а б http://www.chesno.org/events/833/ Chesno: Тушки про тушок: ВІДЕО
  36. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=15765&skl=8 Верховна Рада України: Народний депутат України VII скликання Купчак Володимир Романович
  37. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat?d_id=15772&skl=8 Верховна Рада України: Народний депутат України VII скликання Кутовий Вячеслав Григорович

Посилання[ред.]
Вибори
Уряди
Верховна Рада
Державний лад
Історія
Інше
«Тушки» • Корупція • Діаспора • Перепис населення (2001 • 2013)
Уряд Вітольда Фокіна (1990—1992) • Уряд Леоніда Кучми (1992—1993) • Уряд Віталія Масола (1994—1995) • Уряд Євгена Марчука (1995—1996) • Уряд Павла Лазаренка (1996—1997) • Уряд Валерія Пустовойтенка (1997—1999) • Уряд Віктора Ющенка (1999—2001) • Уряд Анатолія Кінаха (2001—2002) • Перший уряд Віктора Януковича (2002—2004) • Перший уряд Юлії Тимошенко (2005) • Уряд Юрія Єханурова (2005—2006) • Другий уряд Віктора Януковича (2006—2007) • Другий уряд Юлії Тимошенко (2007—2010) • Перший уряд Миколи Азарова (2010—2012) • Другий уряд Миколи Азарова (з 2012)
Малий герб України
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тушка&oldid=12738801