Ту-160

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Туполєв Ту-160
Tu-160 (4).jpg
Ту-160
Призначення: Стратегічний бомбардувальник 
Перший політ: 18 грудня 1981 р 
Прийнятий на озброєння: 23 квітня 1987 р 
Знятий з озброєння: в СРСР СРСР - 26 грудня 1991 (СРСР офіційно припинив існування), Україна Україна 
Період використання: 1987 - донині 
На озброєнні у: Росія Росія 
Історія виробництва
Виробник: КБ Туполев, СРСР 
Всього збудовано: 35 
Модифікації: Ту-160В, Ту-160 НК, Ту-160М, Ту-160П, Ту-160ПП, Ту-160К, Ту-160СК 
Конструктор: Туполев, Андрій Миколайович 
Характеристики
Екіпаж: 4 чол.
Максимальна швидкість (МШ): 2200 км/г
Бойовий радіус: 6000 км
Дальність польоту: 12300 км
Практична стеля: 15000 м
Швидкопідйомність: 420 м/с
Розміри
Довжина: 54,1 м
Висота: 13,1 м
Розмах крил: 55,7/35,6 м
Площа крил: 232 м²
Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд: 90 °
Шасі: триколісне з носовою стійкою, носова стійка прибирається по польоту, основні - у фюзеляж у напрямку до нього 
Маса
Споряджений: 267600 кг
Силова установка
Двигуни: ТРДДФ НК-32 
Тяга (потужність): 4 x 25000 кгс 
Озброєння

Ту-160 — надзвуковий стратегічний бомбардувальник-ракетоносець із змінною стрілоподібністю крила. Зараз є найпотужнішим бойовим літаком у світі. Перебував на озброєнні СРСР (з розташуванням у РРФСР та УРСР), зараз — Росії. Один музейний експонат знаходиться в Україні у Полтавському музеї дальньої авіації. За кодифікацією НАТО — «Blackjack». Від пілотів отримав назву — «Білий лебідь». Одна з назв, поширена серед льотчиків - «камбала».[1]

Історія[ред.ред. код]

На початку 1960-х у Радянському Союзі не було стратегічної авіації, що могла б подолати опір систем ППО НАТО та США того часу. Початок робіт над новим багаторежимним стратегічним літаком можна віднести до 1967 року, коли над ним почали роботу ОКБ Сухого та ОКБ Мясіщева. Були поставлені вимоги створити літак-носій, що мав високі політні характеристики. Наприклад, крейсерська швидкість визначалась як 3200-3500 км/год на висоті 18000 м, дальність перельоту на такому режимі визначалась у межах 11000-13000 км, дальність перельоту на великій висоті на дозвуковій швидкості та при поверхні землі становила 16000-18000 км та 11000-13000 км. Ударне озброєння визначалось як змінне та включало в собі ракети повітряного базування, а також вільнопадаючі та кориговані бомби різних типів та призначення, сумарна маса бойового завантаження досягала 45 тонн.

До 1970 року було підготовлено проекти від обох ОКБ. Вони пропонували чотиридвигунні літаки із крилом змінної стрілоподібності, проте різних схем. Із зміною у 1969 році ВПС проектного завдання, з 1970 року у роботу включилось ОКБ Туполєва. Першочергово спеціалістами ОКБ було відкинуто варіант із змінною стрілоподібністю крила. У 1972 році, після розгляду трьох проектів, кращою була визнана схема ОКБ Мясіщева (роботу ОКБ Сухого зняли з конкурсу через побоювання керівництва щодо перепрофілювання КБ з штурмової на важку авіацію), однак, оскільки ОКБ Туполєва мало досвід з розробки літаків подібних розмірів, всі матеріали вирішено передати у ОКБ Туполєва. Проте там відхилили запропоновану документацію та знову включились у роботу з проектування літака, тепер у варіанті із змінною стрілоподібністю крила, варіанти компонування із фіксованим крилом більше до розгляду не приймались.

Літак «Ту-160» здійснив свій перший політ 18 грудня 1981 року.

Історія Ту-160 в Повітряних Силах України[ред.ред. код]

Перші серійні машини надійшли у 184 Гвардійський Полтавсько-Берлінський Червонопрапорний вбап, що базувався у Прилуках Чернігівської області, 25 квітня 1987 року. Це була група з двох Ту-160. Один з літаків належав до дослідної другої серії, а другий був головним у військовій серії. В 1991 році на авіабазі у Прилуках в УРСР було угруповання з 19 літаків «Ту-160». Після розпаду Радянського Союзу літаки перейшли до Повітряних Сил України. Але стратегічна авіація не відповідала військовій доктрині України і тому в 1999 році 8 літаків «Ту-160» віддали росіянам за газ. Ще 9 літаків було утилізовано, один літак «Ту-160» залишився в місті Полтава в музеї Дальньої авіації.

Галерея[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ukrainian Spotter's Site Aerovokzal. - Одна з назв, поширена серед льотчиків - «Камбала». На знімку видно чому.