Тюдори

Біло-червона троянда - емблема Тюдорів

Періоди англійської історії

«Union Jack»
Англосаксонський період	(655–1066)
Епоха Плантагенетів	(1154–1485)
Тюдорівський період	(1485–1603)
Єлизаветинська епоха	(1558—1603)
Епоха Стюартів	(1603–1714)
Яковіанська епоха	(1603—1625)
Каролінська епоха	(1625—1642)
Громадянські війни, Республіка і Протекторат	(1642—1660)
Реставрація Стюартів і Славна революція	(1660—1688)
Утворення Великої Британії	(1688—1714)
Георгіанська епоха	(1714—1811)
Регентство	(1811—1830)
Вікторіанська епоха	(1837—1901)
Едвардіанська епоха	(1901–1910)

Тюдо́ри (традиційний український наголос; англійський наголос — на перший склад, англ. Túdors) — королівська династія, що правила в Англії в 1485—1603 роках. Змінила династію Йорків. Засновник — Генріх VII (король в 1485—1509) по лінії батька походив з уельських феодалів, по матері був родичем Ланкастерів.

Інші представники Тюдорів на англійському троні: Генріх VIII (1509—1547), Едвард VI (1547—1553), Марія I (1553—1558), Єлизавета I (1558—1603).

Всі Тюдори, за винятком Марії I, проводили політику, що відповідала інтересам англійського дворянства і буржуазії XVI століття (Реформація, протекціонізм, сприяння мореплавству, боротьба з Іспанією та інше). Влада Тюдорів мала абсолютистський характер, парламент повністю підкорявся короні. Проте вже в останні роки правління Єлизавети почалася боротьба парламенту на більші права, з розвитком капіталістичних стосунків він ставав рупором буржуазної опозиції проти королівського абсолютизму. Ця боротьба досягла особливої гостроти за часів правління наступної династії — Стюартів.

Історія династії

Походження

Династія бере початок від дворянського роду з Уельсу, який претендував на походження від давніх уельських королів. Початок його піднесенню поклав уельський землевласник і солдат Оуен Тюдор (†1461), який в 1422 році одружився з Катериною Валуа (*1401–†1437), донькою французького короля Карла VI (правив в 1380–1422) і вдовою англійського короля Генріха V Ланкастера (правив в 1413–1422). Їх син Едмунд Тюдор (*близ. 1430–†1456) в 1455 році одружився з Маргаритою Бофор (*1443–†1509), представницею молодшого коліна династії Плантагенетів-Ланкастерів. Від Бофорів до Тюдорів перейшло графство Річмонд.

Син Едмунда і Маргарити граф Генріх Річмонд (*1457–†1509) після повалення Ланкастерів Плантагенетами-Йорками і вбивства Генріха VI заявив (у 1484) про свої права на англійську корону як старший член будинку Ланкастерів з тих, хто залишилися в живих. Хоча гілка Бофорів була виключена з порядку престолонаслідування королем Генріхом IV (правив в 1399–1413).

Панування

У 1485 Тюдори зайняли англійський трон, поклавши край трьохвіковому правлінню династії Плантагенетів: 22 серпня 1485 року Генріх Річмонд розбив короля Річарда III Йорка (правив в 1483–1485) в битві при Босворті (сам Річард III загинув) і того ж дня оголосив себе королем Англії під ім'ям Генріха VII. Офіційна коронація відбулася 30 жовтня 1485 року у Вестмінстерському абатстві. У листопаді 1485 парламент прийняв статут, що закріпив англійський престол за Генріхом VII і його прямими нашадками, але не за родом Тюдорів в цілому.

У січні 1486 року Генріх VII одружився з Єлизаветою Плантагенет (*1466–†1503), старшою донькою англійського короля Едварда IV Йорка (правив в 1461–1470, 1471–1483), з'єднавши тим самим династії Ланкастерів та Йорків і поклавши край війні Червоної і Білої троянд. Геральдичним символом нової династії стала червоно-біла троянда Тюдорів.

Тюдори займали престол Англії сто вісімнадцять років. Після смерті Генріха VII англійську корону успадковували його син Генріх VIII (правив в 1509–1547), син Генріха VIII Едвард VI (1547–1553) і доньки Марія I Кривава (1553–1558) і Єлизавета I (1558–1603). Їх правління ознаменувалося Англійською Реформацією і розквітом англійського абсолютизму. Зі смертю бездітної Єлизавети I 24 березня 1603 династія Тюдоров припинилася — престол перейшов до шотландського короля Якова VI Стюарта (Яків I Англійський).

Значення

Століття правління династії Тюдорів (1485-1603) часто називають найкращим періодом англійської історії. Генріх VII заклав основи багатої держави і могутньої монархії. Його син, Генріх VIII, утримував дорогий і відомий своїми розкошами двір, а також відокремив англіканську церкву від Риму. Його донька Єлизавета розгромила сильну на ті часи іспанську флотилію.

Проте були і негативні сторони. Генріх VIII витратив багатство, накопичене його батьком. А Єлизавета ослабила уряд, продаючи державні посади, щоб не просити гроші в парламенту.

Джерела та література

• Дмитриева О. В. Елизавета I. Семь портретов королевы. — М.: Янус-К, 1998. — 248 с. — ISBN 5-86218-336-1
• Лоудз Д. Генрих VIII и его королевы. — Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. — 320 с. — 10 000 прим. — ISBN 5-85880-544-2
• Тюдоры //Большая советская энциклопедия.
• Тюдоры //Онлайн энциклопедия Кругосвет.
• Фрэнсис Бэкон. История правления короля Генриха VII. — М.: Наука, 1990.
• Хейг К. Елизавета I Английская. — Ростов-на-Дону: 1997. — 320 с. — 5 000 прим. — ISBN 5-222-00098-2

Додаткова література

• Bindoff S. Т. Tudor England. — L., 1951.
• EIton G. R. England under the Tudors. — N. Y., 1956.
• Griffiths R. A. The making of the Tudor dynasty. — Gloucester, 1985.
• Mackie J. D. The earlier Tudors, 1485-1558. — Oxford; New York, 1994.
• Plowden A. The House of Tudor. — Stroud, 1998.
• The Tudor monarchy. — London; New York, 1997.
• WiIliamson J. A. The Tudor Age. — L., 1953.