Тютюнник Григорій Михайлович
| Тютюнник Григорій Михайлович | |
 Григорій Тютюнник |
|
| Дата народження: | *23 квітня 1920 |
|---|---|
| Місце народження: | c.Шилівка Зіньківського району, Полтавщина |
| Дата смерті: | †29 серпня 1961 р. |
| Місце смерті: | Львів |
| Національність: |  Українець |
| Мова творів: | українська |
| Рід діяльності: | поет, прозаїк |
| Премії: |
|
Григо́рій Миха́йлович Тютю́нник (*23 квітня 1920, c.Шилівка Зіньківського району, Полтавщина — †29 серпня 1961, Львів)— український письменник, прозаїк, поет
Зміст |
[ред.] Біографія
Народився 23 квітня 1920 року в селі Шилівка Зіньківського району на Полтавщині.
З 1938 р. — студент Харківського університету, навчання в якому перервала війна. Воєнне лихоліття назавжди вкарбувалось в пам'яті і свідомості письменника, до останніх днів життя нагадувало про себе осколком біля серця. В післявоєнні роки був на педагогічній роботі, працював співробітником львівського журналу «Жовтень», вів активну і напружену літературну діяльність. Творчий доробок митця складають збірка оповідань «Зорані межі» (1950), повість «Хмарка сонця не заступить» (1957). Вже після смерті письменника побачила світ збірка поезій воєнного часу «Журавлині ключі» (1963).
Роман Григорія Тютюнника «Вир» посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії українського письменства. Його поява стала справжньою подією в літературному житті, засвідчила поступове, але неухильне одужання і відродження національної словесності після того удару, якого завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору.
Тютюнникові вдалося створити широке епічне полотно, густо населене різноманітними персонажами, в межах якого порушувались як гостроактуальні, так і вічні проблеми людського буття. Автор відмовився від утверджуваної десятиліттями практики схематизованого, одноплощинного зображення людини, натомість представив своїх героїв насамперед індивідуально неповторними особистостями. Помер Григорій Тютюнник 29 серпня 1961 у Львові[1]. Похований на Личаківському цвинтарі[2]. Інший письменник — Тютюнник Григір Михайлович (1931—1980) доводиться йому молодшим братом по батькові. Брати Григорій і Григір Тютюнники отримали одне й те саме ім'я Григорій через випадковий збіг обставин. Григорія насправді хотіли назвати Георгієм (Їгорем)[3]. Записувати дитину відрядили діда по матері, який по дорозі до сільради добряче випив за здоров'я новонародженого. Коли ж потрапив до сільради, то переплутав ім'я і записав онука Григорієм. Про дідову витівку дізналися, коли Їгору-Григорію було вже років п'ятнадцять — на той час у Михайла Тютюнника у новій сім'ї уже підростав другий син, за іронією долі, теж Григорій. Згодом, щоб відрізняли братів, молодшого стали звати Григором.
[ред.] Твори
- Вир (роман)
- Журавлині ключі (збірка поезій)
- Зорані межі (збірка оповідань)
- Хмарка сонця не заступить (повість)
[ред.] Екранiзацiя
У 1983 режисер Станіслав Клименко зняв за романом письменника художній фільм «Вир».
[ред.] Примітки
[ред.] Посилання
