Тягульський Володимир Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тягульський Володимир Григорович
Виконувач обов'язків начальника Південно-Західної залізниці
Нині на посаді
На посаді з 11 березня 2015
Попередник Олексій Кривопішин
Наступник Віталій Крючков
Народився 10 серпня 1954(1954-08-10) (69 років)
Могилів-Подільський, Вінницька область, Українська РСР, СРСР
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma mater Дніпровський національний університет залізничного транспорту
Нагороди
Заслужений працівник транспорту України
Заслужений працівник транспорту України

Володи́мир Григо́рович Тягу́льський (нар. 10 серпня 1954, Могилів-Подільський, Вінницька область, Українська РСР, СРСР) — радянський та український залізничник, виконувач обов'язків начальника Південно-західної залізниці2015), Заслужений працівник транспорту України (2003).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився у Могилеві-Подільському, що на Вінниччині. Батько Володимира працював мостовиком на ділянці шляху і хлопець вирішив продовжити сімейну справу, вступивши до Дніпропетровського інституту інженерів транспорту на факультет «Мости та тунелі».

У 1993 році, під час ліквідації наслідків розмиття насипу на залізничному переїзді, Тягульський познайомився з очільником Південно-Західної залізниці Борисом Олійником, який незабаром призначив його своїм помічником. Після трагічної загибелі Олійника, Володимир Тягульський не втратив посаду, а успішно співпрацював і з наступними начальниками залізниці.

Влітку 2001 року, під час керівництва Укрзалізницею Георгія Кирпи, Тягульського було звільнено з посади заступника начальника Південно-Західної залізниці з колійного господарства через випадок групового травматизму з летальними наслідками при підготовці виконання колійних робіт на станції Плиски[1]. Однак згодом Кирпа призначив його на посаду головного інженера Головного управління колійного господарства Укрзалізниці, а потім і головного інженера Південно-Західної залізниці. Проте незабаром між Кирпою та Тягульським стався ще один інцидент, внаслідок якого Володимир Григорович був усунутий від виконання обов'язків. Виною цьому стало небажання Тягульського затверджувати недосконалий технічний проект, що був поданий йому на розгляд. Дещо охоловши та розібравшись у ситуації, Кирпа поновив Володимира Тягульського на посаді, яку він займав аж до 2014 року.

28 березня 2013 року Тягульського було обрано головою наглядової ради ПАТ «Мостобуд», а влітку 2014 року призначено директором з інфраструктури Державної адміністрації залізничного транспорту України[2].

11 березня 2015 року рішенням Кабінету Міністрів України Тягульського було призначено на посаду виконуючого обов'язки начальника Південно-Західної залізниці на період перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства[3]. 16 березня під час виробничої наради до кабінету увійшли невідомі чоловіки в балаклавах та примусово вивели новопризначеного керівника з будівлі, після чого заблокували приміщення, перешкоджаючи роботі організації. Підозра у замовленні протиправних дій щодо Тягульського впала на відстороненого очільника Південно-Західної залізниці Олексія Кривопішина, що застосовував подібні методи до працівників залізниці й раніше[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Еще одна катастрофа на железной дороге (рос.) . «Сегодня». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 18 березня 2015.
  2. Газета «Южная магистраль» № 32 (9558) від 8 серпня 2014. Кадрові призначення (стор. 2) (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 березня 2015. Процитовано 17 березня 2015.
  3. Обов’язки начальника Південно-Західної залізниці на період перевірки її діяльності тимчасово виконуватиме Володимир Тягульський. «Магістраль». Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 17 березня 2015.
  4. Невідомі у формі не пускають тимчасового начальника Південно-Західної залізниці в кабінет. «Преса України». Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 17 березня 2015.
  5. Указ Президента України від 30 липня 2003 року № 771/2003 «Про відзначення державними нагородами України працівників залізничного транспорту »
  6. Газета «Рабочее слово» № 42 від 1 листопада 2008. Праця — джерело могутності галузі. Архів оригіналу за 2 квітня 2015. Процитовано 17 березня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Інтерв'ю