Тячівський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тячівський район
Tjachvskiy rayon gerb.png Tjachvskiy rayon prapor.png
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті області
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область/АРК: Закарпатська область
Код КОАТУУ: 2124400000
Утворений: 1946
Населення: 174 284 (на 1.08.2013)
Площа: 1818 км²
Густота: 95.3 осіб/км²
Тел. код: +380-3134
Поштові індекси: 90500—90578
Населені пункти та ради
Районний центр: місто Тячів
Міські ради: 1
Селищні ради: 5
Сільські ради: 31
Міста: 1
Смт: 5
Села: 56
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Адреса: 90500, Закарпатська обл., Тячівський р-н, м. Тячів, вул. Незалежності, 30, 3-38-87
Веб-сторінка: Тячівська РДА
Голова РДА: Голубка Петро Петрович
Голова ради: Данилюк Михайло Васильович

Тя́чівський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця у південно-східній частині Закарпатської області України. Населення становить 174 284 особи (на 1.08.2013). Площа — 1818 км². Районний центр місто Тячів. Утворено 1946 року.

Загальні відомості[ред.ред. код]

За площею є другим найбільшим районом в області, поступившись тільки Рахівському району. Протяжність його з півдня на північ 100 км, а зі сходу на захід 40 км, площа 1,8 тис.кв.км, що становить 14% території області. До складу району входять 37 місцевих рад — міська, 5 селищних, 31 сільська. На їх території розташовані 62 населені пункти, з них 18 мають статус гірських. Районний центр — м. Тячів.

За кількістю населення, де мешкає понад 176 тисяч осіб, район найбільший не лише на Закарпатті, а й в Україні в цілому серед сільських районів. На Тячівщині проживають представники 27 національностей. Більш компактно — румуни (19,3 тис. осіб, тобто 10,6%), угорці (6,2 тис. осіб 3,4%) та німці. Українці становлять 137211 осіб.

У районі 43000 га с/г земель, 11100 га садів, 115000 га лісів. Кліматичні і рельєфні умови в південних і північних частинах району істотно відрізняються. Умовно поділяються на три зони: низину, передгірську і гірську. Різниця у висоті над рівнем моря південних і північних населених пунктів становить більше 300 метрів, найвищою точкою є г. Братківська (1788 м).

Історія[ред.ред. код]

Територія району заселена з давніх-давен. Тячівський район відомий своїми археологічними пам'ятками. Зокрема, на території села Руське Поле виявлено городище Капуна (Х/І-Іст.до н. е.), Карпатські кургани (ІХАІІІ ст.до н. е. III ст. н. е.). В с. Біловарці та м. Тячів рештки поселень куштановицької культури (ІІ-І ст. до н. е.). Поселення давніх епох: раннього палеоліту (50 тис. років тому) виявлено у с. Діброва, пізнього палеоліту (30 тис. років тому) у с. Велика Уголька та городище епохи раннього заліза (І ст. до н. е.) у селищі Солотвино тощо.

Добування солі в Солотвинському родовищі проходило тут ще у бронзовому віці, а завдяки великим її запасам були налагоджені дружні стосунки з Римською імперією, про що свідчать непоодинокі знахідки Римських монет у старих шахтах.

Тячівщина як усе Закарпаття з X століття була частиною Угорського королівства.

Жителі Тячівщини брали участь у антифеодальному повстанні угорського селянства під проводом Дєрдя Дожі (1514 р.), яке переросло у загальноселянську війну, охопивши всю Угорщину, у тому числі і Закарпаття. Після придушення селянської війни Тячів разом з іншими містами (Мукачево, Ужгород, Вишково, Хуст, Сигет, Солотвина) був віднесений до числа бунтарських і пограбований, а потім два роки сплачував велику контрибуцію.

Тячівський район, як територіальна одиниця, створений у 1946 році.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 міську раду, 5 селишних рад і 31 сільська рада, які об'єднують 62 населені пункти та підпорядковані Тячівській районній раді. Адміністративний центр — місто Тячів[1].

Населення[ред.ред. код]

Тячівський район за чисельністю населення (176 тис. осіб) посідає друге місце серед районів України, після Харківського району. На території району мешкає кожен сьомий житель Закарпатської області. Основні національності — українці (83%), румуни (12%) та угорці (3%)

Динаміка населення Тячівського району[2][3]:

  • 1959 — 102 689
  • 1970 — 132 082
  • 1979 — 147 429
  • 1989 — 164 968
  • 2001 — 172 389
  • 2012 — 173 503
  • 2013–176 018

Динаміка національного складу населення Тячівського району за даними переписів[4][5]

1959 1989 2001
українці  83,7%  81,9%  83,2%
румуни  9,1%  11,7%  12,4%
угорці  3,8%  3,7%  2,9%
росіяни  1,2%  1,8%  1,0%
німці  1,0%  0,3%  0,2%

Етномовний склад населених пунктів району за переписом 2001 р. (рідна мова населення)[6]

українська румунська угорська російська
ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОН 83,5 12,4 2,8 1,1
м. ТЯЧІВ 73,5 0,8 22,6 2,8
с. ТЯЧІВКА 99,1 0,1 0,3 0,6
смт БУШТИНО 93,8 0,1 3,6 2,2
смт ДУБОВЕ 98,1 - 0,1 1,5
с. ВЕРХНІЙ ДУБОВЕЦЬ 99,9 - - 0,1
с. НИЖНІЙ ДУБОВЕЦЬ 98,4 - - 1,6
смт СОЛОТВИНО 14,5 56,5 24,3 3,2
смт ТЕРЕСВА 97,7 0,2 0,6 1,3
смт УСТЬ-ЧОРНА 93,3 - 0,8 1,5
с. БЕДЕВЛЯ 99,0 0,1 0,1 0,8
с. ГЛИНЯНИЙ 97,7 0,3 - 2,0
с. ДУБРІВКА 99,8 - - -
с. РУНЯ 99,6 - - 0,3
с. БІЛОВАРЦІ 98,4 - 0,1 1,4
с. ВЕЛИКА УГОЛЬКА 100,0 - - -
с. ВОНІГОВО 98,9 - 0,1 1,0
с. ГАНИЧІ 98,4 0,2 0,0 1,2
с. СОЛОНЕ 98,3 0,5 - 1,1
с. ГЛИБОКИЙ ПОТІК 0,8 98,4 0,1 0,3
с. ГРУШОВО 97,2 1,4 0,1 1,2
с. ДІБРОВА 1,6 97,6 0,0 0,4
с. ПЕЩЕРА - 100,0 - -
с. ПОДІШОР 1,7 97,0 - 0,6
с. ДОБРЯНСЬКЕ 98,7 - 0,1 1,1
с. ДУЛОВО 99,6 - - 0,4
с. КАЛИНИ 99,0 0,0 - 0,9
с. КОЛОДНЕ 99,7 - - 0,3
с. КРАСНА 99,3 - - 0,7
с. КРИВА 99,5 - 0,0 0,5
с. КРИЧОВО 99,2 - - 0,6
с. РОСОШ 99,7 - - 0,3
с. ЛАЗИ 98,3 0,8 0,1 0,7
с. ОКРУГЛА 96,9 - 2,3 0,5
с. ЛОПУХІВ 99,6 - - 0,4
с. НЕРЕСНИЦЯ 99,2 - 0,2 0,5
с. ПІДПЛЕША 98,5 0,2 - 1,2
с. НОВОБАРОВО 99,1 - - 1,0
с. НОВОСЕЛИЦЯ 99,6 0,0 - 0,3
с. ТИСАЛОВО 99,7 - - 0,3
с. ВІЛЬХІВЦІ 98,4 0,1 0,0 1,4
с. ВІЛЬХІВЧИК 99,6 - - 0,4
с. САСОВО 99,5 - - 0,5
с. ВІЛЬХІВЦІ-ЛАЗИ 99,7 - - 0,3
с. РАКОВЕ 99,1 - - 0,8
с. РУСЬКА МОКРА 99,3 - - 0,4
с. КОМСОМОЛЬСЬК 99,6 - - 0,2
с. РУСЬКЕ ПОЛЕ 98,6 0,0 0,2 1,1
с. ТАРАСІВКА 99,8 - - 0,2
с. ТЕРЕБЛЯ 99,8 - - 0,2
с. ТЕРНОВО 98,7 0,1 - 1,2
с. ВИШОВАТИЙ 99,8 - - 0,2
с. ПЕТРУШІВ 98,0 0,6 - 0,9
с. ТОПЧИНО 0,5 99,1 - 0,3
с. УГЛЯ 99,6 - - 0,4
с. БОБОВЕ 99,0 - - 1,0
с. ГРУНИКИ 99,8 - - 0,2
с. МАЛА УГОЛЬКА 99,5 - - 0,5
с. ЧУМАЛЬОВО 99,0 - - 0,9
с. РІВНЕ 99,5 - - 0,5
с. ШИРОКИЙ ЛУГ 99,8 - - 0,3
с. ПРИГІДЬ 99,9 - - 0,2
с. ФОНТИНЯСИ 99,9 - - 0,2

Економіка[ред.ред. код]

За структурою економічного розвитку район аграрно-промисловий. Працює 22 промислові підприємства, з них 9 лісової і деревообробної галузі, 8 харчової, 6 машинобудування і металообробки, інші. Населення району обслуговує понад 1300 діючих об'єктів торгівлі, побуту, виробничих структур усіх форм власності. Відкрито 6 цехів з розливу мінеральної води, 3 з виробництва макаронів, 45 пекарень тощо. Створено і успішно працюють колективне, 9 сільськогосподарських виробничих, 84 селянських (фермерських) та близько 50 тисяч індивідуальних господарств.

Район багатий на мінеральні та геотермальні води. Понад 60 мінеральних джерел Тячівщини містять до 20 життєво необхідних для здоров'я людини мікроелементів. Особливо багаті металами високогірні джерела Усть-Чорної, Руської Мокрої, Великої Угольки, Тарасівки. Є джерела з вмістом дефіцитного в Закарпатті фтору (села Добрянське, Новоселиця) та йоду (Велика Уголька, Руська Мокра). Мінеральні води Тячівського району багаті на кремнієву кислоту. В селі Велика Уголька є закрита свердловина теплої мінеральної води, а в селі Теребля свердловина з геотермальною водою, де високий вміст кухонної солі. Тут представлені різні типи мінеральних вод, найцінніші з яких слабосульфідні Серноводського типу, вуглекислі хлоридні натрієві типу Наугейм та вуглекислі гідрокарбонатно-хлоридні Малкінського типу. У залізистих нарзанах Тарасівського родовища зафіксовано найвищий рівень заліза у Закарпатті — 60 мгл.

Важливе місце в природних багатствах Тячівщини займає мармур, запаси якого становлять близько 800 тисяч кубічних метрів. В селі Новоселиця проходить видобування рожевого мармуру. Мармурові кар'єри відкрито також в селах Кричево, Угля, Вільхівські Лази, Ганичі.

У Ганичах виявлено значні запаси ліпаритових туфів, а в районі села Новоселиця запаси вапняку, що становлять понад 3 мільйони тонн.

У Солотвинському родовищі запаси солі складають біля 700 мільйонів тонн. Тереблянське родовище розроблялось в кінці XVIII та на початку XX століть. Зараз воно на консервації.

Освіта[ред.ред. код]

Освіта району представлена 76 державними загальноосвітніми школами, Солотвинською допоміжною школою та Буштинською гімназією інтернатами, з 2000 року в м. Тячів діє угорськомовний, а в смт Солотвино спеціалізований клас румуномовного ліцею. Молодь, яка вступає в життя, першу професію може здобути в 4 міжшкільних навчально-виробничих комбінатах та Усть-Чорнянській міжшкільній навчально-виробничій майстерні, Тячівському професійно-технічному училищі № 14. Середню спеціальну освіту надає Закарпатський машинобудівний технікум (смт Дубове). 3 школи мистецтв — в м. Тячів та селах Угля, Ганичі, 5 музичних шкіл — в селищах Буштино, Дубове, Тересва, Солотвино, селі Нижня Апша, 83 клубно-бібліотечні заклади.

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Медичною допомогою населення забезпечують районна, сім дільничних лікарень, міська та 15 сільських лікарських амбулаторій, 46 фельдшерсько-акушерських пунктів, 2 здоровпункти, тубдиспансер. Потужність медичних закладів 2635 лікарських відвідувань в зміну і 965 стаціонарних ліжок.

Мінеральні води родовищ курорту, ропа і палагові грязі солених озер, які за фізико-хімічними властивостями близькі до лікувальних факторів Мертвого моря, використовуються для лікування захворювань верхніх і нижніх дихальних шляхів, органів опори та руху, неврологічних, судинних, гінекологічних, шкіри. В Солотвині функціонують Українська та обласна алергологічні лікарні, Усть-Чорній — лікувально-оздоровчий комплекс «Ялинка», Буштині лікувально-оздоровчий комплекс «Тиса», Лазах санаторій «Чорна вода», Тереблі санаторій «Теребля» та база відпочинку «Едем», зони відпочинку у с. В.Лази та Велика Уголька.

З 1968 року тут почато лікування бронхіальної астми методом спелеотерапії з використанням мікроклімату соляних шахт. В Солотвині на території курорту розташовані санаторій «Мінерал», республіканська та обласна алергологічні лікарні.

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Пам'ятками архітектури є дерев'яні церкви: Миколаївська XVI століття в селі Колодному, Миколаївська в селі Діброва та Михайлівська в селі Нересниця (XVIII століття).

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]