Тізенгаузен Василь Карлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тізенгаузен Василь Карлович
Народився 1779 або 1781
Нарва, Yamburgsky Uyezdd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Помер 6 листопада 1857(1857-11-06)
Нарва, Yamburgsky Uyezdd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія
Діяльність офіцер
Alma mater Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург)
Учасник Російсько-шведська війна, Російсько-турецька війна 1806—1812, Французько-російська війна 1812 і Війна шостої коаліції
Військове звання полковник
Батько Carl Gotthardt von Tiesenhausend
Нагороди
Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни II ступеня
Тізенгаузен Василь Карлович. 1828 рік. Акварель Бестужева.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тізенгаузен.

Барон Василь (Вільгельм-Сигізмунд фон) Карлович Тізенгаузен (нар. 1779 або 1780 — пом. 25 жовтня 1857, Нарва) — полковник, командир Полтавського піхотного полку. Учасник російсько-шведської війни 1808—1809, російсько-турецької війни в 1810—1811 роках, Вітчизняної війни 1812 і закордонних походів російської армії.

Біографія[ред. | ред. код]

З дворян Ліфляндської губернії. Лютеранин. Батько — титулярний радник Карл Іванович Тізенгаузен, в 1809 році ушицький городничий в Подільській губернії, мати — уроджена Науендорф. Виховувався в Першому кадетському корпусі (1789—1799), звідки випущений підпоручиком в 3-й єгерський полк. В 1810—1811 роках брав участь у бойових діях під час російсько-турецької війни при Сілістри, Рущуку. У 1814—1815 ад'ютант при генерал-квартирмейстері І. І. Дибичі. Полковник — з 30 серпня 1815 року. Командир Смоленського піхотного полку — 18 червня 1816, звільнений від служби — 9 лютого 1817, знову прийнятий на службу і призначений командиром Полтавського піхотного полку — 4 листопада 1819 року.

Член Південного товариства з 1824 року. Заарештований в ніч з 4 на 5 січня 1826 року в Бобруйську, доставлений в Петербург на головну гауптвахту, ув'язнений у Петропавловську фортецю 11 січня 1826 року. Сам в таємне товариство нікого не прийняв. Прихильник республіканської форми правління, знав про зв'язки Південного товариства з польським патріотичним, якому було обіцяно відновлення королівства. Був присутній на нараді в Ліщині у Артамона Муравйова, де Муравйов пропонував зазіхнути на життя імператора. Знав про плани Південного товариства почати виступ в 1826 році, але стверджував що не поділяв злих намірів товариства. [1] Засуджений за VII розрядом до каторжних робіт на 2 роки. Каторгу відбував в Читинському острозі (1827—1828). Перебував на поселенні в м. Сургут Тобольської губернії, Тобольську і Ялуторовську. У 1853 році дозволено повернутися на батьківщину в Нарву. За амністією 1856 року відновлений в колишніх правах. Помер у Нарві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной.  // Алфавит членам бівших злоумішленніх тайніх обществ и лицам, прикосновеннім к делу, произведённому вісочайше учреждённою 17 декабря 1825-го года следственною комиссиею. Составлен 1827 года.— М.,"Наука", 1988, с. 322 — 323

Джерела[ред. | ред. код]

  • Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М.,"Наука", 1988, с.173 — 174 (рос.)
  • Зильберштейн И. С. Художник-декабрист Николай Бестужев. — М.,"Наука", 1988, с. 133
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тізенгаузен_Василь_Карлович&oldid=33669176