Тір

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тір
Tyre
a
World Heritage Logo global.svg Світова спадщина Flag of UNESCO.svg
Тріумфальна арка
Країна Ліван Ліван
Тип культурний
Критерії iii, vi
Ідентифікатор 299
Регіонb Арабські країни

Історія реєстрації

Зареєстроване: 1984
8-ма сесія

a Назва, як офіційно зазначено у списку
b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО

Тір, Сур — (фінік. צור, дав.-гр. Τύρος, араб. صور‎) — місто на півдні Лівану, у давнину — незалежне місто-держава.

Історія[ред.ред. код]

Гавань Сура, 2006 р.

Заснування[ред.ред. код]

Заснування міста приписувалося богам. За легендою, Усоос приплив на колоді до острова, поставив дві ментра і окропив їх кров'ю жертовних тварин. За іншим переказом, острів плавав по хвилях; на ньому були дві скелі і між ними оливка, на якій сидів орел, він повинен був зупинитися, коли будь-хто припливе до нього і принесе в жертву орла. Це зробив перший мореплавець Усоос, і острів був прикріплений до дна. Геродоту говорили місцеві жреці, що місто їхнє засноване 23 століття тому, тобто в першій половині XXVIII століття до н. е.

Найдавніша згадка про Тір — в Амарнській переписці. Князь Тіра Адімільку, принижуючись, просить свого сюзерена допомоги проти Сідону і амореїв; його замкнули на острові, у нього немає ані води, ані дров. У папірусі Anastasi I ( XIV столітті до н. е.) Тір згадується як велике «місто на морі, до якого підвозять воду на кораблях і яке багате рибою більше, ніж піском».

Найдавніше поселення знаходилося дійсно на острові; на материку були тільки передмістя і кладовища, а ім'я материкового Палетіра («стародавній Тір») засновано за непорозуміння. Води на острові не було, вона була проведена з Рас-ель-Аїн до материкового узбережжя, а звідки її доставляли кораблями в місто (залишки водопроводу збереглися досі між Телль-Машуком і Рас-ель — Аїн); під час облоги доводилося збирати дощову воду. Острів мав дві гавані — сидонську на півночі і єгипетську на південному-сході; остання тепер засипана піском, і частина острова розмита морем.

Колонізація Східного Середземномор'я[ред.ред. код]

Першорядну роль серед фінікійських міст-держав Тір почав відігравати в XII ст. до н. е., після руйнування Сідону филистимлянами; особливо це було помітно в сфері торгівлі. Майже всі колонії фінікійців в західній частині Середземного моря: (Кадіс, Утіка, Карфаген та багато ін.) були засновані вихідцями з Тіра. Міста-колонії визнавали гегемонію Тіра, вважали його бога - Мелькарта - своїм і посилали щорічну данину в його храм. Утіка, яка намагалася повстати проти Тіра, була упокоренна царем Хірамом I (969-936), відомим містобудівником і мудрим політиком. Саме через його дружбу з царем Соломоном, тіряни допомагали євреям будувати Храм Соломона.

Доба смут, воєн і васалітету[ред.ред. код]

Після Хірама I були смути, поки не вступив на престол узурпатор Іттобал I, брат Єзавелі, шурин Ахава Ізраїльського. При ньому Ассурназірпал Асирійський дійшов у своєму поході до Нар-ель-Кельба ( 876); Тір відкупився від нього дарами. Іттобал заснував Ботріс для захисту від ассірійців. При його онуці, Маттоне I, Салманасар II отримав дари (842) від Тіру, а за правління наступного царя, Пігмаліона, був похід Рамман-Нірарі (804 і 801), якому Тір також підносив дарунки. Тіглатпалассару III Тір сплатив 150 талантів; в анналах його згадуються царі Тіра Хірам II і Маттоне II ( 738, 734). Після них сидів Елулай, або Пюй ( 728 - 692), підпорядкував відпалих кіттійців в витримав переможно п'ятирічну облогу Салманасара IV.

Саргон хвалиться, що підпорядкував Тір, але Сінахерібу не вдалося впоратися з Елулаем, який приєднався до коаліції Тахарка та Єзекії. При Ассаргаддоні цар Тіра Баал спочатку підкорився Ассирії, потім приєднався до Єгипту, зазнав нападу, але, мабуть, не підкорився, хоча на сенджірлійскому барельєфі Ассаргаддон і зобразив його разом з Тахарком на мотузці біля ніг своїх (Берлін. музей). Ассурбаніпалу Баал повинен був підкоритися і дати йому в гарем свою дочку і в заручники — сина. Постійні облоги і війни послабили місто. Цим скористалися раби, які збунтувалися й перебили знать; царем був обраний Абдастарт (грец. Стратон). При Навуходоносорі Тір був на боці Єгипту та Іудеї. Вавилонський цар безуспішно тримав місто в облозі 13 років (з 587 р.), за царя Іттобале II. Однак знеможені громадяни вирішили укласти мир. Цар переселився в Вавилон; на його місце був поставлений Баал II (до 564), після якого в Тірі був знову переворот: царська влада замінилася "суддями "(шофет). Незабаром ворожа партія випросила з Вавилону царя Хірама III ( 552 - 532), при якому вавілонське панування замінилося перським.

Це панування Тір зносив спокійно і поставляв царям великий флот. Відмова пустити в місто Александром Македонським для принесення жертви Мелькарту спричинила за собою семимісячну облогу з насипом перешийка від берега до острова. Тіряни захищалися відчайдушно і не без успіху; гребля не багато б допомогла Александру, якби йому не вдалося зібрати великий флот з ворожих Тіру фінікійських міст. 8000 громадян загинуло, а цар Азімільк і вельможі, які врятувалися в храмі, були помилувані, 30000 чол. продано в рабство, але місто не було зруйноване і ще 17 років по тому трималося 15 місяців проти Антігона, будучи під владою Птолемеїв.

Освітній та релігійний центр[ред.ред. код]

В часи Еллінізму Тір був одним із освітніх центрів Середземномор’я — звідти родом античний науковець Порфирій, там також працювали історики Менандр Ефеський (Пергамський) та Дій) [1] та географ й картограф Марін. У Юдейську війну місто підтримувало римлян. Християнство з'явилося в Тірі рано; тут тиждень жив Апостол Павло (Дії XXI, 3); у місті незадовго з’явився єпископ(святий Дорофей та ін.) У період гонінь деякі християни Тіру зазнали мученицької смерті; лише за імператора Діоклетіана тут постраждало 156 мучеників. У Тірі також помер Ориген.

В Абіссінію проповідь християнства була занесена тірянами. Перший храм був побудований за Костянтина Великого тірським єпископом і урочисто освячено в 314 р. Євсевій Кесарійський детально описує другий тірський храм, на півдненному-сході міста, що був освячений ним в 335 р. У Тірі відбувався собор у справі Афанасія Олександрійського. Пізніше архієпископом міста був Вільгельм Тірський, відомий також як історик.

Від Хрестових походів до сучасності[ред.ред. код]

У Середні віки Тір був одним з головних міст Сходу. Місто було багатим, промислово розвинутим (особливо славилося скляними виробами) та вважалося неприступним. Тільки завдяки розбрату серед мусульман і за сприяння венеціанського флоту, королю Єрусалиму Балдуїну II вдалося 1124 року підкорити місто. Облога Тіра Саладіном 1187 року була безуспішною — завдяки Конраду де Монферрат місто вистояло[2].

В 1190 тут був похований Фрідріх Барбаросса. 1291 року Тір зруйнували мусульмани. Відтоді місто прийшло в занепад, попри зусилля Фахреддіна відродити його славу. 1837 року Тір сильно постраждав від землетрусу. В наш час[Коли?] на місці Тіра знаходиться Сур — гарне містечко, яке, однак, не має великого значення, оскільки торгівля перейшла до Бейрута. Населення Сура - бл. 6000 жителів, з них - 2700 мусульман і 2500 християн. Більшість православних свого часу возз'єдналися з Католицькою церквою, утворивши Мелькітську греко-католицьку церкву. Міську громаду Сура очолює архієпископ тірський. Місто розташоване на Півночі колишнього острова, тепер сполученого з берегом.

Колонії Тіра[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]