Тірсо де Моліна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тірсо де Моліна
ісп. Tirso de Molina
Тірсо де Моліна
Тірсо де Моліна
При народженні Габріель Тельєс
ісп. Gabriel Téllez
Дата народження 24 березня 1579(1579-03-24)
Місце народження Мадрид
Дата смерті 12 березня 1648(1648-03-12) (68 років)
Місце смерті Альмасан
Громадянство Іспанія Іспанія
Мова творів іспанська
Рід діяльності драматург, новеліст
Напрямок бароко
Жанр драма, комедія, новела

Ті́рсо де Молі́на (1579–1648) — іспанський драматург, доктор богослов'я, монах та офіційний історіограф ордену мерседаріїв. Справжнє ім'я — Габріель Тельєс. Автор більш ніж 400 віршованих п'єс, з яких до наших часів дійшло лише 84 комедії і 5 «ауто». Також звертався до різних прозаїчних жанрів (збірка новел на різні теми «Толедські вілли» (ісп. Los cigarrales de Toledo), надрукована у 1624 р).

Біографія[ред.ред. код]

Народився у родині ремісників Андреса Лопеса та Хуани Тельєс, які мешкали в містах Молінеті, Таравільє. Існує також версія, що Габріель Тельєс був незаконним сином дона Тельєса Хірона, герцога Осуни.

У 1600 році Габріель Тельєс постригся у ченці ордену мерседаріїв, який займався викупом іспанців, які потрапили в алжирський полон. З 1605 року жив у толедському монастирі мерседаріїв. Познайомився з Лопе де Вегою і розпочав свою драматургічну діяльність. Паралельно з духовною кар'єрою (в 1616–1618 рр. — проповідник в Санто Домінго на Гаїті, викладав, читав лекції з теології і брав участь у поетичних змаганнях, по поверненні — командор мерседаріїв у Трухільо), розвивалася світська театральна діяльність Тірсо де Моліна в Толедо і Мадриді.

У 1618 році Тірсо де Моліна втратив батька, а у 1620 — матір. Поселився у Мадриді і протягом наступних п'яти років брав активну участь у літературному житті столиці і продовжував одночасно просуватися по ієрархічній драбині ордена.

У 1621 році Тірсо де Моліна вдалося надрукувати «Толедські вілли» — книгу, побудовану на зразок «Декамерона», яка включала комедію «Сором'язливий у палаці», оповідання «Троє висміяних чоловіків» та низку інших творів. Тим часом над драматургом, який поєднував утвердження ренесансних ідеалів і тверезий погляд людини XVII століття на іспанське суспільство, яке не соромилось критики фаворитизма і натяків на зловживання правителя Олівареса, нависла небезпека.

В 1624 році на Тірсо де Моліна завели справу у судовій «Хунті де реформасьйон», а в 1625 році було підготовлене рішення про заборону драматургові писати світські твори і «відправити його у найвіддаленіший монастир ордену» через «скандал, викликаний його комедіями, які він пише у світській манері, пробуджуючи схильність до дурного і подаючи поганий приклад». Це рішення не було виконане в повній мірі. Поет продовжував писати комедії і продавати іх театральним трупам, а також насмілився опублікувати зібрання своїх п'єс, але все ж таки покинув Мадрид.

У 1626 році був обраний командором монастиря у Трухільо строком на три роки. Там він написав драматичну трилогію про завоювання Перу, прославляючи Пісарро та його братів. У наступні роки Тірсо де Моліна більшу частину часу провів у Толедо.

У 1630 році вийшла найвідоміша комедія «Сивільський спокусник, або Кам'яний гість»(El burlador de Sevilla y convidado de piedra, 1630).

У 1638 році поет повернувся у Мадрид. У 1639 році видав книгу «Розважальне повчання», а також п'ять частин «Комедій маестро Тірсо де Моліна». У 1640 році мадридським ченцям було заборонено писати сатиру на владу, тому Тірсо де Моліна був засланий у монастир у місті Куенк. У 1642 році драматург знову став з'являтися у різних монастирях ордена і з 1643 року поселився у Толедо. У 1645 році отримав місце командора монастиря у Сорії.

Тірсо де Моліна помер у монастирі Альмасан, на березі Дуеро.

Тірсо де Моліна як драматург[ред.ред. код]

Тірсо де Моліна належить до групи драматургів так званої «школи Лопе де Веги», але найбільше наблизався він до свого попередника в історичних та любовних творах. На відміну від Лопе де Веги, Тірсо часто ускладнює інтригу, ставлячи акцент на цікавій фабулі(найбільш віртуозно йому це вдалося у комедії «Дон Хіль Зелені штани»). Зрілі ж комедії Тірсо де Мліна можна назвати психологічними, наприклад п'єса «Благочестива Марта», розповідь про хитру дівчину, яка вдягає маску святенниці заради того, щоб всупереч своєму батькові з'єднатися з коханим.

Поглиблений психологізм Тірсо можна побачити не тільки в тому, що він більш докладно, ніж Лопе де Вега, розкриває внутрішній світ своїх героїв; його персонажі діють, керуючись більш — менш точним психологічним розрахунком. Тому перемагає той, хто зміг найбільш майстерно приховати свої наміри під відповідною випадку маскою і, разом з тим, розпізнати наміри суперника, який теж приховує їх.

Найяскравішим твором Тірсо де Моліна є драма «Севільський спокусник, або Кам'яний гість» — найперша в історії світової літератури драматична обробка легенди про Дон Жуана. П'єса Тірсо де Моліна носить аллегоричний характер і розповідає про те, як людина, яка бачить в житті лише гру і відкладає каяття на потім, губить свою душу. Дон Хуан керується хтивістю та азартом, кожне зваблення знаменує нову ступінь його падіння. Всі героїні п'єси, окрім доньї Анни, виявляються уразливими в силу своєї особистої гріховності.

Дон Хуан -це карикатура на ренесансний ідеал автономної особистості, яка звільнилась від норм релігії та середньовічної моралі, але натомість не набула ніяких нових принципів. Він геній розрухи, хижак. Але він дуже пивабливий завдяки своїй сміливості, енергії, дотепності, а його зухвалість пояснюється тим, що його батько — суддя і королівський фаворит.

Аморальність Дона Хуана, на думку Тірсо, не може залишатися без покарання. Поява кам'яної статуї сприймається як божественне покарання за розпусту. При цьому автор підкреслює, що поведінка Дона Хуана при дворі сприймається як невинні пустощі юнака.

У п'єсі образ кам'яної статуї поєднав у собі два зміста — соціально-політичний (виступ проти фаворитизма) і філософсько — релігійний (становище людини перед Богом). З одного боку, суд вершить саме небо, з іншого — суспільство. Вже після смерті дона Хуана до короля приходять знеславлені родичі, які вимагають відкритого осуду поведінки «пустуна». Король змушений засудити вчинки дона Хуана і тим самим віступити проти улюбленців двору. Такий фінал п'єси був достатньо сміливим кроком драматурга, який зазіхнув на непорушні закони світського суспільства.

Тірсо де Моліна першим розробив у літературі образ дона Хуана. Пізніше до нього зверталися Джильберто, Мольєр, Гольдоні, Байрон, Меріме, Пушкін, композитори Моцарт, Даргомижський, Штраус, але саме образ дона Хуана, створений Тірсо де Моліною, був найбільш близьким до релігійної ідеї численних легенд про розпусника, у вигляді якого втілились містичний еротизм, зневага до людей і відчай.

Творчий доробок[ред.ред. код]

  • «Сором'язливий у палаці» (1606)
  • «Покарання легковажності» (напис. 1613)
  • «Свята Хуана» (1614)
  • «Кохання і ревнощі змусять стати розумнішим» (1616)
  • «Правда завжди допомагає» (1623)
  • «Любов-цілителька» (1625?)
  • «Дон Хиль Зелені штани» (вид. 1630)
  • Драма «Обачність жінки» (вид. 1634)
  • «Найкраща жниця» (вид. 1634)
  • «Жінка, яка керує у домі» (вид. 1635)
  • «Богородиця оливкового гаю» (вид. 1636)
  • Героїчна комедія «Антона Гарсія» (вид. 1635)
  • «Осуджений за недолік віри» (вид. 1635)
  • «Благочестива Марта» (вид. 1636)

Джерела[ред.ред. код]

  • Испанский театр/Сост., вступ. ст. Н. Б. Томашевского. М., 1969.
  • Тирсо де Молина. Комедии/Сост. В. Столбов; вступ. ст. В. Силюнаса. М., 1969. Т. 1-2.
  • Жирмунский В. М. Из истории западноевропейских литератур. — Л., 1981.
  • Аникст А. А. Теория драмы от Аристотеля до Лессинга. История учений о драме. — М., 1967.
  • История зарубежной литературы XVIII века / Под ред. Л. В. Сидорченко. — М., 1999.

Посилання[ред.ред. код]