Тітківці
| село Тітківці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Закарпатська область |
| Район | Хустський район |
| Громада | Міжгірська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1600 |
| Населення | 205 |
| Поштовий індекс | 90014 |
| Телефонний код | +380 3146 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°41′46″ пн. ш. 23°34′47″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
817 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 90014, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с.Присліп,67 |
| Карта | |
  Тітківці | |
 Тітківці | |
| Мапа | |
| |
Ті́тківці — село в Україні, в Закарпатській області, Міжгірській селищній громаді.
Географія[ред. | ред. код]
На північно-східній стороні від села бере початок річка Бескидовець.
Назва[ред. | ред. код]
Перша згадка у 1828 як Titkovecz. Інші згадки: 1850 — Ditkovitz, 1851 — Titkovecz, 1852 — Ditkovicz, 1853 — Ditkovitz, 1882 — Titkovecz, 1898 — Titkovec, 1907 та 1913 — Titokvölgy, 1944 — Titkovec, Титковец, 1983 — Тітківці, Титковцы.
Храми села[ред. | ред. код]
Церква святого Івана Хрестителя (1905 рік)[ред. | ред. код]
Невелику дерев'яну церкву рідкісної форми та гарних пропорцій збудував майстер з Верхнього Бистрого Василь Ковбашин на прізвисько Сус (Ісус) у 1905 р. (за написом на одвірку)[1]. Прізвисько отримав за свою високу майстерність та вміння допомогти в будь-яких скрутних випадках.
Майстерна робота відчутна і в ладному зрубі, і в гарно поставленому шатровому верхові, і в таких художніх деталях, як одвірок дверей, аркада голосниць (закрита дощаними прикривками від непогоди), профільована лиштва під аркадою[1].
При вході влаштовано малесенький закритий ґанок. Нава має аркове склепіння, три дверні отвори без дверей ведуть до вівтаря. Тут зберігається доброї роботи дерев'яний вівтар, процесійний хрест, хоругви.
У другому ярусі висить багато орнаментований дзвін, виготовлений у Будапешті Ференцом Турі в 1905 р. На дзвоні дата — 1815 і напис, який повідомляє, що «Сей звон купила раба божа Вікторі Параца тачка Симеонова вдова за отпущеніє гріхів года 1905»[1]. Дзвін має своєрідний тремтливий голос і чарівну здатність розганяти хмари.
Колишня церківця тепер служить дзвіницею біля збудованої в 1931 р. православної церкви.
Церква святого Івана Предтечі (1931 рік)[ред. | ред. код]
Церква і дзвіниця в Тітківцях творять мальовничий ансамбль дерев'яних споруд. Церкву збудували з дотриманням усіх законів будівництва традиційної тридільної, дерев'яної церкви. Всі три частини вкриті спільним двосхилим дахом. Над бабинцем здіймається низька вежа з одним приплюснутим куполом і невеличкою главкою[2].
Посвятили фундамент 29 квітня 1931 року. Церкву збудувала талановита родина Форосів. Очолював будівництво Василь Форос. Разом з ним працювали його сини Степан і Федір та стричаники Федір і Юрко. Форос запропонував людям центрально-купольний храм з цибулястою банею, але громада схилилася до базилічної форми. Організував будівництво куратор Василь Фулитка[2].
Іконостас імітовано трафаретом по картону, яким вкрито стіни, а досить добрі ікони намалював місцевий художник Федір Форос Петрів.
На початку 1980-х років дах і опасання церкви вкрили бляхою, зруби оббили вертикально дошками. Дзвіницею служить колишня мініатюрна дерев'яна церква, збудована В. Ковбашиним у 1915 році[2]. Її головний об'єм — традиційно двоярусний (нижній ярус зрубний, верхній — каркасний), вкритий восьмисхилим шатром; з західного фасаду влаштовано прибудову з дощок, дахом якій служить опасання, а зі східного фасаду прибудовано зруб (вівтар) під двосхилим дахом, гребінь якого впирається в нижній край шатрового завершення.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 227 осіб, з яких 113 чоловіків та 114 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 205 осіб.[4]
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,02 % |
| російська | 0,98 % |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 496 – 497. Прадідівська слава (укр.). Процитовано 26 червня 2023.
- ↑ а б в Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с.720. Прадідівська слава (укр.). Процитовано 26 червня 2023.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі
- http://www.woodenchurches.com.ua/ukr/mizh/titkiv.htm[недоступне посилання з липня 2019]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||