Тіт Помпоній Аттік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тіт Помпоній Аттік
Народився 109 до н. е.
м.Рим
Помер 31 березня 32 до н. е.
Афіни
Громадянство Римська республіка
Діяльність письменник, видавець
Батько Тіт Помпоній
Матір Цецилія Метелла
Рід Помпонії
Дружина Цецилія Метелла Пілія
Діти 1 син та 1 донька

Тіт Помпоній Аттік (109 — 32 роки до н. е.) — політичний та громадський діяч, республіканець, прихильник оптиматів, фінансист, видавець часів занепаду республіки у Стародавньому Римі.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив із заможної родини вершників Помпоніїв. Син Тіта Промпонія та Цецилії Метелли. Про молоді роки мало відомостей. У 90 році до н. е. почав навчатися праву у Квінта Муція Сцеволи Авгура. Тут Помопній познайомився й затоваришував з Марком Туллієм Цицероном. У 87 році до н. е. переїхав до Афін, де активно займався вивченням філософії та суспільних наук. З приводу того, що Тіт Помпоній значний час провів у цьому місті, то отримав когномен «Аттік». Весь час перебування в Афінах вів листування з відомим політичними та громадськими діячами Риму, зокрема із Цицероном.

У 65 році до н. е. Помпоній повертається до Риму, де активно допомагає Цицеронові обійняти посаду консула на 63 рік до н. е. У 63—62 році до н. е. Тіт Помпоній активно допомагав Марку Цицерону придушити змову Катиліни. Зокрема під час суду над катилінаріями Аттік очолив загін, який узяв під охорону Капітолій. Після цього Аттік знову повертається до Греції.

У 58 році до н. е. помирає дядько Помпонія — Квінт Цецилій Метелл — згідно із заповітом якого був усиновлений й отримав величезний спадок. Після цього Аттік став іменуватися Тіт Цецилій Аттік Помпоніан. З цього періоду він починає активно займатися фінансами. Йому багато з відомих вершників та патриціїв доручали вести свої справи. Аттік визначався у веденні фінансових справ інших осіб чесністю, ретельністю та енергійністю. Цим заслужив велику повагу й довіру. Зокрема, Аттік давав поради Цицерону стосовно його фінансів, допомагав влаштувати віллу у Тускулі.

Водночав Аттік здобув славу в якості видавця. Так він допомагав Цицерону видати свої творіння та промови.

З середини [[50-ті до н. е.|50-х років до н. е. Помпоній був у Афінах, намагаючись не втручатися у політичні продії. Хоча постійно вів листування з Цицероном та іншими оптиматами. Водночас підтримував гарні стосунки з членами Першого триумвірату. Був одружений на родичці одного з них — Марка Ліцинія Красса. Водночас товаришував із Гнеєм Помпеєм Великим. Серед друзів Помпонія був відомий красномовець Гортензій Гортал.

З початком громадянської війни поміж Гаєм Цезарем та Гнеєм Помпеєм Тіт Аттік знову був поза політикою, хоча таємно підтримував республіканців і помпеянців. Аттік повернувся до Риму лише після вбивства Цезаря у 44 році до н. е. Тут намагався допогти республіканцям відновити колишній лад. При цьому суттєво допоміг грішми родині Марка Антонія — дружині Фульвії та дітям. В подальшому цей вчинок врятував Аттіка від внесення у проскрипції.

З початком Другого триумвірату Тіт Аттік знову полишає Рим й повертається до Греції. Тут він й помер 31 березня 32 року до н. е. За деякими відомостями заморив себе голодом, щоб позбавитися від страждань внаслідок невиліковної хвороби.

Творчість[ред.ред. код]

Вважався одним з найосвіченіших людей свого часу. Його листування з Цицероном становить 16 книг. Після загибелі Цицерона Тіт Аттік видав багато з його творів. Написав твір «Про консульство Цицерона», а також вірші.

В доробку є історичний нарис Liber annalis, який починався зі заснування Риму і закінчувався сьогоденням автора. Нарис цей було побудовано в анналістичній манері. Аттік був також автором декількох генеалогічних монографій, що містять відомості про знатні римські роди, зокрема, про Клавдіїв, Фабіїв, Марцеллів, а також твоуи «Замальовки» (Imagines), що містить короткі, написані гекзаметром пояснення до портретів відомих римлян. Окрім того, Аттік написав власні «Спогади». Все це не збереглося дотепер.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Цецилія Метелла Пілія

Діти:

Джерела[ред.ред. код]

  • Anthony Everitt, «Cicero», Random House, 2001.
  • Annette Dortmund: Römisches Buchwesen um die Zeitenwende. War T. Pomponius Atticus (110-32 v. Chr.) Verleger?. Harrassowitz, Wiesbaden 2001, ISBN 3-447-04387-3.