Т-17

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Танкетка Т-17.JPG
Т-17
Загальні дані
класифікація Танкетка
Виробництво та застосування
країна-виробник СРСР СРСР
роки виробництва 1929
кількість виробів, од. 1
роки експлуатації 19291930
основні країни-оператори СРСР СРСР
Основні параметри
бойова маса, т 1,95
екіпаж, осіб 1
довжина, мм 2700
ширина, мм 1800
висота, мм 1370
кліренс, мм 275
Броня
  лоб корпусу, мм/град. 14
  борт корпусу, мм/град. 14
  корма корпусу, мм/град. 14
  дах корпусу, мм/град. 7
  днище, мм/град. 7
Озброєння
приціли механічний приціл
кулемети 6,5-мм кулемет Федорова або 7,62-мм кулемет ДА
боєкомплект 900
Силова установка, маневреність та мобільність
тип, марка двигуна МС, карбюраторний, повітряного охолодження
потужність двигуна, к.с. (кВт) 20
пальне бензин
трансмісія механічна з 4-швидкісною КПП (3 передачі вперед і 1 назад)
підвіска (на один борт) 6 опорних катків зблокованих по два в три візки, 3 підтримуючих ролика, ведуче колеса заднього розташування
швидкість по шосе, км/год. 17
швидкість по перетятій місцевості, км/год. 12
питома потужність, к.с./т 10,3
подоланний підйом, ° 30°
подоланна стінка, м 0,4
подоланний рів, м 1,4
подоланний брід, м 0,9

Т-17 «Ліліпут» — радянська легка танкетка.

Створення[ред.ред. код]

З самого початку створення, танкетку Т-17 задумували використовувати як машину розвідки, супроводу, охорони та зв'язку. Початок проектування офіційно почався 1926 року: ГКБ ОАТ під керівництвом С. П. Шукалова, за участю Заславського В. І. почало проектування легкого одномісного розвідувального танка «Ліліпут». Проектування йшло повільно та неохоче. Підсумковий варіант вимагав повної переробки ходової частини та двигуна. 3 березня 1928 року під командуванням зав. моторної лабораторії А. П. Кушки та за сприяння Л. Я. Пальмен, інженерів С. О. Гінзбурга та Е. Гроте пройшов захист плану нової танкетки[1] Дослідний зразок був виготовлений на заводі «Більшовик» в Ленінграді лише восени 1929 року.

Конструкція[ред.ред. код]

Т-18 був головним конкурентом танкетки Т-17

За основу ходової та трансмісійної частини був узятий танк супроводу Т-16. Корпус, взятий у нереалізованого проекту танка «Ліліпут», був виключно клепаний на каркасі. Броньовий захист був протикулевий, броньові листи товщиною 7 і 14 мм. Двигун конструкції О. О. Мікуліна, що був модернізацією мотоциклетного двигуна ГоМВ Pz-12, був карбюраторним двоциліндровим, з повітряним охолодженням та горизонтальним розташуванням циліндрів. Потужність двигуна становила 20 к. с. Двигун та трансмісія становили єдиний силовий блок. Ємність паливного бака становила 47 літрів. Гусеничний ланцюг був гумовометалевий. Екіпаж машини — 1 особа, яй людина повинна була бути і водієм танкетки та стрільцем з кулемета. Перші випробування пробігом пройшла в січні 1930 року, а в червні 1930 танкетка Т-17 показала кращу рухливість навіть ніж танк Т-18. Проте ще на попередніх випробуваннях Т-17 одразу було видно, що одномісний кузов, який не давав можливість поєднувати водіння машини та стрільбу з кулемета, стане головною проблемою цієї танкетки. У зв'язку з цим, за рішенням випробувальної комісії, танкетка була відправлена ​​на доопрацювання.

Представлений ГКБ в січні 1931 року перероблений проект Т-17 був дуже схожий на свого попередника. Тільки з тією різницею, що новий Т-17 став двомісним і мав замість гумовометалевого гусеничного ланцюга, гумовий, типу «Кегресс». Серійне виробництво танкетки Т-17 визнали непотрібним, але проект залишили на доопрацювання. Також комісія висунула вимоги, щоб в покращеному Т-17 було місце для двох людей і щоб для проектування бралася конструкція та стандарти танка Т-18. Тим не менш, було замовлено ще три дослідних екземпляри Т-17, один з яких передбачалося модифікувати, встановивши два робочих місця для водія та стрілка. Незабаром, однак, від цих прототипів відмовилися на користь інших більш перспективних проектів. Згодом єдиний екземпляр машини був переобладнаний в танкетку Т-21

Пізніше на основі Т-17 ГКБ ОАТ під керівництвом С. П. Шукалова та В. І. Заславского були розроблені проекти самохідної батальйонної гармати та танкетки Т-21 (Л-IV) з екіпажем з двох осіб. У тому ж 1930 з урахуванням досвіду робіт над танкеткою Т-17, були розроблені двомісні танкетки Т-22 та Т-23. Модернізовані танкетки класифікувалися як «великі танкетки супроводу».

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  1. «Первые советские танки», Армада № 1, М.Свирин и А.Бескурников