Удай Cінґх II

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Удай Сінґх II
Народився 4 серпня 1522(15220804)
Чітор
Помер 28 лютого 1572
Гогунда
Титул магарана
Термін 1537–1572
Попередник Вікрамадітья Сінґх
Наступник Пратап Сінґх
Конфесія індуїзм
Батько Санграм Сінґх
Матір Карнаваті Бунді
Рід Сесодія
Дружина 3 дружини
Діти 4 сини

Удай Сінґх II (*4 серпня 1522 —28 лютого 1572) — раджпутський магарана держави Мевар у 1537–1572 роках.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з клану Сесодія. Третій син Санграм Сінґха, відомого ворога мусульманських династій північної Індії. Після смерті батька у 1527 році, владу перебрав його страший син Ратан Сінґх, після загибелі якого у 1531 році наступник магарана став інший брат Удай Сінґха — Вікрамадітья Сінґх. У 1534 році у зв'язку зп очатком війни проти Гуджарата Удай Сінґха відправлено до родичів матері — Бунді.

Тут він перебував до 1537 року, коли Вікрамадітью Сінґха було вбито Банбіро, що намагався стати новим правителем Чітора. Проте Удай Сінґха визнано новим магарана, проте офіційну коронацію він зміг лише у 1540 році. В цей час він вимушен був визнати владу Шер Шаха Сурі, який у 1543 році здолав Малдеву Ратхора, раджу Марвара.

Лише у 1555 році Удай Сінґх II зміг скинути владу династію Сурі. Поки тривали війни Великих Моголів проти афганських феодалів, він спокійно керував своїм князівством. Втім у 1558 році вимушен був направити заручником свого сина Пратап Сінґха до Делі. У 1562 році надав прихисток Баз Бахадуру, султану Мальви, та Чандрасену Ратхору, радже Марвара, які втекли від військ могольського падишаха Акбара. Тоді ж Прата Сінґх втік з Делі.

Це викликало війну з імперією Великих Моголів. У жовтні 1567 року армія Акбара підійшла до Чітора. Проте Удай Сінґх II втік з міста, заховавшись у горах. Після тривалої облоги фортеця впала.

Після зруйнування своєї столиці Чітор Удай Сінґх II визнав владу Моголів, а також у 1570 році заснував нову столицю Удайпур. Останні роки займався її розбудовою. Перед смертю у 1572 році оголосив спадкоємцем старшого сина Пратап Сінґха.

Джерела[ред.ред. код]