Удегейська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Удегейська мова (удейська мова, мова уде) — мова удегейців.

Належить до тунгусо-маньчжурських мов алтайської мовної родини.

Характерні риси удегейської мови[ред.ред. код]

Фонетика:

  • наявність коротких і довгих голосних;
  • серед приголосних є гортанно-зімкнений і фарингальний щілинний.

Морфологія:

Синтаксис:

Викорінення удегейської мови[ред.ред. код]

В 1938 році Євгеній Робертович Шнейдер, автор і перекладач перших книг удегейською мовою, був оголошений Радянською владою ворогом народу, арестовани і розстріляний. В цей же час НКВД вилучали зі шкільних бібліотек та домів всі книги удегейською мовою з метою спалення. Дітям в школі забороняли розмовляти рідною мовою[1].

Джерела і література[ред.ред. код]

  1. Беліков Володимир Загибель мов народів півночі (PDF) // Кур'єр ЮНЕСКО, (квітень 1994) С. 29-30. (англ.)(фр.)(араб.)(рос.)(ісп.)(кит.)
  • Суник О.П. Удегейська мова // Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985., Том 11. кн.1, К., 1984, стор. 435
  • Суник О.П. Удэгейский язык // Языки народов СССР. Т 5., Л., 1968 (рос.)
  • Суник О.П. Удэгейский язык // Языки мира: Тунгусо-маньчжурские языки. М., 1997 (рос.)