Удегейська мова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Удегейська мова (удейська мова, мова уде) — мова удегейців.
Належить до тунгусо-маньчжурських мов алтайської мовної родини.
[ред.] Характерні риси удегейської мови
- наявність коротких і довгих голосних;
- серед приголосних є гортанно-зімкнений і фарингальний щілинний.
- аглютинативна граматична побудова;
- сингармонізм взаємодіє з асиміляцією приголосних.
- порядок слів у реченні сталий.
[ред.] Викорінення удегейської мови
В 1938 році Євгеній Робертович Шнейдер, автор і перекладач перших книг удегейською мовою, був оголошений Радянською владою ворогом народу, арестовани і розстріляний. В цей же час НКВД вилучали зі шкільних бібліотек та домів всі книги удегейською мовою з метою спалення. Дітям в школі забороняли розмовляти рідною мовою[1].
[ред.] Джерела і література
- ↑ Беліков Володимир. Загибель мов народів півночі (PDF)// Кур'єр ЮНЕСКО. — (квітень 1994): 29-30. (англ.)(фр.)(араб.)(рос.)(ісп.)(кит.)
- Суник О.П. Удегейська мова // Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985., Том 11. кн.1, К., 1984, стор. 435
- Суник О.П. Удэгейский язык // Языки народов СССР. Т 5., Л., 1968 (рос.)
- Суник О.П. Удэгейский язык // Языки мира: Тунгусо-маньчжурские языки. М., 1997 (рос.)
