Удіни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Удіни
Benik1.jpg
родина Беніка Саакова на подвір'ї своєї хати,
с. Дубовий Овраґ, Світлоярський р-н, Волгоградська обл., Російська Федерація, жовтень 2002 року.
Загальна кількість бл. 10 тис. чол. (початок 2010-х рр.)
Найбільші розселення Азербайджан Азербайджан
Росія Росія
Україна Україна
Грузія Грузія
Вірменія Вірменія
Близькі етнічні групи лезгини
дагестанські народи
Мова удінська мова
Релігія християни

Уді́ни (самоназва уді, уті; рос. Уди́ны) — невеликий корінний дагестанський, зокрема, лезгинський народ у Закавказзі, що зараз проживає також у Росії та Україні.

Територія проживання і чисельність[ред.ред. код]

Удіни проживають в Азербайджані у Варташенському (м. Варташен) і Габалінському (с. Нідж) районах, у Грузії в Кварельському районі (Октомбері і деякі ближні села), в Росії у Волгоградській області (с. Дубовий Овраґ Світлоярського району).

Загальна чисельність удінів оціночно становить бл. 10 тисяч осіб (2010), в тому числі понад 4,100 осіб у Азербайджані [1], 4,267 осіб у Росії (згідно з даними перепису населення 2010 року[2], тоді як у 2002 було зафіксовано 3,721 російський удін[3]), 203 особи у Грузії[4], і ще 200 осіб у Вірменії (2006 рік)[5].

Після розпаду СРСР В Україні виявилась доволі велика удінська община, що засвідчили, зокрема, результати перепису населення 2001 року, за якими в країні проживало 592  удіна, причому кількість (і відсоток) тих, що в якості рідної називають удінську, дуже велика — 342 особи (або бл. 58%), лише 9 осіб (1,5%) в якості рідної назвали українську, решта — мови інших національностей[6].

Антропологія, мова і релігія[ред.ред. код]

Антропологічно удіни належать до балкано-кавказької раси великої європеоїдної раси.

Мова удінів — удінська, найбільш споріднена з лезгинською, з якою разом належить до дагестанської мовної підгрупи нахсько-дагестанської групи мов північно-кавказької мовної сім'ї.

Основні діалекти удінської мови: ніджський і варташенський.

Удінська мова є неписьменною. В якості літературної мови удіни здавна використовують мови народів, серед яких проживають, зокрема, азербайджанську, російську, грузинську, вірменську тощо.

За віросповіданням удіни — християни (православні та григоріани).

Дані з історії, господарства і соціальної організації[ред.ред. код]

Вважається, що удіни є нащадками населення давньої Кавказької Албанії. Перші достовірні свідчення про удінів датуються 2500-річною давниною, зокрема про про утіїв розповідає у своїй «Історії» давньогрецький автор V століття до н. е. Геродот, також про них згадується у «Географії» давньогрецького письменника I ст. до н. е. Страбона у його описі Каспійського моря та Кавказької Албанії

Вчені припускають, що державною мовою Кавказької Албанії був давноудінський. У 313 році албанський цар Урнайр прийняв хрещення, відтоді християнство стає офіційною релігією Кавказької Албанії, зберігшись аж до сьогодення і в удінів.

В подальшому удіни та їхня культура зазнали значного впливу з боку вірмен, а у Середньовіччі і азербайджанців.

У 1922 році декілька удінських родів переселилися з Варташену до Грузії.

Покинуте удінське традиційне житло, село Зінобйані біля Октомбері, Грузія, 2007 р.

Основними традиційними заняттями удінів ще на початку ХХ століття були орне землеробство (пшениця, ячмінь, просо), вирощування рису, садівництво і скотарство.

В удінів зазвичай мала́ сім'я, шлюби винятково екзогамні, натомість частими є національно змішані шлюби.

Культура і традиції[ред.ред. код]

Традиційне житло удінів — переважно одноповерхове, складене з цегли-сирцю, крите дахом з соломи або черепиці. У грузинських удінів за основний будівельний матеріал правило дерево, а стріхи робилися з дранки та черепиці.

Удінський національний костюм, близький до подібного у карабахських вірмен, у 1930-і роки був замінений на звичний горський.

Основу традиційного харчування складали пшеничний хліб, страви з рису, квасолі, м'яса (яловичина, свинина), птиці, риби тощо.

В удінів дуже своєрідні традиції і фольклор (історичні перекази, прислів'я і приказки). Відмітною рисою вірувань удінів є синкретизм — разом з християнськими традиціями зберігаються пережитки язичництва, культу предків тощо. Так широко розповсюдженими є різноманітні забобони, гадання і магічні дійства. Великий вплив на життя удінів мали знахарі.

Зберігаючи притаманну собі індивідуальність, удіни-християни в пізніші часи зазнали значного впливу з боку мусульманських народів-сусідів, що зокрема, відбилося на мові, одязі, частково на обрядності.

Цікаві факти, пов'язані з удінами[ред.ред. код]

  • Давні звичаї удінів тісно переплетені з християнством. Наприклад, в домі завжди мусить бути запалене вогнище, що свідчить про залишки вогнепоклонства. Крім вогню, пращури сучасних удінів вшановували Місяць (найголовніше божество у давніх кавказьких албанців), тому й зараз удіни-християни нерідко звертають свої молитви до Місяця. Не випадково албанська (удінська) назва цього світила — Хаш пов'язана з символом і назвою хреста — в удінській мові і дотепер збереглось слово хашдесун «хреститися». Також схилялись удіни перед Сонцем, священним кам'яними брилами, деревами, джерелами тощо. Щасливим днем в удінів вважалась п'ятниця[7].
  • В удінському суспільстві діє дуже сувора заборона на шлюби між родичами — попри невелику кількість членів удінської общини не можна женитися на родичах аж до сьомого коліна.
  • Удінська кухня має деякі цікаві страви, зокрема улюбленими ласощами традиційно вважаються смажені і варені каштани, волоські горіхи тощо.

Виноски[ред.ред. код]

  1. Державний статистичний комітет Республіки Азербайджан — Демографічна ситуація в Азербайджані
  2. Результати перепису населення Російської Федерації 2010 року (національний склад) (рос.)
  3. Перепис населення у Росії 2002 року (рос.)
  4. Етнічні групи у Грузії – Удіни, The Georgian Times, за 17 квітня 2008
  5. Гакобян Т. (Tatul Hakobyan) Курди-мусульмани і уді-християни. Карабахська війна змусила їх покинути батьківщину, Hetq Online за 13 листопада 2006 року (англ.)
  6. Всеукраїнський перепис населення 2001 року / Національний склад населення, громадянство / Розподіл населення за національністю та рідною мовою
  7. Розділ «Фольклор і традиції» на сайті Удінського культурно-прсвітницького товариства Ораїн (рос.)

Джерела і посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Бежанов М. Краткие сведения о селе Вар­ташен и его жителях // СМОМПК. Тифлис, 1892. Вып. 14. (рос.)
  • Волкова Н. Г. Удины Грузии // Полевые ис­следования Ин-та этнографии. 1975. М., 1977 (рос.)
  • Ворошил Г. (Гукасян). Удинско-азербайджанско-русский словарь. Баку, 1977 (рос.)
  • Дирр А. М. Грамматика удинского языка // СМОМПК. Тифлис, 1904. Вып. 30. (рос.)
  • Мовсэс Каланкатуаци. История страны Алуанк / Пер. с древнеармянского. Ш. В. Смбатяна. Ере­ван, 1984 (рос.)
  • Мамедова Ф. Политическая история и ис­торическая география Кавказской Албании: III в. до н. э. — VII в. н. э. Баку, 1986 (рос.)
  • Народы Кавказа, т. II. «Удины». Москва, 1960 (рос.)