Уесуґі Кенсін
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Уесуґі Кенсін | |
|
上杉謙信
|
|
 Прижеттевий портрет літнього Уесуґі Кенсіна |
|
| Роки життя | |
| Період | період Сенґоку |
| Народився | 18 лютого 1530 |
| Помер | 19 квітня 1578 (49 роки) |
| Похований | Рінсендзі |
| Імена | |
| Дитяче ім'я | Наґао Торатійо (長尾虎千代) |
| Доросле ім'я | Наґао Каґетора (長尾景虎) Уесуґі Масатора (上杉政虎) Уесуґі Терутора (上杉輝虎) Уесуґі Кесін (上杉謙信) |
| Посмертне ім'я | Сінко Кенсін (真光謙信) |
| Буддистське ім'я | Фусікіін (不識院) |
| Посади | |
| Сьоґунат | сьоґунат Муроматі |
| Ранги | 5-й |
| Титули | Канрей регіону Канто |
| Сюзерен | Уесуґі Сададзане Уесуґі Норімаса Асікаґа Йосітеру |
| Рід і родичі | |
| Рід | Наґао Уесуґі |
| Батько | Наґао Тамекаґе |
| Матір | Сейґан'ін (青岩院) |
| Брати | Наґао Харукаґе Наґао Каґеясу |
| Дружини | |
| Головна дружина | відсутня |
| Діти | |
| Прийомні сини | Уесуґі Каґекацу |
| Доньки | відсутні |
Уесуґі Кенсін (яп. 上杉謙信, うえすぎけんしん, уесуґі кенсін, 18 лютого 1530 — 19 квітня 1578) — японський самурайський полководець періоду Сенґоку. Голова родів Наґао і Уесуґі.
Зміст |
[ред.] Біографія
[ред.] Молоді роки
Кенсін народився 18 лютого 1530 року у сім'ї Наґао Тамекаґе, голови самурайського роду Наґао і заступника військового губернатора провінції Етіґо. Дитячем іменем хлопця було Торатійо, але після церемонії повноліття він оримав нове — Каґетора. Впродовж свого життя Каґетора міняв свої імена на Масатора і Терутора, а прийнявши чернечий постриг, став називатися Кенсіном.
[ред.] Об'єднання батьківщини
1536 року, по смерті батька, молодого Кенсіна віддали до монастиря Рінседзі, який служив головною усипальницею роду Наґао. Головування у сім'ї і посаду заступника губернатора успадкував старший брат хлопця, Наґао Харукаґе. Проте його правління призвело до численних заколотів місцевої самурайської знаті — провінціалів, які невдовзі обрали своїм патроном закинутого у монастирі Кенсіна. Розповся конфлікт між обома братами, який захлеснув всю Етіґо. Під час нього ставка Кенсіна знаходилася у замку Тотіо. 1548 року за посередництва військового губернатора Уесуґі Сададзане братовбивча війна була припинена. Старший брат Харукаґе був змушений піти у відставку і прийняти постриг, а молодший брат Кенсін, який тоді ще носив ім'я Каґетора, став головою сім'ї Наґао і заступником губернатора. Кенсін переніс свою резиденцію до родового замку Касуґяма і розбудував одноіменне призамкове містечко.
У 1550 році військовий губернатор Уесуґі Сададзане помер, що дозволило Кенсіну захопити реальну владу. Наступного року він змусив капітулювати свого далекого бунтівного родича Наґао Масакаґе і завршив об'єднання провінції Етіґо під своїм контролем.
[ред.] Підтримка сусідів
1552 року у сусідніх з Етіґо землях відбулися важливі події: у провінції Кодзуке самураї роду Ґо-Ходзьо прогнали законного володаря Уесуґі Норімасу, канрея регіону Канто, а у провінцію Сінано вторглися війська південного володаря Такеди Сінґена. Біженці з обох регіонів — Като і Сінано — попросили допомоги у Кенсіна, який, погодившись, розпочав війну на два фронти: проти Ґо-Ходзьо і Такеди.
1553 року Кенсін виступив із армією у місцевість Каванакадзіма в провінції Сінано. Там він дав перший бій військам Такеди, який відбувався відтоді на тому ж місці ще 5 разів.
Того ж року Кенсін відвідав столицю Кіото, де був прийнятий на аудієнції у імператора Японії, побував у місті Сакаї, де зустрівся із Хонґандзі Кенньо, патріархом буддистської секти Дзьодо Сінсю, а також звершив паломництво до храмів священної гори Коя. Цим вчинком він продемонстурвав свою підтримку центральній владі та традиційним суспільно-плолітичним інститутам Японії, які на той час прийшли у занепад через невщухаючі міжусобиці регіональних володарів.
1555 року Кенсін знову зустрівся із військами Такеди у місцевості Каванакадзіма. Кампанія тривала п'ять місяців і, закінчившись нічиєю, спричинила розкол серед провінціалів Етіґо. Через нього Кенсінові остогидла політика — він самовільно і потайки полишив власну провінцію, рушивши до священної гори Коя, щоб стати там буддистським ченцем. Перелякані провінціали, які втаратили свого володаря, вирішили повернути його перед лицем небезпеки вторгнення військ Такеди і Ґо-Ходзьо. Отримавши присяги вірності і заручників від бунтівних провінціалів, Кенсін повернувся назад, змігши посилити свій контроль над ними.
[ред.] Похід до регіону Канто
1557 року Уесуґі Норімаса, канрей регіону Канто, утік до провінції Етіґо, прохаючи притулку у її володаря, який був його формальним васалом. Оскільки біженець не мав наступника він забажав передати свій спадок і посаду Кенсіну. Останній прибув з цим клопотанням 1559 року до столиці і отримав дозвіл на призначення себе канреєм від сьоґуна. Наступного року, прагнучи довести свою вірність Норімасі, Кенсін вирушив на чолі величезної армії до південного регіону Канто, з метою розбити Ґо-Ходзьо.
Впродовж декількох місяців наступаючим військам вдалося відвоювати весь регіон і у 1561 році обложити основні сили противника у його головній цитаделі — замку Одавара. Проте усі штурми завершилися поразками і Кенсін був змушений відступити від нього. Підкорення Канто виявилося нелегкою справою — сил лише самої провінції Етіґо було недостатньо, а допомога місцевої знаті поступала рідко. Через це Кенсін був змушений тримати свою ставку на півночі регіону, у містечку Умаябасі провінції Кодзуке.
1561 року, під час походу, Уесуґі Норімаса передав Кенсінові свою посаду канрея і головування у роді Уесуґі. Урочистості відбулися у символічному для самураїв місті Камакура — резиденції перших сьоґунів з родини Мінамото. Кенсін, який тоді носив ім'я Наґао Каґетора, змінив його на Уесуґі Масатора.
Оскільки володар Етіґо вів війну на два фронти — проти роду Ґо-Ходзьо у регіоні Канто і проти роду Такеда у провінції Сінано —, він не міг довго залишатися прикутим до одного з них. Крім цього, його батьківські володіння страждали від релігійних заворушень сектантів Дзьодо Сінсю, союзником яких був його ворог Такеда Сінґен. Прагнучи остаточно розправитися з останнім, Кенсін зійшовся з ним 1561 року у четвертій битві при Каванакадзіма, яка попри свій розмах, закінчилася нічиєю.
Усе своє життя Кенсіну так і не вдалося підкорити регіон Канто.
[ред.] Війна проти Такеди і Оди
1562 року, зі смертю сьоґуна Асікаґи Йосітеру, Кенсін змінив своє ім'я Уесуґі Масатора на Уесуґі Терутора на честь покійного, взявши один ієрогліф "теру" від його імені.
1569 року, користуючись тим, що Такеда Сінґен розірвав свій союз із родами Імаґава і Ґо-Ходзьо і вторгся до земель першого — південної провінції Суруґа, Кенсін уклав військовий договір із своїм колишнім ворогом, Ґо-Ходзьо, скерований проти Такеди. Однак завдяки дипломатам останнього ця угода не діяла більше року.
Оскільки Такеда Сінґен облишив спроби підкорити північну частину Сінано, яка була під протекторатом Кенсіна, і рушив на завоювання Кіото, Кенсін, у свою чергу, також звернув свій погляд на Західну Японію. 1572 року він уклав союз із Одою Нобунаґою, спільно з військами якого придушив релігійні заколоти сектанів Дзьодо Сінсю у провінції Еттю, і після семрті свого запеклого ворога, Сінґена, завоював її.
1574 року Кенсін вдруге у своєму житті прийняв постриг і отримав від монаха з священної гори Коя чернечий титул Хоін Ямато-сьо та ім'я Кенсін[1].
Прагнучи захопити столицю, 1576 року Уесуґі розірвав стосунки із Одою Нобунагою і, уклавши союз із монастирем Ісіяма Хонґандзі, рушив на столицю, що перебувала під контролем Оди. Армія Кенсіна здобула провінцію Ното, просунулась у провінцію Каґа, але зупинилася напівдороги — на сході почали наступ ворожі війська Ґо-Ходзьо, які уклали союз із Одою. Через це Кенсін повернув на схід і у 1578 році зібрав велику аримію для покарання Ґо-Ходзьо у регіоні Канто. Проте за два дні до виступу в похід, 19 квітня він помер від кровиливу у мозок. Наступником покійного став його прийомний син Уесуґі Каґекацу.
Протягом усього життя Уесуґі Кенсін не мав дружини і власних дітей. Він був буддистським фанатиком секти Сінґон і відкидав усі "світські страсті" як гріховні. Релігійний запал Кенсіна спричинив його віру в те, що він сам був перевтіленням бога війни і півночі Бісямонтена (Вайсравана). За грізний норов і успіхи на війні володаря Етіґо часто називали "тигром Етіґо" (етіґо но тора) або "драконом Етіґо" (етіґо но рю).
[ред.] Дивіться також
| Попередник: |
 1548 — 1578 |
Наступник: |
| Наґао Харукаґе | Уесуґі Каґекацу |
| Попередник: | Голова роду Наґао 1548 — 1561 |
Наступник: |
| Уесуґі Норімаса | Уесуґі Каґекацу |
| Попередник: | Канрей регіону Канто 1561 — 1578 |
Наступник: |
| Уесуґі Норімаса | — |
[ред.] Примітки
[ред.] Джерела та література
- 『新編 日本史辞典』 (Нове видання. Словник історії Японії) 京大日本史辞典編纂会、東京創元社、1994. — P.80.
