Ужгород

Ужгород
Герб Ужгорода Прапор Ужгорода
Ужгород на адміністративній мапі Закарпатської області
Ужгород на мапі України
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Закарпатська область
Район/міськрада	Ужгородська міська рада
Код КОАТУУ	2110100000
Засноване	9 століття
Населення	116 304 (1 лютого 2013)
Площа	40 км²
Густота населення	1200 осіб/км²
Поштові індекси	88000-499
Телефонний код	+380-312(2)
Координати	48°37′26″ пн. ш. 22°17′42″ сх. д.
Висота над рівнем моря	120 м
Водойма	Уж
Міста-побратими	Ньїредьгаза  Угорщина Москва,  Росія Орел  Росія Пула  Хорватія Корвалліс, Орегон  США Дармштадт Німеччина Ярослав  Польща Їглава  Чехія
День міста	6 жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція	Ужгород
До Києва
- фізична	631 км
- залізницею	853 км
- автошляхами	782 км
Міська влада
Адреса	88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, 3, 61-70-71
Веб-сторінка	Ужгородська міська рада
Міський голова	Погорєлов Віктор Володимирович

У́жгород (угор. Ungvár, словац. Užhorod; У́нґвар — до січня 1919, 9 листопада 1938 — жовтень 1944) — місто на ріці Уж, адміністративний центр Закарпатської області та Ужгородського району. Розташоване за 785 км від Києва, на кордоні зі Словаччиною.

Етимологія

Повідомлення Аль-Ідрісі у 1154 р. є найдавнішим письмовим джерелом, в якому згадується Ужгород. Як свідчать історичні документи, місто з часу свого першого згадування фактично до кінця Першої світової війни мало тільки одну назву: Унгвар (видозміни Гункбар, Гунґвар, Онґвар). Саме слово складається з двох частин: «Унґ» і «вар». Що стосується другої з них, тут вчені одностайні, так як слово «вар» в угорській мові означає «укріплення, фортеця, замок» (в угорську мову воно потрапило з іранської). Також великі дискусії викликає етимологія слова «Унґ». У 1860 р. один з перших істориків міста Карої Мейсарош (1821-1890) стверджував, що «Унґ» нібито означає «швидкий». Тим часом для визначення вказаного поняття в слов'янських мовах вживаються зовсім інші слова. Один з дослідників Еде Маукс, спираючись на те, що серед кочівних тюркських народів вожді племен називалися «онґ», і оскільки, відповідно до історичних праць угорського автора Аноніма (поч XIII в.) Арпад - один з вождів древніх угрів в кінці IX ст. - початку X ст. - захопив Ужгород, то і фортеця (місто) отримала назву «Онґвар» («Унґвар»). Однак, як з'ясувалося, Арпад мав титул "юлі" або "Дюли" (з чого пізніше виникло власне ім'я Дюла), а не «онґ». Не підтверджується й припущення Пала Ясої, що ця назва походить від імені посла східно-римського імператора Феодосія Онегеса, спрямованого до короля гунів Аттіли (V ст.). Іван Раковський вважав, що назва Унґвар більш слов'янська, ніж Ужгород, і походить від таких слів, як Уґ (Унґ), що означає Південь (річка Унґ (Уґ по-словацьки) сьогоднішній Уж, тече на південь) і слова "твар" ( творити, твердиня, фортеця), з якого випала буква «т» і воно отримало форму вар. Борис Яценко, відомий дослідник "Велесової книги" висунув гіпотезу, що в назві міста криється етнічна назва його жителів - українців, яких нібито називали також Унгаро. У першій половині XIX ст. видатний славіст Павел Шафарик (1795-1861) штучно з назви Унгвар утворив назву Угвар. З цієї назви пізніше була зроблена калька «Оуґгород». Паралельно з цим викладач Ужгородської духовної семінарії Андрій Балудянський (1807-1853) створив форму «Унґоград» перевівши угорське слово «вар» (замок, укріплення) на слов'янське «град» однак жодна назва не прижилася. У середині XIX в., нарешті, з'являється і назва Ужгород. Виникло воно під впливом підйому національних рухів русинського населення краю, особливо в часи угорської революції 1848-1849 рр.. Кому належить авторство в створенні цієї назви, поки невідомо, проте існують уявлення, яким чином воно утворено. Замість елементу «Унґ» вжито слово «Уж», а угорське «вар» («замок, фортеця») переведене (до речі - хибно) як «місто». Нова назва міста - «Ужгород» - у той час не прижилася. Нею спорадично користувалися до кінця 1860-х рр.. лише деякі з представників місцевої інтелігенції (наприклад, Олександр Духнович). Населення ж краю, як писав у 1869 р. І. Раковський «з недорозумінням звертається до священіків з питанням. Що це за місто Ужгород, де воно ?». Не дивно, що і ця назва не прижилася. Про неї згадали лише після Першої світової війни, коли Закарпаття відійшло до Чехословаччини і нова влада вирішила слов'янізувати назви міст та сіл краю. З того часу, за винятком короткого періоду (1938-1944), коли Закарпаття входило до складу хортистської Угорщини, офіційно вживається назва Ужгород.

Географія та клімат

Рельєф та гідрографія

Місто розташоване на висоті приблизно 120 м в передгір'ях Карпат на річці Уж (105 км в межах України). Територія міста становить 41,56 км². Протяжність міста з півночі на південь — 12 км, зі сходу на захід — 5 км. Найвища точка Ужгорода — гора Велика Дайбовецька — 224 м. Площа зелених масивів і насаджень становить 1574 га, крім цього, Ужгород з усіх боків оточений лісами. Значну частину площі міста становить правобережна частина (Старе Місто), яка дещо більша лівобережної. Береги річки Уж пов'язують 7 мостів: 6 пішохідно-транспортних і 1 залізничний.

Клімат

Клімат помірно-континентальний, з жарким літом і м'якою зимою. Значно впливає на клімат міста захищеність Карпатами від холодних вітрів з півночі.

Середньорічна температура повітря становить 10,1 ° С, найнижча вона у січні (мінус 1,7 ° С), найвища — в липні (20,9 ° С).

Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (мінус 11,1 ° С) зафіксована в 1964 р., найвища (4,1 ° С) — у 1936 р. Найнижча середньомісячна температура в липні (17,6 ° С) спостерігалась у 1902 і 1979 рр., найвища (23,6 ° С) — у 1994 р. Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 32,0 ° С) зафіксовано 9-10 лютого 1929 р., абсолютний максимум (38,6 ° С) — 15 липня 1952. В останні 100-120 років температура повітря в Ужгороді, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася приблизно на 1,0 ° С. Найбільше підвищення температури в першій половині року.

У середньому за рік в Ужгороді випадає 748 мм атмосферних опадів, найменше їх у лютому і квітні, найбільше — у червні та липні.

Мінімальна річна кількість опадів (443 мм) спостерігалась у 1961 р., максимальна (1134 мм) — у 1980 р. Максимальну добову кількість опадів (75 мм) зафіксовано у червні 1892 р. У середньому за рік у місті спостерігається 156 днів з опадами; найменше їх (9) у жовтні, найбільше (18) — у грудні. Щороку в Ужгороді утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна.

Відносна вологість повітря в середньому становить 73%, найменша вона у квітні (63%), найбільша — у грудні (84%).

Клімат Ужгорода
Показник	Січ	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лис	Гру	Рік
Абсолютний максимум, °C	13,3	17,2	25,4	29,5	31,4	34,1	38,6	36,5	34,4	26,1	21,1	15,6	38,6
Середній максимум, °C	1,3	3,7	9,8	16,7	22,0	24,6	26,9	26,6	21,2	15,4	8,2	2,7	14,9
Середня температура, °C	−1,7	−0,1	5,0	11,0	16,1	18,8	20,9	20,3	15,5	10,3	4,7	−0,2	10,1
Середній мінімум, °C	−4,8	−3,7	0,6	5,5	10,4	13,1	15,0	14,5	10,3	5,7	1,4	−3	5,4
Абсолютний мінімум, °C	−28,2	−26,3	−17,5	−6,2	−0,9	1,5	5,4	4,4	−2,2	−9,3	−21,8	−24,7	−28,2
Норма опадів, мм	53	50	43	49	74	76	78	73	73	54	57	68	748
Джерело: Погода та клімат

Населення

Населення Ужгорода росло нерівномірно. До початку 90-тих років XX сторіччя кількість мешканців міста досягло максимального рівня - 120 тисяч чоловік. Проте в подальші роки відзначалася депопуляція населення. У таблиці наведено дані переписів та оцінок дослідників.

Основні етнічні групи (за даними перепису 2001року):

• українці — 77,8 %
• росіяни —  9,6 %
• угорці — 6,9 %
• словаки — 2,2 %

Також в місті проживають цигани, німці, євреї та ін. (всього 3,5 % населення).

Історична динаміка національного складу за даними переписів:

	1959	1989	2001
українці	50,2%	69,8%	77,8%
росіяни	17,3%	14,9%	9,6%
угорці	12,2%	7,9%	6,9%
словаки	12,0%	3,3%	2,2%
цигани	1,0%	1,7%	1,5%
євреї	3,8%	0,8%	0,2%

Історія

Рання історія

Фізичний факультет Ужгородського національного університету

Ужгородський Хрестовоздвиженський кафедральний греко-католицький собор

Закарпатська обласна філармонія, колишня синагога

Ужгородський Хрестовоздвиженський кафедральний православний собор УПЦ МП

На території Ужгорода виявлені залишки поселень, найдавніші з яких налічують понад сто тисяч років. Упродовж давніх віків через територію сучасного міста пройшло чимало племен і народів: авари, бургунди даки, кельти, сармати. Одними з перших відомих засновників ужгородського поселення були білі хорвати, які в другій половині 1 тисячоліття заселили територію сучасного Ужгорода. Поселення називалося Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар).

Протягом століть історично склалися три центри міста: Горяни, Замкова гора і Радванка.

Горяни — село, нині в складі міста Ужгород. Див. основну статтю: Горяни

У складі Угорського королівства (903—1526)

У IX столітті більш укріплене городище-замок на Замковій горі перетворилося у ранньофеодальне місто-поселення, яке стало центром новоутвореного слов'янського князівства очолюваного князем Лаборцем. На заході князівство Лаборця межувало з Великоморавським князівством, а на півдні — з Першим Болгарським царством. Можливо, що Ужгородське городище в якийсь час входило до їх складу. У 894 році угорські племена під керівництвом сакрального вождя Алмоша та військового вождя Арпад, а протягом чотирьох днів штурмували фортецю міста, у якій оборонявся князь Лаборець зі своїми воїнами. Але сили були нерівними, і князь та його військо були перебиті. Саме городище було спалено, та через деякий час знову відбудоване вже новими господарями. Після приходу угорців навколо замку починає розбудовуватися і розширюватися містечко. У 1086 році Ужгород був атакований половцями хана Кутеска та взяти його вони не змогли.

У 1241—1242 роках татаро-монгольські племена під керівництвом хана Батия спалили місто. Нове місто (Унгуйвар) — Новий Ужгород за наказом угорського короля Бели IV, 1248 року будують на новому місці, у сучасному мікрорайоні Горяни. Тут також збудували нову фортецю і поруч з нею церкву (Горянська ротонда).

1290 року новим господарем міста стає канцлер Угорського королівства — Омодей Аба. Під час феодальних міжусобних війн на початку XIV століття, значних руйнувань зазнав і Ужгород. У 1312 році новим господарем міста-фортеці став Петро Пете, який вже 1315 року піднімає повстання проти короля, яке за два роки було придушене.

Епоха графів Другетів

В 1318 році місто отримало нових господарів — італійських графів Другетів, які володіли ним протягом 360 років. Філіп Другет будує нову кам'яну фортецю на місці сучасного замку.

Ужгородський замок

Див. основну статтю: Ужгородський замок

Історія власне середньовічного замку налічує понад тисячу років. Упродовж століть замок неодноразово перебудовувався згідно з вимогами фортифікації середньовіччя. До наших днів од найдревніших споруд його збереглась лише частина фундаменту, сліди якого можна бачити в підземеллях, а також фрагменти карнизів з романським орнаментом. Основна споруда належить до XIV ст. Наприкінці Х — на початку ХІ століття, коли рівнинна частина Закарпаття підпала під владу Угорського королівства, в Ужгороді будується кам'яний замок як адміністративний центр комітату Унг. Це вже була могутня оборонна споруда, про силу якої свідчить той факт, що 1086 року під час набігу половецької орди під верховодством хана Кутеска, яка прорвалась через Карпатські перевали до Дунайської низовини, Ужгородський замок кочевники взяти не змогли.

У період, коли замок перебував у володінні роду Другетів (1322—1691 роки), у фортифікаційному мистецтві відбувалися великі зміни, викликані головним чином появою нових видів зброї, і насамперед вогнепальної зброї. Це все вимагало докорінної реконструкції замку, яка була здійснена наприкінці XVI століття з використанням найновітніших досягнень фортифікаційного мистецтва Європи. В Ужгородському замку за проектом італійських інженерів було проведено певну реконструкцію з метою посилення його обороноздатності — було вимурувано міцніші стіни на певній відстані од палацу, на кожному розі споруджено ромбоподібний бастіон, висунутий за лінію квадрата стін, які ми бачимо ще й сьогодні, що значно посилювало ефективність оборони замку з допомогою артилерії, встановленої на майданчиках бастіонів. Над входом у замковий палац у вигляді барельєфа витиснено на кам'яній плиті чотири дрозди — герб Другетів.

Замок має форму неправильного чотирикутника з бастіоном на кожному розі. Бастіони виступають трохи вперед, що дало можливість успішно вести фланговий бій. На бастіонах, висота яких досягає 10-15 м, розміщувалися гармати, які тримали під обстрілом підступи до замку. Для посилення міцності бастіонів роги їх викладені квадратами з білого каменю. Замок здається майже неприступним. Неприступність його особливо підкреслена з північної сторони масивною гладдю високих стін, позбавлених навіть бійниць. Стіни побудовані в основному з каменю. Північну частину замку захищав кільоподібний бастіон. З трьох сторін замок оточує глибокий рів (8-10 м), через який було перекинуто підйомний міст. До наших днів збереглись створи для ланцюгів, за допомогою яких міст піднімався.

Навпроти головних в'їзних воріт, на північно-східній частині Замкової гори, на краю крутого схилу, стоїть замковий палац — сувора двоповерхова будова прямокутної форми з XVI століття, на кожному розі якої квадратна вежа. На верхньому поверсі веж, товщина стін яких сягає 2,5-3 м, видно темні отвори бійниць. У фортифікаційній системі замку палац, він же і цитадель, займав домінуюче становище. У разі проникнення ворога на подвір'я замку, захисники його могли успішно продовжувати оборону з палацу, у якого була добре продумана система оборони — з трьох боків палац був оточений глибоким ровом, через який у східній частині був перекинутий підйомний міст, який в разі підйому зачиняв отвір воріт. При спорудженні замкового палацу будівельники врахували рельєф місцевості, якому в фортифікаційній системі палацу відводилась важлива роль — сам палац є ніби продовженням схилу Замкової гори, на якому він стоїть.

Північна частина палацу споруджена прямо над прірвою, який настільки стрімкий, що ворог ні разу не насмілювавсь штурмувати замок з північної сторони. В замковому палаці є просторі підземні каземати, які в мирний час служили коморами, а під час облоги замку — сховом. В підземеллі була також в'язниця та камера катувань. Фасади декоровані білокам'яним ренесансним обрамленням, що частково збереглось до наших днів. Палац має внутрішній затишний дворик, де розміщувався колодязь, видовбаний у скелі, воду якого захисники замку вживали під час тривалих облог. У товстих стінах палацу є таємні ходи, якими можна було потрапити з одного поверху на інший непоміченим. Легенда розповідає і про таємний хід, який з'єднував замок із зовнішнім світом.

1775 року замок був переданий імператрицею Марією-Терезією Мукачівській єпархії. У цей період триває незначна перебудова замку, внаслідок якої знищують лицарський зал. Нині у замку розміщується краєзнавчий музей.

Разом із замком розбудовувалось і місто. У 1384 році — завершилося будівництво нового замку, а також була відкрита перша в місті школа. Уже 1430 року Ужгород отримує привілеї від короля і офіційно пишеться як «Привілейоване місто Ужгород».

У 1514 році, під час великого повстання під проводом Дєрдя Дожі, місто було повністю зруйноване.

Після поразки угорців у битві з турками в 1526 році біля Могача, Угорське королівство було розділене на три частини одна з яких Трансільванське князівство, друга — центральна Угорщина під владою турків, третя західна та північна Угорщина під владою австрійських Габсбургів. Місто Ужгород на тривалий час стає ареною міжусобних боїв. Так 1538 року Ужгород відійшов до Трансільванії, а уже 1540 року його захопили австрійські війська. У 1564 році місто знову було атаковане трансільванськими військами.

Нові господарі графи Другети зміцнили роль міста, як економічного та торговельного центру. У цей час відбуваються перебудова замку та будівництво нових церков. Збереглася з того часу і печатка з написом «Печатка міста Ужгорода. 1675 рік», на якій зображено герб міста: щит із двома виноградними лозами, а на них три листки і два ґрона винограду, що вказувало на основне заняття його мешканців. Цей герб існував майже без змін до 1918 року. (мінялася лише барва щитового тла — у XVII—XVIII століттях щит герба був блакитним, у XIX столітті — червоним; на початку XX століття було відновлено давніший варіант із блакитним щитом).

У 1631 році у місті було 10 вулиць, 206 кріпосницьких дворів, 32 дворянські маєтки; а загальна кількість жителів — 1200 осіб. Протягом XVI—XVII століть в Ужгороді існувало багато ремісничих цехів: шевський, гончарний, столярний, бондарний. У цей період місто було втягнуто в релігійну боротьбу між реформатською Трансільванією і католицькою Австрією. У 1610 році в місті домінувала католицька церква. У 1619 році Ужгород знову захоплюють протестантські війська Трансільванії. Після десятилітнього правління реформатської влади в місто повернулися католики на чолі з графом Другетом. Саме в цьому році, 1646, в Ужгородському замку було зібрано 63 православних священників і під егідою Ватикану проголошено Ужгородську Унію та утворено греко-католицьку церкву на Закарпатті.

Визвольна війна під проводом Ференца II Ракоці

У 1707 році Ужгород був резиденцією керівника національно-визвольної війни угорського народу Ференца II Ракоці. Взагалі, Ужгород XVIII століття славився своїми ярмарками. Сюди приїжджали купці зі Словаччини, Німеччини, Угорщини, Молдови, Польщі, Греції, Росії. У цей час було збудовано цілу низку винних підвалів і складів у районі Замкової та Дайбовецької гір. У кінці XVIII століття починає розбудовуватися і лівобережна частина міста, де селилися бідняки.

А ось для початку XIX століття характерний економічний розмах. На Закарпатті почав розвиватися капіталізм, хоча і в рамках феодалізму, з'явилися перші фабрики, внаслідок чого площа міста значно збільшилась. У 1837 році в Ужгороді налічувалося 36 вулиць.

У складі Австро-Угорщини (1867—1918)

Найбільший вплив на Ужгород із політичних подій XIX століття справила угорська революція 1848—1849 років. 27 березня 1848 року в місті офіційно було відзначено повалення монархії в Угорщині. Для придушення революції Габсбурзький абсолютизм покликав на допомогу армію царської Росії. Будучи не в силах протистояти їм, визвольна війна зазнала поразки. Монархія була знову відновлена. 1849 року Ужгород став центром Руського округу, нового територіального утворення в Австрійській імперії, але вже 1850 року воно було ліквідовано. У 1863 році — була відкрита перша друкарня з українським шрифтом. У 1869 році в Ужгороді діяв перший на Закарпатті лісопильний завод, у 1872 році почала працювати перша залізниця: Ужгород-Чоп. 1886 року побудована меблева фабрика «Мундус». 1897 року з'явився перший телеграфний зв'язок Ужгород-Будапешт, а в 1902 році було здано в експлуатацію першу Ужгородську електростанцію.

У складі Чехословацької республіки (1920—1939)

Перша світова війна сповільнила темп розвитку міста. 12 січня 1919 року полк чехословацьких легіонерів зайняв правобережну частину міста, лівобережна ж залишилася під владою Угорщини. А 10 вересня 1919 року Закарпаття офіційно увійшло до складу Чехословацької республіки, а Ужгород став адміністративним центром краю. Саме в часи Чехословацької республіки місто отримало сучасну архітектурну довершеність. Але за Віденським арбітражем від 2 листопада 1938 року Ужгород був переданий Угорщині.

У складі Угорщини (1939—1944)

У 1941 році Угорська держава, до складу якої входило і Закарпаття, вступила у другу світову війну. До кінця 1944 року бої підійшли до Ужгорода. Війна не принесла місту якихось істотних зруйнувань, хоча привела до значних змін у населенні міста. У визвольних боях за місто брали участь частини Четвертого Українського фронту, а 27 жовтня 1944 року Ужгород був визволений.

Радянський період(1945—1991)

Новий період приніс у життя краю значні зміни. На околицях Ужгорода будувалися нові підприємства і поновлювалися старі. Нові житлові райони змінили обличчя міста.

Символіка

Герб Ужгорода

Герб Ужгорода — офіційний герб міста, затверджений рішенням Ужгородської міської ради від 14 червня 1990 року. Являє собою німецький щит на синьому полі якого зображено, як із землі ростуть три золоті виноградні лози, що перетинають одна одну, з трьома листочками і двома гронами винограду на них.

Виноградна лоза в символіці міста відома з 1635 року, коли місто використовувало печатку з малюнком виноградного куща з трьома лозами та двома гронами. Герб на печатці обрамлював напис: "Sigillum civitatis Ungvariensis". Кольорове зображення герба Ужгорода відоме з 1701 року. 12 грудня 1905 року Міністерство внутрішніх справ Угорщини у своєму листі переслало в Ужгород офіційний опис герба: «Щит в стилі бароко, синього кольору, на якому із зеленої землі росте виноградний кущ з трьома виноградними лозами, з яких крайні посередині щита перетинають одна одну і з них звисає по одному грону, а з кожної з трьох лоз звисає по одному зеленому листку».

На будівлі міської лікарні в 1913 році був зображений герб, де лози і листя винограду були вилиті із золота. Саме така кольорова гама вважається «справжньою», тобто такою, яка відповідає первинному вигляду герба.

Економіка

Ужгород є важливим економічним центром області, володіє розвиненою бізнес-інфраструктурою підтримки підприємництва. У місті зосереджено 4358 об'єктів господарювання (25,4% загальної кількості об'єктів області). Розвинуте підприємництво. На 10 тис. населення в місті припадає 164 малих підприємств при середньому показнику по області та по Україні - 60 одиниць. Зареєстровано 9,6 тис. підприємців - фізичних осіб. Найбільша кількість суб'єктів підприємницької діяльності юридичних осіб здійснюють діяльність у торгівлі - 525 од, в промисловості - 453, у будівництві - 128, операціями з нерухомістю займаються 327, транспортні послуги надають 79 підприємств. У готельному та ресторанному бізнесі здійснюють діяльність 69 суб'єктів підприємницької діяльності.

Найбільшу питому вагу в загальному обсязі реалізованої продукції, робіт та послуг займає оптова і роздрібна торгівля, торгівля транспортними засобами та послуги з їх ремонту - 75,2%, промисловість -14,5%, будівництво - 4,4%, транспорт - 2, 3% операції з нерухомістю - 1,5%, готельний та ресторанний бізнес - 0,6%, фінансова діяльність - 0,3%. 3а три останні роки активізувалося іноземне інвестування. Надходження прямих іноземних інвестицій дозволили створити нові спільні підприємства, а на ряді діючих провести модернізацію виробництва. За видами економічної діяльності найбільше інвестицій спрямовано у розвиток обробної промисловості (35,3 млн. $), торгівлю і побут (8,8 млн. $), готелі та ресторани (2,3 млн. $) і будівництво (1,4 млн. $). Інвестиційну діяльність в місті здійснюють інвестори з 28 іноземних держав.

Промисловість

Ужгород є найважливішим економічним центром Закарпаття, тут знаходиться понад 5 тис. суб'єктів господарської діяльності, з них 90% - приватної або колективної власності. Основними галузями промисловості є харчова, легка, деревообробна, меблева, виробництво машин та устаткування. Провідні підприємства міста, залучивши внутрішні резерви та іноземні інвестиції, провели реконструкцію і модернізацію виробництв, випускають на сьогодні конкурентоспроможну продукцію на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Лідерами у харчовій промисловості є:

• Ужгородський коньячний завод;
• ТОВ «Скілур» - виробництво вин;
• ТОВ «Ріо-Кола»;
• ТОВ «Кристал-Лкжс» - випуск мінеральної води та безалкогольних напоїв;
• ВАТ «Геліос» - виробництво майонезів, кетчупів.

У легкій промисловості:

• ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика»;
• ТОВ «Фабрика швейних виробів Мірей» - швейні вироби в асортименті;
• ЗАТ «Ужгородська взуттєва фабрика».

У лісовій та деревообробній:

• ТОВ «ЕНО-Ужгород ЛТД» - виробництво меблів;
• ТОВ «Тріо-Транс»;
• СП ТОВ «Рейн»;
• СП ТОВ «Захисник» - виробництво столярно-теслярських виробів та виробів з деревини.

У машинобудуванні та металообробці:

• ВАТ «Турбогаз» - виробництво обладнання для газоперекачувальних станцій, запірної арматури для транспортування газу;
• ТОВ «Гал ЛТД» - виробництво електродвигунів;
• ТОВ «Матяш і Матяш» - випуск джутів автомобільних для головних збиральних конвеєрів «Ауді» та «Фольксваген»;
• СП «Техніка» - газові конвектори.

У хімічній промисловості:

• ТОВ «Хенкель-Ужгород» - випуск нових видів пральних порошків та інших товарів побутової хімії.

Інфраструктура

Транспорт

Ужгород є найбільшим транспортним вузлом Закарпатської області, через який проходить низка європейських автошляхів — E50, E58, E573, а також міжнародні автошляхи М06, М08 та автомобільний шлях національного значення Н13. Діють залізнична станція Ужгород та аеропорт Ужгород. У місті розташований пункт пропуску на кордоні із Словаччиною Ужгород—Вишнє Німецьке. Зовнішні зв'язки міста та його приміської зони забезпечуються повітряним, залізничним та автомобільним транспортом.

Перший автобус по Ужгороду почав здійснювати перевезення в лютому 1923 року. Довжина маршруту була близько 3-х км (його маршрут проходив через Пішохідний міст і Театральну площу) та зупинявся на цьому шляху в найбільш важливих місцях. Автобус міг перевозити відразу 30 чол. Сьогодні транспортна мережа міста об’єднує 29 автобусних маршрутів та розгалужену сітку таксомоторних перевезень. Щоденно населенню міста надають послуги 66 автобусів середньої і великої місткості ВАТ “Ужгородське АТП-12107” і ТОВ “ДАР” та 164 мікроавтобуси в режимі “маршрутне таксі”. Щоденно перевозиться біля 38 тис.пасажирів. Місто Ужгород і його приміська зона зв'язані з загальною мережею автомобільних доріг України, дорогами державного значення - магістральними і регіональними, а також дорогами місцевого значення - територіальними та районними.

Авіаційні перевезення здійснює Закарпатське обласне КП “Міжнародний аеропорт “Ужгород”. Роком народження аеропорту вважається 1924 рік. Аеропорт інтенсивно використовувався у 1987-1990 роках, коли приймав 18 літаків на добу та щорічно перевозилось 146 тис. пасажирів. З 1992 року аеропорт відкритий для міжнародного сполучення. Загальна площа льотного поля – 97,12 га. Злітно-посадкова смуга з капітальним покриттям має довжину 2040 метрів і може приймати літаки Ан-24, Ан-26, Як-40, Як-42, Л-410, Cessna, Falcon. На даний час аеропорт виконує регулярні рейси Ужгород-Київ, а також чартерні рейси на замовлення.

Залізничний рух розпочався в другій половині XIX ст. Перша залізнична лінія вела до м.Чоп. Її будівництво було розпочато в 1870 році на основі закону № XXVIII в напрямку Ужгород - Ньїредьхаза. І вже в 1872 році був запущений в дію перший відрізок цієї залізниці Ужгород - Чоп. Протягом 1915-1916 рр.. була побудована перша вузькоколійна залізниця в напрямку Ужгород - Анталовці. В даний час залізниця забезпечує надійний зв'язок Ужгорода з іншими регіонами країни, а також з Росією і з Євросоюзом. На південь відходить одноколійна електрифікована лінія на Чоп, по якій ходять пасажирські поїзди на Львів через головний карпатський хід, а також електропоїзди на Мукачево і дизельні поїзди на Королево/Солотвино. На північ відходить одноколійна електрифікована лінія на Львів через Сянки/Самбір, по ній ходять електропоїзди на Сянки/Волосянку, а також потяг Солотвино-Львів. Існує також одноколійна електрифікована лінія широкої колії через кордон на Кошице, але по ній здійснюються тільки вантажні перевезення. В Ужгороді в 2004 році запрацював новий сучасний вокзал європейського рівня. Ужгородським відділенням Львівської залізниці щорічно перевозиться 3,5 млн.тонн вантажів та відправляється понад 10 млн. пасажирів, включаючи приміські перевезення.

Ужгород - єдиний обласний центр України, в якому відсутній електротранспорт.

Крім цього, в місті діє мала вузькоколійна дитяча залізниця, побудована в 1947 році, яка з'єднує центральну частину міста (пл. Театральна) з Підзамковим парком.

Освіта і наука

Гімназії

• Ужгородська гімназія
• Лінгвістична гімназія імені Т. Г. Шевченка
• Ужгородська угорськомовна гімназія ім. Другетів

Вищі навчальні заклади

• Ужгородський національний університет (УжНУ)
• Закарпатський державний університет (ЗакДУ)
• Закарпатський художній інститут (ЗХІ)
• Природничо-гуманітарний коледж ЗакДУ
• Ужгородська Українська Богословська Академія ім. святих Кирила і Мефодія
• Карпатський університет ім. Августина Волошина (КаУ)
• Ужгородський комерційний технікум

Засоби масової інформації

В Ужгороді ведуть свою діяльність абсолютна більшість обласних засобів масової інформації. Відмінною рисою функціонування ЗМІ є багатомовність друкованих, теле, радіо-та електронних ЗМІ.

Друковані ЗМІ

• «Новини Закарпаття»
• «Ужгород»
• «РІО»
• «Європа-центр»
• «Трибуна»
• «Подкарпатская Русь» (рос.)
• «Підкарпатський словак» (слов.)
• «Kárpáti Igaz Szó» (угор.)
• «Романі яг» (ром.)

Телебачення

• ОДТРК «Тиса-1» (супутникове, ефірне та кабельне мовлення)
• ТРК «Даніо» (ефірне та кабельне мовлення)
• ТРК «Перший кабельний» (кабельне мовлення в межах Ужгорода та прилеглих сіл)

Радіо

• «Тиса-FM»
• «Версія-плюс»
• «Русское радио»
• «Kiss-FM»
• «Хіт-FM»
• РК «Громадське мовлення»

Електронні ЗМІ

• Закарпаття-онлайн (www.zakarpattya.net.ua)
• Новини Ужгорода (www.uzhgorod.in)
• Заголовок (www.zaholovok.com.ua)
• Час Закарпаття (www.chas-z.com.ua)
• Вся Закарпатська правда (www.vsapravda.info)
• РІО (www.rionews.com.ua)
• Varosh (www.varosh.com.ua)

Культура

Театри, музика та кіно

В Ужгороді діють такі театри:

• Закарпатський обласний театр ляльок «Бавка» -
• Закарпатський обласний державний український музично-драматичний театр

Ляльковий театр в Ужгороді було створено в адміністративний спосіб у 1980 році. У приміщенні, яке зараз займає театр, у 1920-х роках діяв перший у краї «Руський театр «Просвіта»» під керівництвом видатного театрального діяча Миколи Садовського, про що свідчить меморіальна дошка на будівлі. Директор театру — Чайкович Василь Карлович, головний режисер — заслужена артистка України Наталія Орєшнікова, головний художник — Віра Турицька.

Відомими музичними колективами Ужгорода є:

• Заслужений академічний Закарпатський народний хор - заснований 25 вересня 1945 року у м. Ужгороді як Закарпатський ансамбль пісні і танцю. У 1947 реорганізований у народний хор. У 1959 році, Указом Президії Верховної Ради УРСР, Закарпатському народному хору присвоєно почесне звання «Заслужений колектив УРСР». Візитками уславленого колективу є відомі хорові твори, такі як «Верховино, світку ти наш», «Ой, на плаю вівці пасуть», «Гей, на високій полонині», хореографічні картинки «Вівчарі на полонині», «Березнянка», «Тропотянка» та багато інших. Заслужений Закарпатський народний хор – єдиний в Україні професійний колектив, який пропагує і збагачує не тільки українську пісенну й хореографічну культуру, а й мистецтво всіх національних меншин Закарпаття.

• Камерний хор «Cantus» Створений у 1986 році. В репертуарі колективу духовна музика, музика Ренесансу, українські народні пісні, твори українських та зарубіжних сучасних композиторів, спірічуелсі і джазові композиції. «Cantus» - лауреат міжнародних конкурсів, учасник багатьох національних хорових форумів і фестивалів в Угорщині, Словаччині, Польщі, Словенії, Австрії, Італії, Німеччини, Британії, Франції та Швейцарії. За роки плідної творчої діяльності колективом підготовлено і показаний близько вісімдесяти високохудожніх концертних програм. З 1992 року камерний хор «Cantus» реорганізовано в професійний колектив Управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації. Еміль Сокач - організатор і художній керівник камерного хору «Cantus», нині заслужений артист України, в 1983 році закінчив Київську державну консерваторію ім. П.І.Чайковського по класу професора, народного артиста України Г.Кречка.

• Симфонічний оркестр Закарпатської філармонії — оркестр при Закарпатській філармонії. Заснований в грудні 2005 року. До 2010 року оркестром керували Олена Короленко та Вікторії Свалявчик, з 2010 року — Вікторія Цанько.

Оркестр брав участь у фестивалях «Музичне сузір’я Закарпаття», другий Фестиваль музики Є.Станковича, Міжнародний мистецький конкурс-фестиваль «Гран-прі Карпатського регіону».

Музеї та картинні галереї

• Закарпатський краєзнавчий музей у приміщенні Ужгородського замку.
• Закарпатський музей народної архітектури та побуту
• Закарпатський обласний художній музей імені Йосипа Бокшая
• Зоологічний музей УжНУ
• Меморіальний будинок-музей Федора Федоровича Манайла
• Меморіальний будинок-музей Андрія Коцки
• Художня галерея «Ужгород»
• Мистецький центр «Галерея ІЛЬКО»

Релігія

Релігійне життя міста є поліконфесійним та представленим як традиційними, так і нетрадиційними релігійними напрямками. В місті зареєстровано 65 релігійних громад. Серед них 23 православні громади (УПЦ МП – 16, УПЦ КП – 5, УАПСЦ – 2), 11 – греко-католицькі, 2 – римо-католицькі, 12 – протестанські громади. Зареєстровано 8 неохристиянських течій (Церква Живого бога, християнська євангельська церква, мормони), течія православного коріння (Православна церква Божої Матері), течія християнського коріння (Церква Зібрання Нового Заповіту), 2 - східні релігійні течії (буддизм, Свідомості Крішни), 3 - ісламські громади, 3 - іудаїзму та громада Вірменської Апостольської церкви. Крім того, діють без реєстрації ще близько 10 громад (Діанетика, Рун-віра, віра Бахаї та ін.). На сьогодні із 65 громад 20 забезпечені культовими спорудами, 14 – орендують приміщення, 17 - ведуть будівництво споруд.

Архітектура та пам'ятки

Ужгород відноситься до категорії міст зі значною архітектурною спадщиною. Збереглися ансамблі, окремі унікальні будинки - пам'ятки архітектури державного та місцевого значення. Історично сформована забудова центральної частини міста - це житлові квартали розчленовані господарськими спорудами на вузькі ділянки. Ця забудова відноситься в основному до XIX століття. Переважна більшість будинків малоповерхові (до трьох поверхів). Якісно іншим етапом містобудівного розвиту міста є забудова 30-х років ХХ століття. Це яскравий приклад чеського функціоналізму, зразок вдалого використання відкритих просторів у плануванні та формуванні масштабного міського середовища. Післявоєнна забудова міста велася в основному за межами історичної частини міста. Нове будівництво в радянський період велося, в основному, у південній частині міста. Ця забудова дещо одноманітна, по характеру архітектури та відрізняється іншими підходами в плануванні. Великі за розміром площі, ширина вулиць та типові житлові будинки контрастують з історично сформованим характером забудови міста.

Символи міста
			200px
Ужгородський замок	Кафедральний собор	Хоральна синагога	Пішохідний міст через Уж

Історичні та архітектурні пам'ятки

• Пам'ятки Ужгорода

Унікальними пам’ятками архітектури є: Горянська ротонда - храм св. Анни ХІ ст., Ужгородський замок (ХІІ-ХУІІІ ст.) - найстаріший пам’ятник фортифікаційного мистецтва та архітектури, Хрестовоздвиженський собор (1644 р.), оформлений у стилі пізнього барокко, Шелестівська церква Святого Михайла (побудована в 1777 р. без єдиного цвяха), Цегольнянська церква (1802 р.), обласна філармонія - колишня синагога (1902 р.), Покровська церква, побудована російськими емігрантами, як храм-пам’ятник полеглим у І світовій війні (1930 р.).

Відомі ужгородці

• Іштван Лаудон — ужгородський педагог і натураліст
• Іван Орлай (1771—1829)
• Петро Лодій (1764—1829)
• Василь Кукольник (1765—1821)
• Михайло Балудянський (1769—1847)
• Пономаренко Надія Степанівна — український художник-графік, живописець.
• В Ужгороді навчався та жив Августин Волошин — прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, а в 1939 він став президентом цієї держави, Герой України (посмертно).
• Деякий час в місті проживали російська есерка Катерина Брешко-Брешковська і перша виконавиця ролі Незнайомки у драмі О. Блока «Незнайомка» Лідія Степанівна Панкратова/Ільяшенко.
• Кішко-Луцишина Оксана Петрівна (1974) – українська поетеса. Член НСПУ.

Жили і працювали

• професор Олександр Фединець
• скрипаль Михайло Коппельман, народний артист України
• хореографи — Клара Балог, Михайло Сусліков, Олександр Хижун
• народний вчитель України, почесний громадянин міста — Золтан Жоффчак
• заслужений вчитель України Золтан Баконій
• режисери театру Ярослав Геляс, Анатолій Філіппов
• сценограф Емма Зайцева
• заслужений журналіст України Любов Чубата
• актор і педагог Лев Луцкер
• мім і художник Михайло Мільмейстер
• письменники:
  • Юрій Керекеш
  • Іван Чендей
  • Фелікс Кривін
• поети:
  • Петро Скунць
  • Дмитро Кремінь
  • Людмила Кудрявська
  • Олександр Гаврош
  • Андрій Любка
• в с. Горяни (нині входить в межі Ужгорода) народився, а пізніше жив в Ужгороді, український письменник Михайло Томчаній і його син архітектор Михайло Томчаній.
• Художники:
  • Павло Бедзир
  • Йосип Бокшай
  • Ігнац Рошкович
  • Гаврило Глюк|
  • Іван Дідик
  • Адальберт Ерделі
  • Михайло Заяць
  • Шандор Зіхерман
  • Антон Кашшай
  • Федір Манайло
  • Микола Медвецький
  • Едіта Медвецька
  • Володимир Микита
  • Василь Свида
  • Ференц Семан

• В Ужгороді народився радянський футболіст і тренер угорського походження Йожеф Сабо.

Галерея

Закарпатський обласний театр ляльок «Бавка»   Бастіон Ужгородського замку з боку вулиці Капітульної   Вхід до замкового палацу Ужгородського замку   Турул. Скульптура на території Ужгородського замку   Панорама Закарпатського музею народної архітектури та побуту   Дерев'яна церква 1777 року із села Шелестове. Закарпатський музей народної архітектури та побуту   Водяний млин. Закарпатський музей народної архітектури та побуту   Горянська ротонда   Пам'ятник художникам Й. Бокшаю та А. Ерделі   Пам'ятник Августину Волошину   Погруддя Томашу Масарику   Погруддя Євгену Фенцику   Костел святого Юрія (Ужгород) (Римо-католицька церква по вул. А.Волошина)   Музичне училище   Вид на Театральну площу з пішохідного мосту   Вид на річку вгору за течією з південного транспортного мосту   Макет Ужгородського кафедрального собору та плита-путівник по Ужгороду, написана мовою Брайля. Пасаж.   Вид на вул. Бращайків   Фонтан по вул. Гойди, 11   Фонтан у сквері на розі вулиць Довженка, Крилова та Ракоці

Посилання

• Портал міста Ужгорода
• Віртуальний Ужгород
• Ужгород в старих поштівках

• Новини Ужгорода
• Відпочинок в Ужгороді
• Ужгород. Фото (рос.)
• Фото та об'єкти Ужгорода на карті
• Актуальні новини Ужгорода
• Ужгород - Інформаційно-пізнавальний портал | Закарпатська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР.)