Ужгород

Ужгород
Герб Ужгорода
Ужгород — вид з пішохідного мосту на річку Уж, Лінгвістичну Гімназію ім. Т.Г.Шевченка на набережній.
Ужгород на адміністративній мапі Закарпатської області
Ужгород на мапі України
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Закарпатська область
Район/міськрада	Ужгородська міська рада
Код КОАТУУ	2110100000
Засноване	9 століття
Населення	116423 (01.01.2011)
Площа	40 км²
Густота населення	2910.5 осіб/км²
Поштові індекси	88000-499
Телефонний код	+380-312(2)
Координати	048.624 0022.29548°37′26″ пн. ш. 22°17′42″ сх. д.48.623889° пн. ш. 22.295° сх. д. 48.623889, 22.295
Висота над рівнем моря	120 м
Водойма	Уж
Міста-побратими	Ньїредьхаза  Угорщина Москва,  Росія Орел  Росія Пула Хорватія Корвалліс, Орегон  США Дармштадт Німеччина Ярослав  Польща
День міста	6 жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція	Ужгород
До Києва
- фізична	631 км
- залізницею	854 км
- автошляхами	782 км
Міська влада
Адреса	88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Поштова, 3, 61-70-71
Веб-сторінка	Ужгородська міська рада
Міський голова	Погорєлов Віктор Володимирович

У́жгород (угор. Ungvár, пол. Użhorod, рос. Ужгород, нім. Ungwar, їдиш אונגוואר, англ. Uzhhorod) — місто на ріці Уж, адміністративний центр Закарпатської області та Ужгородського району. Розташоване за 785 км від Києва.

Ужгород є транспортним вузлом, через який проходить низка європейських автошляхів — E50, E58 та E573. Діють залізнична станція Ужгород та аеропорт Ужгород. У місті розташований пункт пропуску на кордоні із Словаччиною Ужгород—Вишнє Німецьке.

Назва

Один з корпусів Ужгородського національного університету

Греко-католицький собор

Закарпатська обласна філармонія, колишня синагога

Новий православний собор

Сучасна назва «Ужгород» говорить сама за себе: місто над річкою Уж. На думку більшості вчених-дослідників річка Уж (до речі, на території Словаччини, через яку вона протікає, річка носить назву — Уг) не має ніякого стосунку до однойменної змії-вужа. Деякі лінгвісти вважають, що оскільки територія краю перебувала під болгарським впливом, то назва ріки походить від слів «уголь», як вугілля, та «угол», як кут, а також від слова «узок» (вузький — укр.), мається на увазі вузька долина річки Уж, а інші дослідники стверджують, що «Уж» походить від турецьких слів «унг», «онг», що перекладається, як «правий». Ще одна група дослідників стверджує, що назва походить від старотюркського слова «уз», яке перекладається як «вода».

Клімат, розташування та рельєф

Місто розташоване на висоті приблизно 120 м в передгір'ях Карпат на річці Уж (105 км в межах України). Територія міста становить 41,56 км. ². Протяжність міста з півночі на південь — 12 км, зі сходу на захід — 5 км. Найвища точка Ужгорода — гора Велика Дайбовецька — 224 м. Площа зелених масивів і насаджень складає 1574 га, крім цього, Ужгород з усіх боків оточений лісами. Значну частину площі міста становить правобережна частина (Старе Місто), яка дещо більша лівобережної. Береги річки Уж пов'язують 7 мостів: 6 пішохідно-транспортних і 1 залізничний.

Клімат — помірно континентальний, з теплим літом і м'якою зимою.

Історія

На території Ужгорода виявлені залишки поселеннь, найдавніші з яких налічують понад сто тисяч років. Упродовж давніх віків через територію сучасного міста пройшло чимало племен і народів: авари, бургунди даки, кельти, сармати. Одними з перших відомих засновників ужгородського поселення були білі хорвати, які в другій половині I тисячоліття заселили територію сучасного Ужгорода. Поселення називалося Онгвар (або Унгвар, чи Гунгвар, чи Унгювар).

Протягом століть історично склалися три центри міста: Горяни, Замкова гора і Радванка. У IX столітті більш укріплене городище-замок на Замковій горі перетворилося у ранньофеодальне місто-поселення, яке стало центром новоутвореного слов'янського князівства очолюваного князем Лаборцем. На заході князівство Лаборця межувало з Великоморавським князівством, а на півдні — з Першим Болгарським царством. Можливо, що Ужгородське городище в якийсь час входило до їх складу. У 894 році угорські племена під керівництвом сакрального вождя Алмоша та військового вождя Арпад , а протягом чотирьох днів штурмували фортецю міста, у якій оборонявся князь Лаборець зі своїми воїнами. Але сили були нерівними, і князь та його військо були перебиті. Саме городище було спалено, та через деякий час знову відбудоване вже новими господарями. Після приходу угорців навколо замку починає розбудовуватися і розширюватися містечко. У 1086 році Ужгород був атакований половцями хана Кутеска та взяти його вони не змогли.

У 1241—1242 роках татаро-монгольські племена під керівництвом хана Батия спалили місто. Нове місто (Унгуйвар) — Новий Ужгород за наказом угорського короля Бели IV, 1248 року будують на новому місці, у сучасному мікрорайоні Горяни. Тут також збудували нову фортецю і поруч з нею церкву (Горянська ротонда). 1290 року новим господарем міста стає канцлер Угорського королівства — Обо Омодей. Під час феодальних міжусобних війн на початку XIV століття, значних руйнувань зазнав і Ужгород. У 1312 році новим господарем міста-фортеці став Петро Пете, який вже 1315 року піднімає повстання проти короля, яке за два роки було придушене.

В 1318 році місто отримало нових господарів — італійських графів Другетів, які володіли ним протягом 360 років. Філіп Другет будує нову кам'яну фортецю на місці сучасного замку. Разом із замком розбудовувалось і місто. У 1384 році — завершилося будівництво нового замку, а також була відкрита перша в місті школа. Уже 1430 року Ужгород отримує привілеї від короля і офіційно пишеться як «Привілейоване місто Ужгород».

У 1514 році, під час великого повстання під проводом Дєрдя Дожі, місто було повністю зруйноване. А після поразки угорців у битві з турками в 1526 році біля Могача, Угорське королівство було розділене на три частини одна з яких Трансильванське князівство, друга — центральна Угорщина під владою турків, третя західна та північна Угорщина під владою австрійських Габсбургів. Місто Ужгород на тривалий час стає ареною міжусобних боїв. Так 1538 року Ужгород відійшов до Трансильванії, а уже 1540 року його захоптли австрійські війська. У 1564 році місто знову було атаковане трансильванськими військами.

Нові господарі графи Другети зміцнили роль міста, як економічного та торговельного центру. У цей час відбуваються перебудова замку та будівництво нових церков. Збереглася з того часу і «Печатка міста Ужгорода. 1675 рік», на якій зображено герб міста: щит із двома виноградними лозами, а на них три листки і два ґрона винограду, що вказувало на основне заняття його мешканців. Цей герб існував майже без змін до 1918 р. (мінялася лише барва щитового тла — у XVII—XVIII століттях щит герба був блакитним, у XIX столітті — червоним; на початку XX століття було відновлено давніший варіант із блакитним щитом).

У 1631 році у місті було 10 вулиць, 206 кріпосницьких дворів, 32 дворянські маєтки; а загальна кількість жителів — 1200 осіб. Протягом XVI—XVII століть в Ужгороді існувало багато ремісничих цехів: шевський, гончарний, столярний, бондарний. У цей період місто було втягнуто в релігійну боротьбу між реформатською Трансільванією і католицькою Австрією. У 1610 році в місті домінувала католицька церква. У 1619 році Ужгород знову захоплюють протестантські війська Трансільванії. Після десятилітнього правління реформатської влади в місто повернулися католики на чолі з графом Другетом. Саме в цьому році, 1646, в Ужгородському замку було зібрано 63 православних священників і під егідою Ватикану проголошено Ужгородську Унію та утворено греко-католицьку церкву на Закарпатті.

У 1707 році Ужгород був резиденцією керівника національно-визвольної війни угорського народу Ференца II Ракоці. Взагалі, Ужгород XVIII століття славився своїми ярмарками. Сюди приїжджали купці зі Словаччини, Німеччини, Угорщини, Молдови, Польщі, Греції, Росії. У цей час було збудовано цілу низку винних підвалів і складів у районі Замкової та Дайбовецької гір. У кінці XVIII століття починає розбудовуватися і лівобережна частина міста, де селилися бідняки.

А ось для початку XIX століття характерний економічний розмах. На Закарпатті почав розвиватися капіталізм, хоча і в рамках феодалізму, з'явилися перші фабрики, внаслідок чого площа міста значно збільшилась. У 1837 році в Ужгороді налічувалося 36 вулиць.

Найбільший вплив на Ужгород із політичних подій XIX століття справила угорська революція 1848 — 1849 роках 27 березня 1848 року в місті офіційно було відзначено повалення монархії в Угорщині. Для придушення революції Габсбургський абсолютизм покликав на допомогу армію царської Росії. Будучи не в силах протистояти їм, визвольна війна зазнала поразки. Монархія була знову відновлена. 1849 року Ужгород став центром Руського округу, нового територіального утворення в Австрійській імперії, але вже 1850 року воно було ліквідовано. У 1863 році — була відкрита перша друкарня з українським шрифтом. У 1869 році в Ужгороді діяв перший на Закарпатті лісопильний завод, у 1872 році почала працювати перша залізниця: Ужгород-Чоп. 1886 року побудована меблева фабрика «Мундус». 1897 року з'явився перший телеграфний зв'язок Ужгород-Будапешт, а в 1902 році було здано в експлуатацію першу Ужгородську електростанцію.

Перша світова війна сповільнила темп розвитку міста. 12 січня 1919 року полк чехо-словацьких легіонерів зайняв правобережну частину міста, лівобережна ж залишилася під владою Угорщини. А 10 вересня 1919 року Закарпаття офіційно увійшло до складу Чехо-Словацької республіки, а Ужгород став адміністративним центром краю. Саме в часи Чехо-Словацької республіки місто отримало сучасну архітектурну довершеність. Але за Віденським арбітражем від 2 листопада 1938 року Ужгород був переданий Угорщині.

У 1941 році Угорська держава, до складу якої входило і Закарпаття, вступила у другу світову війну. До кінця 1944 року бої підійшли до Ужгорода. Війна не принесла місту якихось істотних зруйнувань, хоча привела до значних змін у населенні міста. У визвольних боях за місто брали участь частини 4-Українського фронту, а 27 жовтня 1944 року Ужгород був визволений.

Новий період приніс у життя краю значні зміни. На околицях Ужгорода будувалися нові підприємства і поновлювалися старі. Нові житлові райони змінили обличчя міста.

Ужгородський замок

Див. основну статтю: Ужгородський замок

Історія власне середньовічного замку налічує понад тисячу років. Упродовж століть замок неодноразово перебудовувався згідно з вимогами фортифікації середньовіччя. До наших днів од найдревніших споруд його збереглась лише частина фундаменту, сліди якого можна бачити в підземеллях, а також фрагменти карнизів з романським орнаментом. Основна споруда належить до XIV ст. Наприкінці Х --на початку ХІ століття, коли рівнинна частина Закарпаття підпала під владу Угорського королівства, в Ужгороді будується кам'яний замок як адміністративний центр комітату Унг. Це вже була могутня оборонна споруда, про силу якої свідчить той факт, що 1086 року під час набігу половецької орди під верховодством хана Кутеска, яка прорвалась через Карпатські перевали до Дунайської низовини, Ужгородський замок кочівники взяти не змогли.

У період, коли замок перебував у володінні роду Другетів (1322 — 1691роки), у фортифікаційному мистецтві відбувалися великі зміни, викликані головним чином появою нових видів зброї, і насамперед вогнепальної зброї. Це все вимагало докорінної реконструкції замку, яка була здійснена наприкінці XVI ст. з використанням найновітніших досягнень фортифікаційного мистецтва Європи. В Ужгородському замку за проектом італійських інженерів було проведено певну реконструкцію з метою посилення його обороноздатності — було вимурувано міцніші стіни на певній відстані од палацу, на кожному розі споруджено ромбоподібний бастіон, висунутий за лінію квадрата стін, які ми бачимо ще й сьогодні, що значно посилювало ефективність оборони замку з допомогою артилерії, встановленої на майданчиках бастіонів. Над входом у замковий палац у вигляді барельєфа витиснено на кам'яній плиті чотири дрозди — герб Другетів.

Замок має форму неправильного чотирикутника з бастіоном на кожному розі. Бастіони виступають трохи вперед, що дало можливість успішно вести фланговий бій. На бастіонах, висота яких досягає 10-15 м, розміщувалися гармати, які тримали під обстрілом підступи до замку. Для посилення міцності бастіонів роги їх викладені квадратами з білого каменю. Замок здається майже неприступним. Неприступність його особливо підкреслена з північної сторони масивною гладдю високих стін, позбавлених навіть бійниць. Стіни побудовані в основному з каменю. Північну частину замку захищав кільоподібний бастіон. З трьох сторін замок оточує глибокий рів (8-10 м), через який було перекинуто підйомний міст. До наших днів збереглись створи для ланцюгів, за допомогою яких міст піднімався.

Навпроти головних в'їзних воріт, на північно-східній частині Замкової гори, на краю крутого схилу, стоїть замковий палац — сувора двоповерхова будова прямокутної форми з XVI ст., на кожному розі якої квадратна вежа. На верхньому поверсі веж, товщина стін яких сягає 2,5-3 м, видно темні отвори бійниць. У фортифікаційній системі замку палац, він же і цитадель, займав домінуюче становище. У разі проникнення ворога на подвір'я замку, захисники його могли успішно продовжувати оборону з палацу, у якого була добре продумана система оборони — з трьох боків палац був оточений глибоким ровом, через який у східній частині був перекинутий підйомний міст, який в разі підйому зачиняв отвір воріт. При спорудженні замкового палацу будівельники врахували рельєф місцевості, якому в фортифікаційній системі палацу відводилась важлива роль — сам палац є ніби продовженням схилу Замкової гори, на якому він стоїть.

Північна частина палацу споруджена прямо над прірвою, який настільки стрімкий, що ворог ні разу не насмілювавсь штурмувати замок з північної сторони. В замковому палаці є просторі підземні каземати, які в мирний час служили коморами, а під час облоги замку — сховом. В підземеллі була також в'язниця та камера катувань. Фасади декоровані білокам'яним ренесансним обрамленням, що частково збереглось до наших днів. Палац має внутрішній затишний дворик, де розміщувався колодязь, видовбаний у скелі, воду якого захисники замку вживали під час тривалих облог. У товстих стінах палацу є таємні ходи, якими можна було потрапити з одного поверху на інший непоміченим. Легенда розповідає і про таємний хід, який з'єднував замок із зовнішнім світом.

1775 року замок був переданий імператрицею Марією-Терезією Мукачівській єпархії. У цей період триває незначна перебудова замку, внаслідок якої знищують лицарський зал. Нині у замку розміщується краєзнавчий музей.

Горяни

Див. основну статтю: Горяни

Горяни — село, нині в складі міста Ужгород.

Відомі ужгородці

• Іван Орлай (1771 — 1829)
• Петро Лодій (1764 — 1829)
• Василь Кукольник (1765 −1821)
• Михайло Балудянський (1769 — 1847) …
• В Ужгороді навчався та жив Августин Волошин — прем'єр-міністр автономного уряду Карпатської України, а в 1939 він став президентом цієї держави, Герой України (посмертно).
• Деякий час в місті проживали російська есерка Катерина Брешко-Брешковська і перша виконавиця ролі Незнайомки у драмі О. Блока «Незнайомка» Лідія Степанівна Панкратова/Ільяшенко.

Жили і працювали

• професор Александер Фединец
• скрипаль Михайло Коппельман, народні артисти України
• хореографи — Клара Балог, Михайло Сусліков, Олександр Хижун
• народний вчитель України, почесний громадянин міста — Золтан Жоффчак
• заслужений вчитель України Золтан Баконій
• режисер Ярослав Геляс
• заслужений журналіст України Любов Чубата
• актор і педагог Лев Луцкер
• мім і художник Михайло Мільмейстер
• письменики:
  • Іван Чендей
  • Фелікс Кривін
• поети:
  • Петро Скунць
  • Дмитро Кремінь
  • Людмила Кудрявська
  • Олександр Гаврош
  • Андрій Любка
• в с. Горяни (нині входить в межі Ужгорода) народився, а пізніше жив в Ужгороді, український письменник Михайло Томчаній і його син архітектор Михайло Томчаній.
• Художники:
  • Павло Бедзир
  • Йосип Бокшай
  • Гаврило Глюк
  • Іван Дідик
  • Адальберт Ерделі
  • Михайло Заяць
  • Шандор Зіхерман
  • Антон Кашшай
  • Федiр Манайло
  • Микола Медвецький
  • Едіта Медвецька
  • Володимир Микита
  • Василь Свида
  • Ференц Семан

• В Ужгороді народився радянський футболіст й тренер угорського походження Йожеф Сабо.

Посилання

• Портал міста Ужгорода
• Ужгород в старих поштівках

• Новини Ужгорода
• Відпочинок в Ужгороді
• Ужгород. Фото (рос.)
• Фото та об'єкти Ужгорода на карті
• Актуальні новини Ужгорода