Ужгородський національний університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
ДВНЗ "Ужгородський національний університет"
(УжНУ

Uzhnu 1.jpg)

Емблема
Герб
Прапор УжНУ
Прапор УжНУ
Девіз Більше знаємо - більше можемо
Засновано 19 липня 1945
Акредитація: IV рівня
Ректор Смоланка Володимир Іванович
Студентів: 15 тисяч
Докторів наук: 111
Веб-сайт: www.uzhnu.edu.ua
Юридична адреса: 88000, Україна, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Народна, 3
Контакти: тел.: (03122) 3-42-02;
тел./факс: (03122) 3-33-41, (03122) 3-61-36

Ужгородський національний університет (повна назва — Державний вищий навчальний заклад «Ужгородський національний університет») — український державний вищий навчальний заклад, розташований у місті Ужгороді.

Загальні відомості[ред.ред. код]

Був заснований в 19 липня 1945 році. Є одним із класичних університетів України, акредитованих за IV (вищим) рівнем акредитації (ліцензія Міністерства освіти України серії АГ № 582508). Член УАБО.

Кадровий потенціал: 111 докторів наук, професори, 400 кандидатів наук та доцентів. Понад 30 викладачів мають почесні звання України, зокрема — заслужених діячів науки й техніки, член-кореспондентів, працівників народної освіти, лікарів, винахідників. Кількість студентів становить понад 12 тисяч. Форма навчання: денна та заочна. Підготовка фахівців проводиться за освітньо-кваліфікаційними рівнями: бакалавр, спеціаліст, магістр. Терміни навчання: 5-6 років. Форма фінансування: як за рахунок коштів державного бюджету, так і за рахунок юридичних та фізичних осіб.

В складі університету 17 інститутів та факультетів: історичний, хімічний, інженерно-технічний, економіки та міжнародних економічних відносин, філологічний, довузівської та післядипломної освіти, фізичного виховання і спорту, юридичний, медичний, біологічний, іноземної філології, математичний, фізичний, географічний, суспільних наук, стоматологічний, гуманітарно-природничий.

Історична довідка[ред.ред. код]

Будівля факультетів фізики, біології та Зоологічного музею

19 липня 1945 року Рада народних комісарів УРСР та ЦК КП(б)У ухвалили спільну постанову, яка була опублікована 18 жовтня 1945 року, про відкриття в Ужгороді державного університету. В ній зокрема було відмічено: "зважаючи на виключну потребу піднесення культури в Закарпатській Україні та клопотання Народної Ради Закарпатської України, Рада народних комісарів УРСР та ЦК КП(б)У постановляють: «відкрити в 1945 році державний університет у м. Ужгороді з такими факультетами: історичним, філологічним, біологічним і медичним…». Ще молодий тоді письменник Іван Чендей емоційно написав на шпальтах «Закарпатської правди»: «На сторінки історії культурного життя нашої країни золотими літерами буде записана дата відкриття державного університету. Скільки найкращих синів нашого народу мріяли йти далі вчитися, закінчивши середні студії. Та мало коли на це була змога. Треба було покидати рідну землю і поступати на чужі факультети. Бідне було життя цих молодих людей, які бажали вчитись. І багато раз доводилось працювати по ночах на тяжкій роботі, щоб заробити на прожиття»… Тож нарешті — довгожданий день. Спочатку запрацювали підготовчі курси, а з 1 лютого 1946 р. за парти сіли перші студенти: 168 юнаків і дівчат з різних міст і сіл України розпочали своє студентське життя. Навчальний процес почався на чотирьох факультетах — історичному, філологічному, біологічному та медичному.

У розпорядження університету передавалися такі приміщення: будинки № 1,з колишньої гімназії по вулиці М. Горького (тепер вул. Підгірна), де був 1 актовий зал, 1 — фізкультурний, 15 аудиторій, 2 читальні зали, 1 кабінет та 17 інших приміщень, втому числі житлові будинки № 6, 8, 10 по цій вулиці та № 46 по вулиці Жовтневій (тепер А. Волошина) на 35 квартир для професорсько-викладацького складу. На роботу по організації вузу виділялося 5 млн пенге або 2 млн карбованців у післявоєнному масштабі цін.

Першими деканами працювали: медичного і біологічного факуль­тетів —

І. Г. Рогаль, кандидат біологічних наук, доцент, філологічного факультету (19 серпня 1948 року бюро обкому КП(б)У прийняло постанову про звільнення професора І.Рогаль з посади проректора навчальною частиною і виконувача обов'язки завідувача кафедрою біології Ужгородського державного університету з метою «покращення» навчального процесу і «зміцнення» кафедри біології; відмічено, що лекції І.Рогаль носили поверховий характер, у них не висвітлювалися досягнення радянської біологічної науки, особливо вчення Мічуріна-Лисенка); 

— М. Г. Ясько, старший викладач, тимчасово виконуючим обов'язки декана історичного факультету 

— І. К. Борисов, старший викладач.

Були призначені завідуючими кафедрами: української літератури М. Г. Ясько, українського мово­знавства І. Г. Чередниченко, російської літератури І. К. Борисов, іноземних мов В. І. Сулінчак, історії СРСР П. М. Сміян, органічної хімії А. М. Курішко, неорганічної хімії С. Т. Орловський, ботаніки Х. Ю. Руденко, біозоології І. Г. Рогаль, рослин П. Д. Ярошенко, анатомії К. А. Карнацька, гістології Н. М. Краснопольська, фізики В. М. Бушин, марксизму-ленінізму М. П. Редько. Протягом навчального року в університет прибуло ще 23 викладачі з різних вузів і наукових установ України. В університеті почали працювати і уродженці Закарпаття.

На 1 липня 1946 року було вже 15 кафедр, на яких працювало 42 викладачі. Серед них був один професор, 9 доцентів, 14 старших викладачів, 11 викладачів, 8 асистентів. У цьому ж році Рада Міністрів СРСР віднесла Ужгородський державний університет до першої категорії вузів і передала його у відання Міністерства вищої освіти Радянського Союзу. Відкриття університету в Ужгороді зарубіжна преса тоді намагалася перекреслити, применшити його значення. Одна з газет писала, що, мовляв, в «Ужгороді відкрита гімназія, яку місцеве населення назвало університетом». Та конкретні факти повністю спростують ці необґрунтовані вигадки. Хоч університет розпочав свою роботу тоді, коли Україна приступила до відбудови і розвитку народного господарства, зруйнованого німецько-фашистськими загарбниками в роки Великої Вітчизняної війни, в Ужгороді не було відповідної навчальної і науково-технічної бази для вузу, проте завдяки допомозі державних органів області і уряду республіки молодий університет міцнів, набирав сили і педагогічного досвіду.

Із 50 найбільших вузів і академічних інститутів стікалися в Ужгородський державний університет нитки цієї допомоги. Інститути Академії наук СРСР та УРСР, колективи Дніпропетровського, Київського, Львівського, Одеського, Харківського, Ленінградського, Московського, Саратовського та інших університетів, Ніжинського педагогічного інституту направляли в Ужгород обладнання для на­вчальних та наукових лабораторій. З вузів Баку, Казані, Тбілісі та інших міст і тодішніх республік сюди надсилали навчальну, науково-технічну, політичну та художню літературу та підручники. З кожним роком ця допомога ставала вагомішою.

Численні й цілком заслужені здобутки майже 15-ти тисячного колективу Ужгородського національного університету багато в чому залежать від керівного складу — ректора, проректорів, деканів, завідувачів кафедрами.

Ректори університету[ред.ред. код]

За період з 1945 до 2005 рр. обов'язки ректора університету виконували:

Університет сьогодні[ред.ред. код]

Керівний склад[ред.ред. код]

Керівництво університету — молода (середній вік — 42 роки) і високопрофесійна команда однодумців, якій до снаги вирішувати різні завдання.

Напрямки освіти і спеціальності[ред.ред. код]

Сьогодні підготовка фахівців в університеті відбувається за 24 напрямками та 41 спеціальністю на 82 кафедрах та 18 факультетах: суспільних наук (проф. Остапець Ю.О.), біологічному (доц. В. Г. Рошко), економічному (член-кореспондент НАН України, проф. В. П. Мікловда), інженерно-технічному (доц. І. І. Туряниця), історичному (доц. В. І. Фенич), фізичному (проф. В. Ю. Лазур), математичному (доц. М.М. Маляр), медичному (доц. О. О. Болдіжар), міжнародних відносин (доц. М. М. Палінчак), стоматологічному (доц. Ю. Ю. Переста), романо-германської філології (доц. М. М. Рошко), фізичного виховання і спорту (доц. В. А. Товт), філологічному (доц. Ю. М. Бідзіля), хімічному (доц. В. Г. Лендєл), юридичному (проф. В. І. Ярема) та географічному (проф. С. С. Поп), а також в інституті післядипломної освіти і доуніверситетської підготовки(проф. І. М. Рогач),де ведеться підготовка лікарів-інтернів та перепідготовка фахівців із базових спеціальностей, діють курси підвищення кваліфікації.

Студенти і викладачі[ред.ред. код]

Будівля факультетів історії, інженерних і міжнародних відносин

Сьогодні в університеті навчається близько дванадцяти тисяч студентів. Перший випуск відбувся у 1951 році, а загалом університет підготував понад 60 тисяч фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» та «магістр».

В університеті на постійній основі працює понад 900 штатних викладачів і наукових співробітників, серед яких — 100 докторів наук та професорів, близько 400 кандидатів наук та доцентів, один член-кореспондент НАН України, один член-кореспондент Української академії аграрних наук. Понад тридцять викладачів мають почесні звання України, зокрема — заслужених діячів науки й техніки, працівників народної освіти, лікарів, винахідників тощо. До проведення навчального процесу та наукових досліджень в університеті щороку на умовах штатного сумісництва залучається близько 20 докторів наук із провідних наукових установ України. Підготовка науково-педагогічних кадрів здійснюється через аспірантуру з 50 спеціальностей та докторантуру.

Наукові дослідження[ред.ред. код]

Наукові дослідження ведуться на всіх кафедрах університету, у трьох науково-дослідних інститутах («Фізики й хімії твердого тіла», «Фітотерапії», «Карпатознавства»), у Міжвідомчій науково-дослідній лабораторії охорони природних екосистем, в Інституті державного управління та регіонального розвитку, Центрі гунгарології та ін. Можна впевнено сказати, що УжНУ — центр української фізики та інших точних наук. В університеті сформувалися відомі в Україні та за кордоном наукові школи з фізики та хімії складних напівпровідників, дослідження процесів зіткнення електронів і фотонів з атомами та молекулами, емісійної електроніки, алгебри, діалектології, теоретичної та прикладної гастроентерології тощо. Функціонують чотири спеціалізовані ради із захисту кандидатських дисертацій.

Видається «Науковий вісник університету» (серії «Медицина», «Біологія», «Математика», «Історія», «Політологія, соціологія, філософія», «Філологія», «Хімія», «Фізика», «Педагогіка», «Економічні науки», «Правознавство»). Науковцями університету видано близько 600 монографій та понад 200 підручників і навчальних посібників. Лабораторію космічних досліджень УжНУ включено до міжнародних мереж та програм по спостереженню штучних космічних об'єктів, GPS спостережень Української Державної служби єдиного часу. Щороку на базі університету проводиться близько 10 міжнародних конференцій і симпозіумів, виконується понад 60 науково-дослідних тем із загальним кошторисом понад два млн гривень.

Науковці університету здобули п'ять Державних премій України в галузі науки і техніки, зокрема: «Розробка, дослідження складних некристалічних халькогенідних матеріалів і створення на їх основі елементів оптоелектроніки та лазерної техніки» (1989); «Елементарні процеси та резонансні явища в парних зіткненнях електронів, атомів і іонів» (1995); «Хімія, технологія й властивості халькогенгалогенідних матеріалів» (2000), «Нові фізичні ефекти в сильно анізотропних напівпровідниках та прилади на їх основі» (2001) та у 2003 році — за цикл робіт з проблем регіональної соціально-економічної політики в Україні.

Професорсько-викладацький склад університету не зупиняється на досягнутому. Серед актуальних напрямків науково-організаційної діяльності на майбутнє слід назвати:

  • активізацію роботи щодо пошуку позабюджетних джерел фінансування наукових досліджень і розробок з метою розвитку і поліпшення матеріально-технічної бази наукових підрозділів;
  • створення університетського центру міжнародного наукового співробітництва та відкриття на його основі регіонального відділення Національного інформаційного центру України (м. Київ), основним завданням якого буде підготовка міжнародних грантів у рамках ЄНТАС, КОРДЄС, ЦРДФ, міжрегіональних та інших науково-технічних програм;
  • більш сконцентрована орієнтація наукових досліджень на потреби об'єктів господарювання Закарпаття, особливо прикладного напрямку (моніторинг регіональних потреб у високотехнологічних розробках і продуктах, реклама й маркетинг завершених розробок інноваційного спрямування, участь у різних виставках, патентування технічних рішень і інших наукових продуктів);
  • у рамках реалізації державної інноваційної політики шляхом інтеграції вищих навчальних закладів та галузевих науково-дослідних установ завершити роботи для створення на базі СКБ засобів аналітичної техніки Науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту «СКБ ЗАТ» УжНУ, який відіграватиме провідну роль осередку для впровадження високотехнологічних розробок учених УжНУ;
  • розвиток студентської науково-технічної творчості шляхом створення студентської науково-технічної ради, відновлення роботи студентських конструкторських бюро, де б студенти здобували та реалізовували свої практичні навички, готували лабораторні зразки власної продукції тощо.

Міжнародна співпраця[ред.ред. код]

Університет здійснює міжнародне співробітництво за договорами з 44 вищими навчальними закладами 13 країн світу: Словаччина — 16, Угорщина — 9, Румунія — З, Польща — 4, Чехія — 4, Хорватія — 1, Сербія і Чорногорія — 1, Великобританія — 1, ФРН — 1, Росія — 1, Канада — 1, Китай — 1, США — 1. Таке широке міжнародне співробітництво університету сприяє розширенню наукових досліджень з різних галузей знань, у першу чергу фізики, хімії, біології, медицини, археології, проблем Карпатського регіону. Найтісніші зв'язки УжНУ має із найближчими сусідами — університетами і науковими установами Словаччини, Румунії, Польщі та Угорщини. Постійно у закордонні відрядження виїжджають як викладачі, так і аспіранти та студенти. Діє програма зворотного обміну.

Сьогодні університет бере участь у восьми міжнародних наукових програмах. На історичному факультеті відкрито кафедру історії Угорщини та європейсько інтеграції, яку очолив відомий український історик з європейським іменем професор Степан Віднянський. Традиційними стали спільні українсько-румунські археологічні та етнологічні експедиції, в яких бере участь Науково-дослідний інститут карпатознавства (професор В. Г. Котигорошко). З ініціативи доцента О. М. Гвоздяк в УжНУ відкрито філію Інституту Ґете. Враховуючи великий внесок зарубіжних вчених у становлення і розвиток університету Вчена рада прийняла рішення про їх відзначення званням «Почесний доктор Ужгородського національного університету». Серед лауреатів — професори Микола Мушинка (Словаччина), Віорел Чубота (Румунія), Міхал Данілак (Словаччина), Олена Рудловчак (Словаччина). З нагоди 60-ти річного ювілею університету започатковано нагородження знаних ужгородських учених почесним званням «Заслужений професор Ужгородського національного університету».

Університет має найбільшу в регіоні наукову бібліотеку (директор — Н. І Гунько), фонди якої налічують 1,5 млн примірників книг та володіють багатьма унікальними зразками вітчизняного і зарубіжного книгодрукування. Бібліотека зберігає книги великої цінності, серед них, зокрема, інкунабули (першодруковані книги), що побачили світ латинською мовою до 1500 р. Не можна не згадати про рукопис історика Михайла Лучкая «Історія карпатських русинів» (латинською мовою), «Российскую грамматику» Михаїла Ломоносова, збірку безцензурних поем Тараса Шевченка, видану в Празі у 1876 р., «Русалку Дністровую» М.Шашкевича, І.Вагилевича і Я.Головацького, видану в 1837 р. у Будапешті, «Острозьку Біблію», надруковану Іваном Федоровим у 1581 р., «Мінею», написану в 1556 р., рукописи Василя Довговича, Олександра Духновича, Арсенія Коцака та ін.

Сьогодні Ужгородський національний університет — найпотужніший осередок освіти і науки в Закарпатті. Лише загальна площа усіх приміщень університету становить 103 тис. м². Ведеться будівництво нового навчально-лабораторного корпусу загальною площею 12 тис. м². У п'яти гуртожитках проживають 2900 студентів та аспірантів. Університет має своє видавництво, спортивний комплекс із закритим 25-метровим плавальним басейном, ботанічний сад, зоологічний музей, гірську біологічну базу у с. Колочава, спортивно-оздоровчий табір «Скалка», санаторій-профілакторій, гірськолижну базу «Плішка».

За вагомий внесок у розвиток національної освіти й науки Указом Президента України від 19 жовтня 2000 р. № 1148/2000 університетові присвоєно статус національного і перейменовано на Ужгородський національний університет із наданням четвертого рівня акредитації.

Відомі випускники[ред.ред. код]

Багато випускників університету стали відомими вченими, письменниками, педагогами, державними й громадськими діячами.

Члени академій[ред.ред. код]

Серед них — академіки й члени-кореспонденти Національної академії наук України М. Ф. Шуба, Соломон Вассер (міколог, у 90-х роках був директором Інституту ботаніки НАН України), В. В. Німчук (директор Інституту українсько мови НАН України), Й. Й. Ділунг, Ю. Ю. Керча, Р. І. Костик, В. І. Кошечко, О. В. Мишанич, В. П. Мікловда, В. І. Пехньо, В. І. Фущич, директор Медичного радіологічного наукового центру Російської академії медичних наук, академік РАМН А. Ф. Циб, директор НДЄ офтальмології ім. Філатова І. І. Логай, Клімик Анатолій Улянович.

Лауреати відомих премій[ред.ред. код]

Лауреат Державної премії України, провідний педіатр України П. С. Мощич, директор Спеціальної астрофізичної обсерваторії Російської академії наук, член-кореспондент РАН Ю. Ю. Балега, лауреати Державної премії ім. Т. Шевченка письменник Іван Чендей, поети Петро Скунць, Дмитро Кремінь, колишній міністр охорони здоров'я України М. Є. Поліщук.

Цікаві факти[ред.ред. код]

У приміщенні головного корпусу університету у червні 2013 року встановлено маятник Фуко.

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]