Ужевич Іван Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іва́н Петро́вич Уже́вич (блр. Іван Ужэвіч, пол. Jan Użewicz; сам написав своє ім’я — Іωаннъ Ужевичъ Словянинъ; у списку зарахованих студентів Краківського університету — Ioannes Petri Uzewicz) (10-і pp. XVII ст., можливо, Північна Волинь — після 1645 р.), український/білоруський мовознавець.

Біографія маловідома, крім того, що навчався 1637-41/42 у Краківському та 1641?-45? у Паризькому університетах. Студентом у Кракові Іван Петрович вклав панегірик польською мовою з нагоди одруження Олександра Пшеленцького з Євою Рупньовською (1641). В історію філології Ужевич увійшов як вчений, що перший лінгвістично опрацював українську/білоруську мову.

Граматика Ужевича[ред.ред. код]

Ужевич написав латинськомовний рукопис «Грамматыка словенская», відомий в двох варіантах, паризькому 1643 і арраському 1645. Збереглися обидва автографи пам’ятки; вперше видана в Києві 1970 І. Білодідом і Є. Кудрицьким. Праця Ужевича, частково ґрунтується на польській граматиці П. Статоріюса (Стоєнського), — перша граматика «руської» книжної (не церковнослов'янської) мови, спільної для українців і білорусів, яку автор називає «lingua popularis», тобто «народною мовою». Відповідно Ужевич допускає інколи і українські, і білоруські варіанти (наприклад, що і што, котрий і который), а також численні полонізми. І. Білодід (1970), Михайло Жовтобрюх (1976) та В. Німчук (1979) доводили, що живомовною основою книжної мови Ужевича була українська, натомість О. Соболевський (1906), В. Яґіч (1907), Дж. Дінґлі (1972) та Ю. Шевельов (1979) вважали, що вона була білоруська, можливо, південно-білоруська. Олекса Горбач припускає (1967), що Ужевич був вихіднем з українсько-білоруського прикордоння, можливо, з Підляшшя або північної Холмщини.

В граматиці розкриваються також деякі особливості міжслов’янської церковнослов’янської мови, яку автор називає «священною» («святою», «lingua sacra»). У книзі помітний порівняльний аспект. Ужевич іноді показує особливості польської, чеської і хорватської мов. Можливо, Ужевич прагнув створити працю про абстрактну слов’янську граматичну систему. Це намагання співзвучне тодішній французькій граматичній думці, що пізніше реалізувалася в універсальній граматиці А. Арно та К. Лансло. Автор часто підкреслено виділяє подібність або відмінність слов’янської і латинської структур, принагідно залучає факти з грецької та гебрейської (давньоєврейської) мов. У праці відчувається деякий вплив Мелетія Смотрицького. «Грамматыка...» Ужевича — непересічне явище в історії української лінґвістики. Українська мовна система в ній викладена вдало, хоч у автора виникали труднощі при тлумаченні деяких специфічних слов’яно-українських граматичних особливостей (наприклад, орудного і місцевого відмінків, дієприслівника) засобами латинської схеми й термінології.

Розмова · Бесѣда[ред.ред. код]

Як Г. Кайперт (2001) показав, автографом Івана Ужевича є також анонімний рукопис «Розмова · Бесѣда» (мовознавцями досі помилково датований кінцем XVI ст.), що, як і перший з рукописів «Грамматыки», зберігається у Французькій національній бібліотеці в Парижі. Це переклад відомого розмовника Н. Берлемонта паралельно (в двох колонках) руською та церковнослов’янською мовами. Над лівою, руською колонкою («Розмовою») написано «Popularis», над правою, церковнослов’янскою («Бесѣдою») — «Sacra». Мабуть, цим розмовником автор хотів на практиці продемонструвати читачам своєї граматики різницю між «народною» й «святою» мовами. Таким чином, тут є багато мовного матеріалу до граматики Ужевича, чого в ній самій (написаній латинською мовою) не вистарчає. Крім того, цей матеріал складається з написаних дуже живою мовою щоденних діалогів. Розмовник видано 2005 року разом із латинським оригіналом і паралельним польськомовним текстом.

Твори[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Білодід 1972 — Иван Константинович Белодед. «Славянская грамматика» Ивана Ужевича 1643 г. // Известия Академии Наук СССР. Серия литературы и языка. Т. 31.1, стор. 32-40.
  • Бунчич 2006 — Daniel Bunčić. Die ruthenische Schriftsprache bei Ivan Uževyč unter besonderer Berücksichtigung seines Gesprächsbuchs Rozmova/Besěda. Mit Wörterverzeichnis und Indizes zu seinem ruthenischen und kirchenslavischen Gesamtwerk. München 2006 (= Slavistische Beiträge, Hg. Peter Rehder, Bd. 447). ISBN 3-87690-932-5. Резюме російською мовою.
  • Горбач 1967 — Олекса Горбач. Рукописна «Граматыка словенская» Івана Ужевича з 1643 й 1645 років. // Наукові Записки Українського Технічно-Господарського Інституту (Мюнхен), 16 (17), стр. 3-22. — Передруковано в: Olexa Horbatsch. Gesammelte Aufsätze. Т. IV. München 1993, стор. 59-77.
  • Дінґлі 1972 — James Dingley. The two versions of the Gramatyka Slovenskaja of Ivan Uževič. // The Journal of Byelorussian Studies, 2.4 (1972), стор. 369-384.
  • Жовтобрюх 1976 — Михайло Андрійович Жовтобрюх. «Граматика словенская» Івана Ужевича — пам’ятка староукраїнської літературної мови. // Слово і труд. До сімдесятиріччя академіка Івана Костянтиновича Білодіда. — Київ, 1976. — Стор. 167-179.
  • Кайперт 2001 — Helmut Keipert. “Rozmova/Besěda”. Das Gesprächsbuch Slav. № 7 der Bibliothèque nationale de France. // Zeitschrift für Slavische Philologie 60.1, стор. 9-40.
  • Німчук 1985 — Василь Васильович Німчук. Мовознавство на Україні в XIV-XVII ст. — Київ, 1985. — Стор. 155-198.
  • Соболевський 1906 — А. И. Соболевскій. Грамматика И. Ужевича. // Чтенія въ Историческомъ обществѣ Нестора Лѣтописца. — Т. 19.V.2 (1906). — Стор. 3-7.
  • Шевельов 1979 — George Y. Shevelov. A historical phonology of the Ukrainian language. — Heidelberg, 1979.
  • Яґіч 1907 — Vatroslav Jagić. Johannes Uževič, ein Grammatiker des 17. Jh. // Archiv für slavische Philologie 29 (1907), стор. 154—160.