Українська Народна Республіка

Українська Народна Республіка 1917 – 1920 Прапор Герб Гімн Ще не вмерла Україна Столиця Київ Мови Українська Форма правління Республіка Голова УЦР Михайло Грушевський Голова Директорії УНР Володимир Винниченко Симон Петлюра Історичний період Перша світова війна  - Заснування 7 листопада 1917  - Незалежність 22 січня 1918  - Переворот квітень 1918  - Директорія листопад, 1918  - Акт Злуки 22 січня, 1919  - Більшовицька окупація лютий 1920 Валюта карбованець, гривня

Украї́нська Наро́дна Респу́бліка (за старим правописом: Українська Народня Республіка; УНР) — українська держава, що існувала у 1917 — 1920 роках на території Центральної, Східної та Південної України зі столицею в Києві. Постала на місці південно-західних губерній Російської імперії, заселених українцями. До 1918 року очолювалася Центральною Радою на чолі з Михайлом Грушевським; після 1918 року — Директорією. Проголошена 7 листопада 1917 року, після більшовицького жовтневого перевороту, як автономна республіка у складі демократичної Російської республіки. 22 січня 1918 року, після більшовицько-української війни, проголошена незалежною державою. До березня 1918 року користувалася міжнародною підтримкою Німецької імперії. Після поразки останньої в Першій світовій війні опинилася в міжнародній ізоляції. Проводила внутрішню політику, спираючись на соціалістичну популістичну ідеологію. 22 січня 1919 року об'єдналася із Західно-Українською Народною Республікою. Ліквідована в ході поразки українських визвольних змагань 1917 — 1920 років. В 1921 році територія республіки була поділена між Польщею з одного боку УРСР і Радянською Росією з другого. Протягом 12 листопада 1920 — 22 серпня 1992 року Уряд республіки перебував у вигнанні.

Історія

Карта Української автономії (17 серпня 1918):

   Українська автономія, визнана Росією.

  Претензії Центральної Ради

   Межі проживання українців

   Російська Імперія

   Австро-Угорська Імперія

   Румунське королівство

   Сербія

УНР за Брест-Литовським договором (лютий 1918):

   Межі УНР за договором

  Спірні території

   Межі проживання українців

   Межі просування німців восени 1917

≡≡≡≡≡  Підляшшя, передане УНР

   Радянська Росія

   Донський крайовий уряд

   Кубанський крайовий уряд

   Кримсько-татарський уряд

   Австро-Угорська Імперія

   Польська регентська рада

   Румунське королівство

   Молдавська народна республіка

   Сербія

Б.Шіппіх Згинуть наші воріженьки… Вид-во «Вернигора». Київ. 1917 р.

Автономія

• 4 (17) березня 1917 року в Києві була створена Українська Центральна Рада — представницький орган політичних і громадських організацій України.
• Свято Свободи у Києві 19 березня 1917 року
• Всеукраїнський національний конгрес
• Всеукраїнські військові з'їзди
• 10 (23) червня 1917 року Центральна рада прийняла І Універсал, який проголошував автономію України в складі Російської держави.
• Виступ полуботківців
• 3 (16) липня 1917 року Центральна рада прийняла ІІ Універсал, який скасовував автономію України, відкладаючи її проголошення до скликання Всеросійських установчих зборів.
• Тимчасова інструкція Тимчасового Уряду
• З'їзд поневолених народів
• Жовтневі події у Києві 1917
• 7 (20) листопада 1917 року Центральна рада прийняла ІІІ Універсал, який проголошував заснування Української Народної Республіки як автономії в складі Російської держави.
• Українсько-більшовицька війна 1917—1921

Незалежність

• 9 (22) січня 1918 року Центральна рада прийняла ІV Універсал, який проголошував незалежність Української Народної Республіки від Росії. Це сталося після розгону більшовиками Установчих зборів у Петроградi — першого легітимного законодавчого органу Росії після зречення Миколи Другого. У той же час розпочинається агресія військ Радянської Росії на чолі з есером Муравйовим. Вторгнення на українські землі сталося на заклик малочисельної більшовицької фракції Української Центральної Ради, що в грудні 1917 скликали Всеукраїнський з'їзд рад у Харкові. Цей так званий з'їзд було скликано після провалу більшовицьких планів щодо керування Всеукраїнським з'їздом рад, що тоді ж таки проходив у Києві. Харківський з'їзд оголосив пролетарську Українську Народну Республіку Рад.
• Січневе повстання
• Бій під Крутами
• Літківський бій
• Взяття Києва військами Муравйова
• 09.02.1918 — Українська Центральна Рада підписала Берестейський договір, яким Україну як незалежну державу було визнано державами Четверного союзу та РРФСР. Радянська Росія повинна була негайно вивести свої війська з УНР, припинити будь-яку агітацію і пропаганду проти уряду і громад, установ УНР, укласти з нею мирний договір. В порушення домовленностей з РРФСР у березні у Харкові проголошується створення сателітної УСРР. В той же день Центральна Рада була евакуйована із захопленого більшовиками Києва. Німецько-австрійскі окупаційні сили, на введення яких у тому же договорі погодилась Центральна Рада, швидко вигнали Військові формування УСРР за кордони, встановлені договором.
• Вступ німецької армії до Києва 1918 — Контроль австро-німецьких військ над територією України в 1918
• Кримська операція 1918
• 20.02.1918 — Законодавча Рада Самостійної Кубанської Народної Республіки прийняла резолюцію про прилучення Кубані на федеративних підставах до УНР.
• 29.04.1918 — Гетьманський переворот 1918. За гетьманського уряду назву УНР було замінено назвою Українська Держава, Українську Центральну Раду розпущено.

Реставрація

• Директорія УНР
• 14.12.1918 — Антигетьманське повстання 1918. За Директорії відновлено назву УНР. Трохи до цього німецько-австрійська окупація скінчилася внаслідок поразки цих держав у Першій світовій війні. Після цього розгорнулася друга україно-російська війна між урядами Радянської Росії та Директорією УНР.

Стаття у Нью-Йорк Таймс у лютому 1918 показує території колишньої Російської Імперії, що на них заявила права Українська Народна Республіка.

• 18.01.1919—21.01.1920 — Делегація УНР бере участь у Паризькій мирній конференції Антанти, яка вирішує майбутне спірних земель європейських держав, що програли у Першій світовій війні. УНР намагалась отримати міжнародне визнання, але це суперечило позиції Великобританії, що підтримувала ідею «єдиної та неподільної Росії», та Франції, що намагалася посилити Польщу за рахунок західноукраїнських земель для того, щоб припинити просування на Захід більшовизму. Певні опасання західних держав були пов'язані з неспроможністю УНР організувати велику регулярну армію та поширенням соціалістичних ідей у стані керівництва. УНР не було офіційно визнано, натомість Польща отримала масштабну військову допомогу, яка частково була задіяна проти Української галицької армії.
• 22.01.1919 — внаслідок договору між керівництво УНР та ЗУНР, юрисдикція УНР поширена також на західні українські землі колишньої Австро-Угорщини (Акт Злуки), хоча уряд ЗУНР (ЗОУНР) продовжував автономно існувати. Через декілька місяців потому внаслідок постійних конфліктів з Польщею, РРФСР, Румунією, а також білогвардійцями та махновцями, територія, що контролювалася УНР, становила невеликий район навколо Кам'янця-Подільского (трикутник смерті).
• 23.1.1919 — розпочав роботу Трудовий конгрес України - вищий тимчасовий законодавчий орган Української Народної Республіки у період Директорії УНР.
• 23.1.1919 — Трудовий конгрес України затвердив ухвалу Української Національної Ради ЗУНР та Універсал Директорії УНР про об'єднання УНР і ЗУНР в одну державу.
• 28.1.1919 — делегати ТКУ схвалили текст резолюції про владу, внесеної С.Бачинським (узгоджений з делегацією ЗО УНР, більшістю фракції УПСР та Селянської спілки) як проект тимчасової конституції України. В цьому документі оголошувалось про вимушене тимчасове припинення діяльності Конгресу через наступ російських військ на Київ. До наступної сесії Конгресу верховна влада і оборона держави доручались Директорії УНР, доповненої представником від Наддністрянської України (Галичини, Буковини і Закарпаття; до складу Директорії увійшов Президент УНРади ЗУНР Є.Петрушевич). Закони, видані Директорією УНР, мали затверджуватись найближчою сесією Трудового конгресу. Виконавча влада мала належати Раді народних міністрів, яка призначалася Директорією і була підзвітна Трудовому конгресу (на час перерви засідань Директорії УНР). Окремо в універсалі підкреслено потребу негайної всенародної боротьби за самостійну УНР проти інтервенції радянської Росії. ТКУ затвердив Універсал "До українського народу", ноту "До народів світу", в якій заявлено право українського народу бути представленим на Паризькій мирній конференції 1919-21, та протест проти російського більшовицького наступу на Україну, відозву до армії УНР.
• Взяття Києва Червоною Армією 1919
• 30.08.1919 — українська армія визволяє Київ, водночас зі сходу до якого просувається Добровольча армія генерала Дєнікіна. Спроба домовитись щодо спільних узгоджених дій УНР та Білої Росії проти більшовиків не вдається через великодержавницьку шовіністичну позицію білого офіцерства. Армія УНР відійшла на захід, а Добровольча армія разгорнула невдалий наступ на Москву, який завершився повною поразкою білого руху та подальшим відступом Добровольчої армії до Криму. Взимку 1919 війська Червоної армії беруть під контроль Наддніпрянську Україну. Відновлюється УСРР, що стає формально незалежною державою.
• Куренівський заколот

Загибель

• Київська катастрофа
• Трикутник смерті
• Перший зимовий похід
• 25.04.1920 — УНР укладає військовий союз з Польщею, за умови поновлення самостійної української держави (без Галичини, яка повинна була увійти до Польщі на правах автономії), після чого починається спільний широкий наступ проти Червоної Армії. У квітні було взято Київ, але вже до серпня наступ повністю відбито і війська Червоної Армії відкинули польські війська під Варшаву. Фактичне існування УНР на українських землях було припинено. Директорія й уряд УНР виїхали у еміграцію до Польщу, яка надавала їм фінансову підтримку (див. Екзильний уряд УНР).
• Другий зимовий похід
• 18.03.1921 — Після «дива на Віслі» і катастрофи Радяської Армії РРФСР, УСРР й Польща підписали Ризький мирний договір, згідно з яким територія України розділялася річкою Збруч. Уряд УНР не був допущений до переговорів. Незабаром уряд ЗОУНР також було формально розпущено.
• Холодноярська Республіка

В еміграції

• 1939—40 рр. — уряд УНР переїхав до Франції.

• 1947—92 рр. — створена і діяла Українська Національна Рада як передпарламент екзильного Державного Центру УНР, що продовжив традиції самостійного республіканського уряду України.

• 22.08.1992 — Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк передав грамоту Державного Центра УНР Президентові України Леоніду Кравчуку, що Українська Незалежна Держава, проголошена 24 серпня 1991 року є правонаступницею Української Народної Республіки (УНР).

Адміністративний поділ

Азовська земля    Болохівська земля    Брацлавщина    Волинь    Деревська земля    Донеччина    Дреговицька земля    Запоріжжя    Київ    Низ    Нове Запоріжжя    Одеса    Переяславщина    Підляшшя    Побожжя    Погориння

Поділля    Подністров'я    Подоння    Половецька земля    Полтавщина    Помор'я    Поросся    Посем'я    Посулля    Самарська земля    Сіверщина    Січ    Слобожанщина    Харків    Черкаська земля    Чернігівщина

Зовнішня політика

УНР — сторона у підписанні мирного договору у Брест-Литовську, попереднього перемовного процесу тощо. В зазначеному договорі визнавалась de jure Україн­ська Народна Республіка, встановлю­вались її державні кордони, було за­кріплене рішення про початок прове­дення в повному обсязі дипломатич­них, торгівельних, політичних відносин між УНР й Німеччиною, Австро-Угор­щиною, Болгарією та Туреччиною. Важливим було й те, що не тільки зміст, але й сама форма договору (підкрес­лення в преамбулі миролюбної ініціати­ви уряду УНР, визнання аутентичності українського тексту договору та інше) виводили Українську державу на між­народну арену як повноцінного суб'єк­та міжнародного права.

В результаті між­народного визнання, Україна в 1917—1920 роках постала як реально функціонуючий суб'єкт міжна­родного права. Її міжнародна право­суб'єктність реалізовувалася через укладання міждержавних угод, участь у міжнародних конференціях, а також через встановлення двосторонніх дип­ломатичних та консульських відносин.

Щоправда, існували певні складності в реалізації України як пов­ноправного міжнародного суб'єкта. В першу чергу, це пояснюється внутріш­німи проблемами державотворення, несприятливою позицією західних країн щодо українського питання та зовніш­ньою інтервенцією, що врешті-решт призвело до руйнації України. Проте підвалини, закладені між­народною діяльністю Української дер­жави в 1917—1920 роках, сприяли роз­витку міжнародно-правового статусу сучасної України, яка з проголошен­ням незалежності стала повноправ­ним суб'єктом міжнародного права.

Центральні держави

•  Німецька імперія

Визнання і встановлення дипломатичних відносин з моменту підписання Брест-Литовського договору 9 лютого 1918 року. Підтримка України як противаги Польщі та Росії.

• Австро-Угорщина

Визнання і встановлення дипломатичних відносин з моменту підписання Брест-Литовського договору 9 лютого 1918 року. Слабка підтримка України через протегування полякам для протидії Росії та Німеччині.

• Болгарія, Османська імперія

Визнання і встановлення дипломатичних відносин з моменту підписання Брест-Литовського договору 9 лютого 1918 року.

Росія

• Росія (більшовики)

12.06.1918. Підписання прелімі­нарного мирного договору між Україн­ською Державою й РРФСР згідно зі статтею VI договору Ро­сії з Центральними Державами. В преамбулі цього договору зазначено, що він підписується двома незалежними державами. В статті 4 договору говорилося про обмін консулами для захисту інте­ресів громадян. На цій підставі Україн­ською Державою було засновано ге­неральні консульства в Москві й Пет­рограді та ще у 18 російських містах, де проживала значна кількість україн­ців. Були засновані російські консульські установи в 7 містах в Україні. 24.12.1918 вийшла по­станова Народного Комісаріату за­кордонних справ РРФСР, в якій гово­рилося, що після анулювання Брест­ського мирного договору уряд Росій­ської Республіки не визнає України за самостійну державу

Польща

• Королівство Польща

Визнання через обмін послами пілся підписання Берестейського миру.

• Польська республіка

Визнання і встановлення дипломатичних відносин в жовтні 1918 року. Обмін послами. Підписання Варшавського договору 1920 року.

Інші

•  Аргентина

5 лютого 1921 року уряду Аргентини прийняв рішення про визнання Української Народної Республіки.

• Святий Престол

Фактичне визнання через призначення апостольського візитатора в Україну в 1919 році.

• Азербайджан, Греція, Грузія,  Данія, Іспанія, Італія,  Норвегія, Персія,  Швейцарія,  Швеція

Обмін диплома­тичними представниками та заснування в Україні консульських установ у 1918—1920 роках.

•  Естонія,  Латвія,  Литва,  Фінляндія

Фактичне визнання за­кріплене в Політичній конвенції, яка бу­ла підписана на Ризькій конференції в серпні 1920 року.

• Румунія

Визнання і встановлення дипломатичних відносин в березні 1918 року. Обмін послами. Підписання тимчасового економічного договору 26 жовтня 1918 року.

• Білорусь

Одностороннє визнання зі сторони БНР, призначення косула в Україну.

Влада

1917-1918

• Українська Центральна Рада (04.03.1917 — 28.04.1918)
• Українська Центральна Рада (Парламент) (04.03.1917—29.04.1918)
  • Голова ЦР — Грушевський Михайло Сергійович (04.03.1917—29.04.1918)
  • Заступники:
    • Науменко Володимир Павлович (04.03.1917—08.04.1917)
    • Єфремов Сергій Олександрович
    • Винниченко Володимир Кирилович (08.04.1917—15.06.1917)
  • Президія ЦР (06.07.1917 — 29.04.1918) — діяла між сесіями ЦР
    • Голова — Грушевський Михайло Сергійович
      • Заступники:
        • Шраг Микола Ілліч
      • С. Веселовський
      • Ніковський Андрій
      • Крижанівський Федір
    • Секретарі:
      • Постоловський Антін Олександрович
      • Я. Левченко
      • Чикаленко Левко Євгенович
      • Чечель Микола Флорович
• Виконавчий орган — Генеральний Секретаріат (15.06.1917—22.01.1918) ====
  • Голова ГС — Винниченко Володимир Кирилович (15.06.1917—16.07.1917; 16.07.1917—30.01.1918)
• Виконавчий орган — Рада Народних Міністрів (22.01.1918 — 29.04.1918)
• Голова Уряду (прем'єр-міністр) — Голубович Всеволод Олександрович (30.01.1918—24.03.1918)
  • Міністри:
    • Голубович Всеволод Олександрович — міністр закордонних справ
    • А. Немоловський — міністр військових справ
    • Христюк Павло Оникійович — міністр внутрішніх справ
    • С. Перепелиця — міністр фінансів
    • Сокович Євген — міністр шляхів
    • Ковалевський Микола — міністр продовольчих справ
    • Н. Григоріїв — міністр освіти
    • Терниченко Аристарх Григорович — міністр земельних справ
    • Ткаченко Михайло Степанович — міністр судових справ
    • Антонович Дмитро Володимирович — міністр морських справ

• • Голова Уряду (прем'єр-міністр) — Голубович Всеволод Олександрович (24.03.1918—29.04.1918)
  • Міністри:
    • Ткаченко Михайло Степанович — міністр внутрішніх справ
    • Шелухін Сергій Павлович — міністр судових справ
    • Микола Ковалевський — міністр земельних справ
    • С. Коліух — міністр продовольчих справ
    • Л. Михайлів — міністр праці
    • Микола Любинський — міністр закордонних справ
    • Сокович Євген — міністр шляхів
    • П. Климович — міністр фінансів
    • Т. Сидоренко — міністр зв'язку
    • І. Фещенко-Чопівський — міністр торгівлі та промисловості
    • Жуковський Олександр Тимофійович — міністр військових справ
    • Лотоцький Олександр Гнатович — міністр державного контролю
    • Вульф Лацький — міністр єврейських справ
    • Державний секретар — Христюк Павло Оникійович

1918-1920

• Директорія УНР(26.12.1918—18.11.1920)

Збройні сили

Армія

Синьожупанники

Січові Стрільці

• Перший український козачий полк імені гетьмана Богдана Хмельницького
• Другий український імені гетьмана Павла Полуботка козачий полк
• Вільне козацтво
• Гайдамацький кіш Слобідської України
• Січові Стрільці
• Запорізький корпус
• Чорні запорожці
• Сірожупанники
• Синьожупанники
• Третя Залізна Стрілецька дивізія Армії УНР
• Степова Дивізія
• Поліська Січ
• Спільні Військові Юнацькі Школи

Флот

• Військово-морські сили УНР
• Морська піхота УНР
• Українська Галицька Армія

Релігія

• Російська православна церква
• Українська автокефальна православна церква

Карти

• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 
• 

Дивіться також

• Музей радянської окупації

Джерела та література

• Грицак Я. Нарис з історії України: формування модерної української нації ХІХ ХХ ст. 2-е видання. - Київ, 2000.
• Уряди України у ХХ ст. — К.: Наукова думка. 2001. — 608 с.
• Енциклопедія українознавства. У 10-х т. / Гол. ред. Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде Життя, 1954—1989.

Посилання

• Народна війна 1917-1932, проект
• Петлюрівський привіт з Каховки
• Кому належав Брест у 1918 році? Суперечка між УНР, БНР і Німеччиною