Українська допоміжна поліція
Українська допоміжна поліція — назва поліції порядку, створеної німецькою окупаційною владою в Генеральній губернії. Діяла вже з кінця 1939 (поширена назва Українська поліція) у громадах з більшістю українського населення.
У Галичині була створена розпорядженням уряду Генеральної губернії від 18 серпня 1941, замість української народної міліції. При кінці німецької окупації чисельність всієї української допоміжної поліції у Генеральній губернії становила трохи більше 5 000 осіб (у тому числі 120 старшин), плановане її число у Галичині (6 000) ніколи не було досягнуто через брак охочих служити в ній. Поліція була призначена для утримування ладу й порядку серед місцевого населення, але її повноваження були обмежені діями інших загонів місцевої поліції: зондердінсту (з фольксдойчерів), кримінальної (кріпо), зал. (баншуц), охорони підприємств (веркшуц).
Українська допоміжна поліція (як і польська поліція) підлягала комендантові німецької поліції порядку (Орднунґсполіцай — ОРПО) при уряді Генеральної губернії в Кракові та в дистриктах. В осідках округ було утворено окружні, а в повітах — повітові команди, які підлягали окружним чи повітовим станицям ОРПО. Крайової команди не було. Найвищим рангом старшиною української допоміжної поліції був майор Володимир Пітулей, окружний комендант у Львові (а його заступником — сотник Л. Огоновський). У Львові діяла Поліційна школа (українським комендантом її був сотник І. Козак), яка за три роки свого існування перешколила всіх поліцаїв і кандидатів до служби.
Престиж української допоміжної поліції завдяки німецьким окупантам був низький. Її озброєння було цілком недостатнє; одна рушниця на двох поліцаїв і 10 набоїв на одну рушницю; оплата старшин і поліцаїв була низька, а забезпечення родин майже не було.
Див. також [ред.]
Література [ред.]
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя, 1954—1989.
|
|||||||||||
