Українська євангельська церква Ауґзбурзького сповідання
_1937.png)
Українська євангельська церква Ауґзбурзького сповідання (нім. Ukrainische Evangelische Kirche Augsburgischen Bekenntnisses; пол. Ukraiński Kośćioł Ewangelicki Augsburgskiego Wyznania) — це українська лютеранська церква, що постала 1925 року в Станиславові (Галичина) під правною опікою німецької Євангельської церкви ауґзбурзького сповідання[de].[1]
На сьогодні правонаступницею себе вважають дві сучасні лютеранські церкви на території України, серед яких Українська лютеранська церква та Німецька євангелічно-лютеранська церква України.
Структура[ред. | ред. код]
Церква мала громади на Галичині та Волині, які налічували від 10 000 до 20 000 членів, це близько 20 громад з 16 провідниками до ліквідації церкви більшовиками й подальшим терором.
Керівним органом став Собор української церкви. Церква не мала ні єпископа, ні іншого керівника.
Літургія[ред. | ред. код]
Українська євангельська церква Ауґзбурзького сповідання використовувала у своїх богослужіннях перероблений варіант візантійської православної літургії щонайпізніше з 1933 року. Таким чином, це була перша лютеранська церква з візантійським обрядом.
Історія[ред. | ред. код]
Після 1920 року в Другій Речі Посполитій існували лютеранські церкви для німецького та польського населення, але не для українців.
У 1925 році було створено Собор української церкви. У 1926 році з цього собору постала Українська церква Ауґзбурзького сповідання. Власні церкви й молитовні будинки були побудовані в Єзеранах, Плахичах, Крехівці, Єзуполі, Ганусовці та ін.[2] Найвизначнішим представником був пастор Теодор Ярчук у Станіславові, який опублікував низку праць з питань лютеранського віровчення, переклав українською мовою Ауґзбурзьке сповідання та Малий катехізис Мартіна Лютера, а в 1933 році розробив літургію за візантійським обрядом для Лютеранської церкви українською мовою. Він також видавав три лютеранські періодичні видання.
Об'єднання Української євангельської церкви Аугсбурзького віросповідання з реформатськими громадами не відбулося.
У 1939 році, після окупації Галичини Радянським Союзом, церкву було ліквідовано. Пастори були заарештовані, деякі з них померли у в'язниці.
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ В'ячеслав Горпинчук, Доповідь Соборові УЛЦ. web.archive.org. 30 квітня 2022. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 7 жовтня 2022.
- ↑ Przyjaciel Domu. Kalendarz dla ewangelików na rok zwyczajny 1938, który liczy 365 dni - Śląska Biblioteka Cyfrowa. www.sbc.org.pl (пол.). Процитовано 7 жовтня 2022.
