Український науково-технологічний центр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
The Science and Technology Center in Ukraine
Український Науково-Технологічний Центр
Stcu.jpg
Абревіатура УНТЦ (англ. STCU)
Заснування 25.10.1993
Штаб-квартира Київ, Україна
Місце діяльності СНД
Виконавчий директор Куртіс Белаяч (англ. Curtis Bjelajac)
Веб-сайт http://www.stcu.int/

Український Науково-Технологічний Центр, УНТЦ (англ. The Science and Technology Center in Ukraine, STCU) — міжнародна міжурядова організація, створена з метою запобігання розповсюдженню знань та досвіду, пов'язаних зі зброєю масового знищення. Таким чином країни, що фінансують цей центр, намагаються зробити свій внесок у забезпечення міжнаціональної безпеки.

Для досягнення цієї мети УНТЦ залучає до співпраці колишніх оборонників (спеціалістів, що працювали в оборонній галузі), вчених та науковців, що працювали над створенням ядерної, хімічної, біологічної чи іншої зброї масового знищення, в сферах ядерної та хімічної промисловостей, працівників закритих наукових центрів, установ та лабораторій колишнього СРСР. Співпраця відбувається в рамках проектів УНТЦ, що фінансуються Європейським Союзом, США та Канадою. Проекти УНТЦ дають змогу створити робочі місця та надати оплачувану роботу фахівцям для спрямування їх діяльності в мирне русло та на розвиток світової науки.

УТНЦ діє в Україні на підставі Угоди про створення УНТЦ від 25.10.1993 [1], яка укладена між урядами України, Канади, США та Швеції, а також Протоколу про внесення поправок до Угоди про створення Українського науково-технологічного центру від 07.07.1997[2]. Угода набула чинності в червні 1994 року.

УНТЦ розпочав свою діяльність після проведення першої ради членів правління 14-15 грудня 1995.

Пізніше, 26 листопада 1998, Європейський Союз приєднався до Угоди УНТЦ і замінив Швецію в якості Сторони-донора. Впродовж діяльності Центру, Азербайджан, Грузія, Молдова і Узбекистан приєдналися до УНТЦ в якості країн-членів Угоди. На сьогоднішній день, головна штаб-квартира УНТЦ знаходиться в Києві і має регіональні представництва в Баку, Кишиневі і Тбілісі, а також у Харкові та Львові.

Центр має 178 організацій-партнерів (урядові та комерційні фірми).

УНТЦ сприяє напрацюванню та розвитку професійних зв'язків вчених та інститутів з провідними експертами та інститутами ЄС, Канади та США.

Окрім того, УНТЦ проводить тренінги та здобуття знань і досвіду у сферах:

  • патентне право;
  • стратегічне планування;
  • бізнес-адміністрування та комерціалізація;
  • трансфер технологій.

Учасники УНТЦ[ред.ред. код]

Країни-донори (фінансуючі сторони)[ред.ред. код]

Країни-реципієнти[ред.ред. код]

Фінансування[ред.ред. код]

З моменту першого Засідання членів правління УНТЦ у 1995 році, Центром було профінансовано більше 1400 науково-дослідницьких проектів вчених з України, Грузії, Азербайджану, Молдови та Узбекістану, загальною сумою більше 200 млн дол. США. Учасниками проектів за цей час стали більше 18.000 науковців, 10.000 з яких є колишніми вченими оборонного комплексу Радянського Союзу.

З 1995 до листопада 2010 року, УНТЦ проведене наступне фінансування:

Загальна сума фінансування — 207,483,873 дол. США.

Крім цього, УНТЦ стала механізмом, який зміг об'єднати українських, грузинських, азербайджанських, молдовських та узбецьких вчених та інститути з великою кількістю урядових та комерційних партнерів з США, Канади та ЄС. У цей час, УНТЦ залучено більше 70 млн доларів США для фінансування науково-дослідних проектів саме від цих зовнішніх партнерів.

Урядові партнери, з якими працює УНТЦ, профінансували 160 проектів на суму понад 31 млн доларів США та 1 млн. Євро.

З УНТЦ працюють 155 комерційних партнерів, які профінансували 140 проектів на суму понад 17 млн доларів США та 1,66 млн. Євро.

Досягнення[ред.ред. код]

З часу створення Український науково-технологічний центр не лише інвестував в Україну $200 млн для втілення в життя понад 400 наукових проектів, а й дав роботу більш як тисячі українським ученим, понад 80 університетам та науково-дослідним інститутам.

За результатами проектів УНТЦ отримано 240 патентів: 225 в Україні, 3 в країнах СНД і 12 міжнародних патентів.

Саме через УНТЦ відбувається фінансування української частини робіт для міжнародних проектів, в яких Україна формально не бере участі. Зокрема, фінансувалися роботи українських вчених для Великого адронного колайдера, адже участь України в CERN на офіційному рівні не затверджено. Так само фінансувалися роботи українських вчених для міжнародного проекту ITER, в якому Україна також не бере участі через брак фінансування (аби стати учасником проекту слід заплатити вступний внесок в 1 млрд. Євро).

Керівництво[ред.ред. код]

  • Виконавчий директор УНТЦ — Куртіс Белаяч (англ. Curtis Bjelajac), США
  • Перший заступник Виконавчого директора від України — Ігор Литвинов (англ. Igor Litvinov)
  • Заступник Виконавчого директора від ЄС — Мішель Зає (англ. Michel Zayet)
  • Заступник Виконавчого директора від США — Вік Корсунь (англ. Vic Korsun)

Історія створення[ред.ред. код]

  • 25 жовтня 1993 р. — Україна, Сполучені Штати Америки, Канада і Швеція підписали угоду про утворення Українського Науково-Технологічного Центру (Угода УНТЦ).
  • 29 грудня 1997 р. — Узбекистан приєднався до Угоди УНТЦ.
  • 26 листопада 1998 р. — Європейський Союз приєднався до Угоди УНТЦ і таким чином замінив Швецію як сторону угоди.
  • 18 березня 1998 р. — Грузія приєдналася до Угоди УНТЦ.
  • 27 червня 2003 р. — Азербайджан приєднався до Угоди УНТЦ.
  • 7 грудня 2004 р. — Молдова приєдналася до Угоди УНТЦ.

Подібні організації[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]