Українські Установчі Збори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Українські Установчі Збори — виборна законодавча установа, конституанта українського народу, завданням якої було затвердити новий лад і встановити конституцію української держави.

Труднощі порозуміння Української Центральної Ради (УЦР) з Тимчасовим Урядом, який не зголосився на повну автономію, спонукали українські політичні формації висунути ідею Українських Установчих Зборів. Вже у І Універсалі УЦР проголошувала, що тільки Всенародні Українські Збори (сейм) мають право ухвалювати всі закони, які повинні встановити порядок і лад в Україні. 6 Сесія УЦР працювала над виробленням порядку виборів до УУЗ і їх скликанням. Ухвала в справі УУЗ викликала гостру реакцію російських централістів проти УЦР, головним чином — кадетів, які на знак протесту вийшли з її складу. Згодом, у кінці вересня, проти скликання УУЗ протестували російські соціал-демократи, соціалісти-революціонери та єврейський «Бунд», уважаючи УУЗ за намагання відірвати Україну від Росії. У висліді негативної настанови національних меншостей Мала Рада ухвалила компромісову позицію, намагаючися погодити принцип самовизначення України через УУЗ з принципом єдности федеративної російської республіки, що мали визнати Всеросійські установчі збори.

12.10.1917 УЦР ухвалила основи законопроекту про вибори до УУЗ і доручила Малій Раді остаточно затвердити закон та відбути вибори.

III Універсал призначав день виборів на 9.01.1918, а день скликання — 22.01.1918, зазначаючи, що до УУЗ законодавча влада належить УЦР. До УУЗ обирано чл. на основі заг., рівного, безпосереднього і таємного голосування, з дотриманням принципу пропорційного представництва. Активне і пасивне право виборів мали особи обох статей у віці понад 20 pp. Мало бути обрано 301 членів (1 депутат на 100 000 населення). Виборчу комісію очолював В.Мороз.

Тільки в неокупованих районах України, у яких за укр. списками подано понад 70 % усіх голосів, обрано 171 чл. на всіх 301. УЦР ухвалила не відкладати важливіших справ (проголошення самостійности УНР) аж до УУЗ й у IV Універсалі зазначала, що до їх скликання сама правитиме, й наказувала закінчити вибори до УУЗ. Однак дальші події не дозволили здійснити ці настанови, й УУЗ не були скликані.

Депутати Установчих Зборів від Волинської губернії[ред.ред. код]

1. Аронсон Шліома Янкелев 

2. Гедз Іван Лазарович 

3. Гусенко Андрій Федорович 

4. Денисенко Григорій Власович 

5. Єзерський Станіслав Йосипович 

6. Затонський Володимир Петрович 

7. Іванів Степан Іванович 

8. Коваленко Ларивон Тимішович 

9. Ковальчук Галактіон Михайлович 

10. Колесниченко Профирій Титович 

11. Кост Микола Генрихович 

12. Кравчук Микита Дмитрович 

13. Марцинюк Трохим Пилипович 

14. Маховер Йона Мусієвич 

15. Нагорнюк Йосип Овксентійович 

16. Перепелиця Степан Якович 

17. П'ятаков Юрій Леонідович 

18. Ржепецький Борис Павлович 

19. Сокович Євген Олександрович 

20. Скоковський Михайло Дезідерович 

21. Сумневич Федір Олександрович 

22. Ткалич Іван Мефодієвич 

23. Троц Максим Васильович 

24. Чечель Микола Флорович 

25. Шумський Олександр Якович 

26. Якубович Сильвестр Іванович 

Прізвища ще 4 депутатів невідомо.

Джерела[ред.ред. код]

http://www.archive.zt.ua/i/exhibitions/11/f-1201171654.jpg

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]


Історія України Це незавершена стаття з української історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.