Українські олігархи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Запит «Українська олігархія» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Українські олігархи — група підприємців, яка неприродно швидко з'явилася на економічній і політичній арені Україні після здобуття нею незалежності в 1991 році, так само, як це сталося у сусідніх пострадянських країнах. Не плутайте олігархів з бізнесменами, оскільки останні створили свій бізнес легальним шляхом, створивши конкурентноздатні компанії, що спроможні працювати у ринковій економіці.

Поняття[ред.ред. код]

Олігархи, як правило, визначаються як підприємці, що мають безпосередній вплив на політику та економіку. У 1990-х олігархи перетворилися на підприємців із хорошими зв'язками, які почали майже з нічого і розбагатіли за рахунок участі в ринкових операціях через підключення до корумпованого демократично обраного уряду України під час переходу держави до ринкової економіки. Пізніше численні українські бізнесмени прийняли до себе на контроль політичні партії, ставши їхніми спонсорами, або створили нові, щоб отримати місця і вплив в Верховній Раді.

« Білорусь, Грузія, Росія, Україна – вже є, або ж стають «мафіозними державами», де важко відрізнити діяльність урядів від організованої злочинності.  »

— Відставний прокурор Іспанії Хосе «Пепе» Ґрінда Ґонзалес, з розмови із американськими дипломатами в Мадриді, лютий 2013[1]

Зростання олігархів було пов'язано з процесами приватизації державних активів. Ці процеси зазвичай беруть участь у розподілі власності підприємств, землі та нерухомості на рівноправній основі за допомогою таких інструментів, як приватизаційні чеки, сертифікати тощо. Враховуючи різні вподобання людей щодо політичних ризиків, право власності може бути легко перепродано.

Історія[ред.ред. код]

У 19921997 роках відновився розпочатий ще в 1990-ті конституційний процес та стартувала приватизація, яка відбувалася в одній із найгірших форм так званої «масової», «сертифікатної» приватизації, що під виглядом справедливого розподілу народного майна забезпечила його поступове перетікання в руки людей, пов'язаних з владою, з одного боку, та з кримінальним світом, — з іншого. Лише на початку наступного етапу — у 1999 було прийнято рішення про початок «грошової приватизації».

1996 року Україна отримала нового главу уряду, «магната» з Дніпропетровщини Павла Лазаренка, що став символом посилення впливу прихованих економічних інтересів або кланово-олігархічних груп. Після недовгого перебування в кріслі очільника уряду про нього говорили як про одного з найбагатших та найвпливовіших політиків України, котрий «поклав око» на всю державу, а також як про реального суперника президента Леоніда Кучми.

Список українських олігархів[ред.ред. код]

Докладніше у статті Найзаможніші люди України

Фінансово-політичні клани України[ред.ред. код]

Особливість ситуації в Україні полягає в існуванні кількох фінансово-політичних кланів, які виникли за регіональною ознакою. В політичному дискурсі вони отримали назву фінансово-промислових груп. Найпотужніші з них асоціюються з Донецьком, Києвом, Дніпропетровськом і Харковом.

У рамках одного регіону може існувати декілька кланових об'єднань, як, наприклад, два в Донецьку, які сформовані навколо двох потужних корпорацій СКМ (System Capital Management) та ІСД (Індустріальний союз Донбасу). Кожен з них контролює велетенські виробничі ресурси в різних сферах господарства. СКМ володіє металургійними, машинобудівними, хімічними, вугільними підприємствами, енергогенеруючими та енергорозподіляючими потужностями, мобільними та стаціонарними телефонними операторами, банками, медіа-ресурсами і футбольним клубом «Шахтар». Окрім того, це угруповання повністю контролює та фінансує одну з найпотужніших партій в Україні — Партію регіонів.

« Донецький клан — наймогутніший. В порівнянні з ним всі інші клани в Україні — просто діти.
Оригінальний текст (рос.)

Донецкий клан - самый мощный. По сравнению с ним все остальные кланы в Украине - просто дети.

 »

Юлія Тимошенко, цитата початку 2000-х років

Кожний з кланів являє собою політико-економічне угруповання, де економічні ресурси використовуються для розширення політичної влади, а остання, у свою чергу, — для подальшого посилення економічної могутності.[6]

« Всі клани можна поділити на кілька категорій. Перший клан – це той, який, можна сказати, вже відпрацьований, який прийшов у 1996-97 роках масовано у Київ, а потім так само масовано зійшов і тепер не становить якоїсь цілісності і однорідності – це дніпропетровський клан. Другий клан – це той, який тільки сформувався і який іде до влади. Це навіть не один клан, а, можна говорити, три клани. Можна говорити про сформований харківський клан, сформований луганський клан і про донецький клан, які зараз реально претендують на владу і здатні її домагатися. Третя група кланів – це клани, які, фактично, тільки формуються. Я б говорив про подільський клан, який тільки формується. Я б говорив про клан, який формується навколо міст Хмельницького і Одеси. Можна говорити про галицький клан, який, проте, навряд чи коли сформується.  »

— політолог Кость Бондаренко, розмова у студії Громадського радіо 20 листопада 2002

Список фінансово-політичних кланів[ред.ред. код]

Список подано за абеткою:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]